Якість валу не товариш

Про те, як багатий урожай зернових культур не вберігає пекарів від економічних проблем, а населення - від майбутнього подорожчання хліба, DT.UA уже розповідало читачам (див. "Золо­тий" батон", №30 від 30 серпня 2014 р.). Але майже рекордний вал зерна сколихнув і глибинку, вивернувши назовні проблеми, що накопичувалися роками.

На Тернопіллі зібрано пристойний урожай ранніх зернових і зернобобових культур - 1,4 млн т, що на 300 тис. т більше, ніж торік. Тішить, що додала і врожайність, яка в середньому перевищує 45 ц з гектара (2013-го було 36,6 ц/га). А валовий збір зернових (разом із гречкою та кукурудзою) очікується на рівні 2,1 млн т.

Понад 100 тис. т ячменю і пшениці, в основному фуражних сортів, аграрії видадуть селянам як плату за оренду земельних і майнових паїв. Та основну частину зерна, в тому числі ріпаку і кукурудзи, треба якийсь час зберігати до відвантаження на хлібопекарські підприємства або в портові елеватори для експорту.

В області давно немає проб­лем із зберіганням зерна та доведенням його до якісних кондицій. Агрохолдинги і компанії середнього розміру останніми роками побудували на Терно­пільщині або реконструювали з розширенням до десятка потужних елеваторів (ну навіщо ж платити іншим за зберігання власного зерна?!). Ще три великі зерносховища будуються. І на сьогодні в області налічується 30 сертифікованих елеваторів, спроможних прийняти на зберігання 1,2 млн т зерна. А з урахуванням складів сільськогосподарських підприємств сумарні потужності для зберігання зерна в регіоні більш ніж достатні - 1,6 млн т.

Та в гонитві за валом зерна втрачається його якість. Низька якість зернової продукції, особ­ливо на Заході та Півночі Ук­раїни, що зумовлена грибковими захворюваннями озимини і у багатьох випадках неякісним насінням, призвела до того, що лише 40% урожаю зернових 2014 р. - це продовольче зерно. За інформацією Державної інспекції сільського господарства, наприклад, на Прикарпатті з усього цьогорічного врожаю пшениці лише 20% - продовольчі сорти, на Тернопіллі - 33, на Волині - 41%…

Не краще ці регіони забезпечені якісним насінням озимої пшениці (забезпеченість ним становить відповідно 50, 40 і 14% від потреби), яку почали висівати останніми днями. Бо саме вона закладає підвалини продовольчої безпеки держави. Пересічний аграрій не звертається по насіння до підприємств, які внесені до державного реєстру виробників насіння. Він купує посівний матеріал, що не пройшов апробації та сертифікації. Основний мотив - його дешевизна, що дещо знижує виробничі витрати. Та минає кілька місяців, і проблема низькоякісного вражаю починає турбувати як самих агра­ріїв, які через нижчу ціну на фуражне зерно втрачають власні доходи, так і хлібопекарів. Адже їм потрібна сировина відповідних кондицій.

За підсумками західноукраїнської наради з актуальних питань АПК, що відбулася недавно в Тернополі, міністр аграрної політики та продовольства Ігор Швайка заявив журналістам: "Наше завдання - якість зерна має стати предметом державної уваги. Держава повинна мати лабораторії - якості насіннє­вого матеріалу та якості харчових продуктів. В Україні має бути мережа референс-лабораторій, хоча б 6–8 міжобласних. Далі ми повинні дійти до рівня районів, коли лабораторія виконуватиме базовий обсяг завдань, наближених до виробника і споживача сільськогосподарської продукції...". Однак міністр випустив з уваги орієнтовний термін, коли ці лабораторії буде придбано. А крім того, не вся вирощена продовольча пшениця, зважаючи на кількість та якість клейковини, відповідає вимогам хлібопечення.

У 2013–2014 маркетинговому році Тернопільське регіональне відділення Аграрного фонду України спрацювало краще, ніж у сусідніх областях, і уклало 20 форвардних контрактів на закупівлю до державних ресурсів 43 тис. т продовольчої пшениці та ячменю. Сільгосп­виробникам виплачено 70% авансових платежів, а це - 54 млн грн. Цими днями триває остаточний розрахунок (за середньозваженими ринковими цінами) за поставлене на сертифіковані зернові склади збіжжя.

Певну вигоду від таких закупівель аграрії отримали. В період, коли фактично зупинене пільгове банківське кредитування, цією формою підтримки в області скористалися не лише великі сільгосппідприємства, а й середні господарства, фермери. За форвардом кукурудзу та ячмінь закуповувала і ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", пропонуючи дещо вищі ціни на ці культури. Законтрактовані нею обсяги зерна йдуть в основному на експорт.

Тим не менш через подорожчання міндобрив, пального та іншого прибутковість сільськогосподарського виробництва в області торік знижувалася. Як свідчить статистика, у 2013 р. лише 65,9% сільгосппідприємств (крім малих) отримали прибутки, тоді як роком раніше цей показник становив 80,7%. От і виходить, що прискореним і в багатьох випадках необґрунтованим зростанням цін на засоби сільськогосподарського виробництва можна легко перекреслити добрі починання в агросекторі.

З 1 вересня ц.р. стартувала кампанія з укладення Аграрним фондом форвардних контрактів на закупівлю зерна врожаю
2015 р. Директор Тернопіль­ського регіонального відділення АФУ Ігор Коритко переконує: "Міні­мальні ціни відчутно вищі, ніж торік. Наприклад, пшениця другого класу коштує 2500 грн за тонну, третього - 2400 грн/т, ячмінь третього класу -
2100 грн/т. Більш сприятливі ціни спонукатимуть сільгоспвиробників активніше укла­дати форвардні контракти".

Погіршення якості збіжжя підштовхнуло Аграрний фонд запровадити додаткові обсяги закупівлі продовольчої пшениці цьогорічного врожаю. Та сільгоспвиробників, охочих продавати пшеницю другого і третього класів на Тернопіль­щині, як і в інших областях, мало. На обласному ринку продовольчої пшениці діють три-чотири великі гравці. Вони притримують цей урожай до весни, коли пшеницю можна буде продати дорожче зернотрейдерам.

Дешеве борошно в області мелють із зерна державного інтервенційного фонду, сформованого з урожаю позаминулих років. Ціна тонни пшеничного борошна вищого ґатунку, яку зафіксували на рівні 2900 грн за тонну у весняні місяці і в червні ц.р (ринкова тоді доходила до 4000 грн/т), дещо стримувала подорожчання соціальних сортів хліба. Але ті 5 тис. т державного борошна вищого і першого ґатунків, яке змололи на двох найбільших комбінатах хлібопродуктів - Тернопільсь­кому і Чортківському та відвантажили семи хлібопекарським підприємствам, погоди на хлібному ринку області зовсім не роблять. Ці обсяги навіть не покривають двомісячної потреби для забезпечення населення регіону хлібом.

Хлібопекарні підприємства області закуповували і закуповують основні обсяги борошна на відкритому ринку без декларування таких закупівель, а відтак, цілеспрямовано занижують обсяги виробництва хліба і хлібобулочних виробів. Словом, працюють у "тіні". А додайте сюди подорожчання газу та електроенергії, збільшення транспортних витрат, часткове зростання зарплат працівників, і виходить, що дешевше борошно не могло помітно вплинути на динаміку цін на хліб у 2014 р. За даними обласного управління статистики, у липні ціни на насущник порівняно з груднем минулого року зросли на 14,3%.

Україну постійно зворохоблюють два лиха: неврожай, за якого значні обсяги продовольчого зерна доводиться імпортувати, або - що трапляється частіше - щедра нива, що родить зерно низької якості. Поза сумнівом, повністю вирішити ці проблеми державі не під силу. Але поліпшувати якість зерна різними способами, включаючи прискіпливий контроль, і тим самим пригальмовуючи зростання цін на хліб, цілком реально. Було би бажання.