В аграріїв добрий бюджетний апетит. Чи буде він належним чином задоволений?

Проект державного бюджету на 2005 рік у частині фінансування агропромислового комплексу і розвитку сільської інфраструктури, поданий на перше читання, виглядав «апетитнішим» порівняно з попередніми роками. Якщо донедавна раділи 400—700 млн. грн. бюджетної підтримки села, то наступного року загальні видатки мали сягнути 8,2 млрд. грн. Навіть із нинішніми 3,8 млрд. це — разючі контрасти. Щоправда, за час політичних баталій фінансова страва дещо охолола і після підігріву на кабмінівській кухні істотно «випарувалася». До другого читання селянська калитка схудла на два мільярди гривень.

Одначе сьогодні слід говорити не лише про кількість, а передусім про ефективне використання ресурсів. Міністерство ж аграрної політики нагадує допотопну аптеку, де провізори ще товчуть ліки у фарфорових ступках. Причому «мікстури» аж ніяк не безпечні: ручний розподіл бюджетних коштів породжує численні фінансові зловживання. Тому бюджет АПК не лише витратний, але й втратний.

…Його добряче обчикрижили. Державна підтримка виробництва продукції тваринництва та рослинництва зменшилася проти вересневих цифр на 200 млн. грн., видатки на селекційні заходи у цих галузях — на 60 млн. Щодо фінансових ін’єкцій підприємствам агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів — коротко- і середньострокових, то передбачається виділити 275 млн. грн. Урізано програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь, менше перепало підприємствам сільськогосподарського машинобудування.

Обділеною виявилася і соціальна сфера. Замість 800 млн. грн. бюджетних коштів на газифікацію і будівництво газопроводів-відводів до сільських населених пунктів виділили лише 200 млн. Майже не побільшає у сільській місцевості шкільних автобусів, автомобілів швидкої медичної допомоги....

Що є безумовно гарного в аграрній соціалці — то це розв’язання наболілої проблеми щодо участі селян у загальнообов’язковому пенсійному страхуванні. Йдеться про компенсацію з державного бюджету 1,2 млрд. грн. сплачених сільгосппідприємствами внесків до Пенсійного фонду. Це дасть змогу селянам у майбутньому розраховувати при визначенні розміру пенсій на об’єктивне врахування їхнього трудового внеску.

Загалом фінансування окремих державних програм порівняно з минулим роком зросло де на чверть, де — на третину. Одначе такий підйом не радує навіть тих, хто ратує за спрямування бюджетної «десятини» на потреби АПК. Оскільки 6,2 млрд. «аграрних» гривень — це нижче 10% доходів Держбюджету на 2005 рік, які плануються на рівні 85 млрд. 724,5 млн. грн. Якщо ж торкатися якісного боку документа, то сумнівно, що він стане прозорішим.

Основна вада — за напрямками використання коштів документ сформований за аналогією з бюджетом поточного року. Тобто без урахування значної частини положень Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». А вони кардинально перекроюють ту схему, за якою Міністерство аграрної політики ось уже протягом кількох років верстає галузевий бюджет: загальні цифри, без чіткого, адресного механізму розподілу і використання наданих коштів.

Лише за напрацювання якісної нормативно-правової бази, виконання реальних розрахунків можна говорити про збалансованість державного бюджету, перспективність розвитку АПК. Тим більше, що в бюджетних начерках відомства не видно важелів для розв’язання тих проблем, які нагромаджувалися роками і найбільш гостро проявилися нинішнього року.

По-перше, катастрофічно бракує збиральної техніки, внаслідок чого жнива затяглися і тривали більше місяця, спричинивши значні втрати врожаю. Щось схоже спостерігалось і під час бурякозбирання. По-друге, у черговий раз боляче вдарило по аграріях подорожчання пально-мастильних матеріалів. У період осінньо-польових робіт зрослі в ціні солярка і бензин практично вимели з кишень селян зароблені під час жнив кошти.

Щоб залатати очевидні проріхи, депутати запропонували чимало слушних пропозицій. Зокрема, одна з них передбачає формування страхового стабілізаційного фонду пально-мастильних матеріалів, який вгамовуватиме цінові коливання на ринку. На ці потреби пропонують виділити 600 млн. грн. Причому лише раз, а надалі кошти поповнюватимуться за рахунок проведення фінансових і товарних інтервенцій.

Другий механізм, із досвіду інших країн, у тому числі європейських, стосується здешевлення пального для селян. Ініціатори поправок наполягають на тому, щоби вартість придбаного пального виключно для сільськогосподарських робіт почасти відшкодовувалася з державного бюджету. Витрати за цією статтею повинні становити щонайменше 400 млн. грн. А в перспективі розмір компенсації мусив ураховувати інфляційні процеси, коливання цін на ринку тієї чи іншої продукції. Але ці, як і решта пропозицій, зігноровані.

На жаль, «недогляд» аграрного відомства при формуванні бюджету-05 стосується не тільки цих позицій. Було повністю проігноровано базис згадуваного закону, в якому чітко визначені напрямки бюджетної підтримки. Якщо говорити про тваринництво, то при плануванні держбюджету на наступний рік Кабмін у головній фінансовій книзі вже зобов’язаний був «забити» кошти для надання бюджетної дотації. Поширюється вона тільки на ті види тварин, що пройшли ідентифікацію і реєстрацію, за умови повного запровадження системи контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів.

Виплачувати дотації як за товарну продукцію, так і племінну повинен Аграрний фонд. Їхній розмір Кабінет міністрів установлює у твердих сумах з розрахунку на: а) метричну одиницю живої ваги проданого (реалізованого) об’єкта дотації чи метричну одиницю ваги реалізованого молока і вовни; б) голову чистопородної (чистокровної) племінної тварини, що перебувала у власності суб’єкта дотації на початок чергового бюджетного року; в) одну племінну бджолину родину; г) виходячи з приросту кількості голів чистопородних (чистокровних) племінних тваринних і племінних бджолиних родин, які перебували у власності суб’єкта бюджетної дотації на кінець чергового бюджетного року, порівняно з їхньою кількістю на початок цього ж бюджетного року. Під бюджетну і спеціальну бюджетну дотації підпадають: коні, велика рогата худоба, свині, вівці, кози, домашня птиця, кролі, молоко, вовна.

Чітка дефініція, конкретні цифри дають змогу господарству, фермеру чи приватнику — власникам молочного і племінного поголів’я, продавцям того або іншого виду продукції вибудовувати стратегію, бізнес-план. Маючи змогу орієнтуватися на завчасно виставлені цінові маяки, виробники будуть зацікавлені одержувати якісний приплід, вагові прирости, від яких і зростатиме дотація.

А що пропонується у головній фінансовій книзі на наступний рік? Лише загальна цифра — 429 млн. гривень на фінансову підтримку виробництва продукції тваринництва і рослинництва. Без деталізації: якому господарству, фермеру, власнику, за що і скільки? Тим часом, відповідно до Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», розрахунок розміру бюджетної дотації і соціальної бюджетної дотації повинен іти як додаток до проекту державного бюджету на черговий рік.

Не секрет, що ручний розподіл бюджетних коштів призводить не лише до невиправданого розтринькування грошей, а й до збоїв. Причому таких, що нівелюють власне принцип державної підтримки тваринницької галузі, дискредитують уже прийняті закони, посилюють недовіру селян. Дотації на початку фінансового року або взагалі не виплачують, або декларують один їх розмір, а згодом коригують і в наступному кварталі виплачують іншу суму. Власник, котрий реалізував м’ясо і молоко у першому півріччі, дотацій не одержував, а в другому відомство змилостивилося — виплатило. Така хитавиця почасти стала причиною перекосів на ринку м’яса. Аналогічна ситуація і з іншою сільськогосподарською продукцією.

Під час перевірки використання коштів, що надходять сільгосптоваровиробникам від одновідсоткового збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, вигулькнув удаваний виноградар. У міністерському зведенні проти його прізвища стояла сума у кілька десятків тисяч гривень, виділених начебто для підтримки найкращого у районі продуцента сонячних грон. Одначе «лідер» зроду-віку не займався лозою, а про те, як її кріплять на шпалеру, не відав і поготів. Випадків фіктивної «допомоги» чимало, а от для численних справжніх аграріїв преференції отримати нереально.

— Уряд розпинається: ми дали вам кошти на те, се... Де ж вони? Половина залишається у Києві, решта — у Полтаві? — бідкається Євген Панечко, директор ТОВ «Добробут», голова Новосанжарської районної ради сільгосптоваровиробників Полтавської області. — Дотації на тваринництво? Торік тримав 2,5 тис. свиней: щомісяця мав 20 тис. грн. збитків. Погрався-погрався, бачу, залишуся без штанів — пустив усеньке поголів’я під ніж. У районі з тваринництвом узагалі кепські справи: із колишнього стада десь 15% залишилося. Те ж і з пільговою соляркою. Ну, одержав 21 тонну здешевленого дизпального, а треба 300 тонн. Решту купую по 2,70 грн. за літр, як на заправках. Плещемо в долоні: кукурудза вродила! Вклав у тонну качанистої 400 грн., а щоб висушити, треба ще 120. Купують же по 400 грн. — і то носа вернуть. Перевиробництво: дівати нікуди! А ви кажете, полегшення! Цього року сільське господарство лягло капітально!

Звісно, загальними цифрами оперувати легше. А конкретизація потребує нових підходів з урахуванням ринкових перетворень, що відбуваються в економіці держави. Керівна аграрна верхівка виявилася не готовою сформувати нормативно-правову базу згідно з вимогами Закону «Про державну підтримку сільського господарства України». Це вона офіційно визнала у листі до Верховної Ради, в якому просить відтермінувати дію статті 9, пункт б), що зобов’язує до 1 жовтня 2004 року подати на розгляд ВР проект закону щодо внесення змін до законів та інших законодавчих актів, що випливають із норм цього закону. Але ж закон прийнятий! 325 голосами...

Такий законодавчий нігілізм змусив депутатів знову заговорити про перестиглість центрального аграрного відомства для структурних змін, заміни вивіски з політичної на галузеву. Мають рацію: якщо в апартаментах на Хрещатику, 24 і «пахне» політикою, то лише від міграційного шлейфу міністра Віктора Слаути — його переходу з аграрної фракції до «Регіонів України». Очевидно, такий хід було зроблено із ближнім прицілом на віце-прем’єрське крісло. Але політична ситуація змусила Віктора Андрійовича не лише забути про товщий портфель, а й добровільно позбутися міністерського. Якби ж така сама оперативність виявлялася при створенні Аграрного фонду!

Поки що міністерство оприлюднило лише положення про нього. Квапляться застовпити статус нової інституції, знизивши його до рівня департаменту у складі відомства. Зрозуміло, «кишеньковий» підрозділ навряд чи вільно розпоряджатиметься бюджетними коштами. Та й невигідно чиновникам мати «самостійника» в особі Аграрного фонду, який, за законом, має право визначати доцільність фінансування тих чи інших державних програм. МінАП ж щороку скиглить, що через брак коштів майже половина із понад 20 галузевих програм фінансується лише на 20—30%. І, попри все, при черговому бюджетному пасьянсі «продавлює» через парламент ту ж кількість програм...

За міністерського «старання» Аграрний фонд навряд чи запрацює наступного року. Найбільша небезпека криється у тому, що, ще не набравши сили, закон певною мірою дискредитується вже сьогодні. Якщо Кабінет міністрів загалом підтримує реалізацію положень закону, почасти передбачив дію його механізмів при формуванні бюджету, то без нормативно-правового підгрунтя документ так і залишиться декларацією.

Якщо говорити про формування Державного продовольчого резерву, то відповідно до закону, вже наступного року до нього слід закупити 1,5 млн. тонн продовольчого зерна і 180 тис. тонн цукру. В бюджеті на ці та деякі інші цілі було передбачено 600 млн. гривень. Але акумулюватимуться вони... із податкових боргів, що їх мають відшкодувати платники АПК. По-перше, джерело надходження надто сумнівне. По-друге, цих коштів навіть для старту замало. По-третє, щоб продовольчий резерв запрацював, треба врегулювати стосунки із Держрезервом, який повинен передати не властиві йому функції Аграрному фонду.

Єдине, на що спромоглися фінансисти, — закласти підвалини нової інституції: на формування Держпродрезерву — 100 млн. грн., фонду страхових премій — 54, засновницький внесок до статутного фонду Аграрної біржі — 36, а також 10 млн. — на забезпечення діяльності Аграрного фонду.

А щодо непомірного апетиту, то він, як відомо, розпалюється під час трапези. Прикладом цього може слугувати розроблений МінАП проект закону «Про національну програму охорони родючості ґрунтів», оцінений у... 40 млрд. грн. У випадку його прийняття заходи з реанімації сільгоспугідь «з’їдатимуть» щороку 4,6 млрд. грн. — значно більше половини аграрного бюджету зразка 2005 року!