РІК ФУРАЖНОГО ЗЕРНА? СПРИЯТЛИВІ УМОВИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ В НАДЗВИЧАЙНІ

Втім, нічого незвичного, за великим рахунком, немає — щороку ми ведемо боротьбу з врожаєм. Попри те, що частина озимих загинула, а частина ярових перебуває в поганому стані, Україна очікує отримати зерна відповідно до запланованих тонн — 35 млн. Поки що даний прогноз підтверджується. Тепер для перетворення цифр на реальні тонни, темпи збору врожаю необхідно збільшити втричі. Синоптики обіцяють суху погоду лише в половині липня, а в серпні — опади, які перевищать середню річну норму. Центр і північ країни порівняно з півднем опиняться у вкрай несприятливих умовах. Тому доля українського хліба залежить нині від того, як пройдуть жнива у південному регіоні, де зосереджено понад 60% зернового клину. Саме тут країна сподівається отримати 2/3 високоякісного продовольчого зерна й понад половину насіннєвого фонду.

Про це міністр аграрної політики Іван Кириленко повідомив Анатолія Кінаха на нараді в Одесі, де прем’єр-міністр України контролював виконання програми «Зерно-2001». Там же з’ясувалося, що лише Одещина поки що вийшла на заплановані високі темпи робіт.

Що ж заважає зборові врожаю? Цього року традиційні проблеми мають свої особливості. За інформацією міністра, колишніх труднощів із пально-мастильними матеріалами немає. «Ринок нафтопродуктів, звісно ж, захвилювався, — зазначив він, — та завдяки втручанню уряду вдалося відновити спокій». Складнощі в іншому. Всюди пшениця та ячмінь уражені різноманітними хворобами та шкідниками. В окремих господарствах колос почорнів, не налившись. І, як ніколи, пішли в рекордний ріст бур’яни. Причини? Погодні умови. Та хіба лише небеса в усьому винні?

Нинішній рік, а це тепла зима й мокре літо, у цілому, як зазначають фахівці, сприятливий для вирощування зернових і кормових культур. Та ось що цікаво: такий клімат, судячи з прогнозів учених, буде характерним у найближчі 30 років. Тому стару технологію «посіяв — зібрав», як підкреслив у своєму виступі президент Української академії аграрних наук Михайло Зубець, треба забути. Кидати в землю зовсім не оброблене зерно й сіяти «сміття», як попередніми роками, вже не можна. І, звичайно, час хоча б половину площ засівати новими інтенсивними сортами, що дасть 30% приросту до врожаю.

Нинішнього року новими сортами зайнято лише 30—40% площ. І ці цифри сприймаються як досягнення. Як крок уперед виглядає і те, що цього року в 1,5 разу більше оброблено посівів від шкідників і хвороб, удвічі більше внесено мінеральних добрив. До речі, уперше за останні роки за добривами вишикувалася черга. Сьогодні в селян не лише не вистачає грошей на їх купівлю, а й не вистачає самих добрив. Не випадково у своєму виступі на нараді народний депутат України Катерина Ващук підняла питання про переорієнтування сільгоспхімії з зовнішнього ринку на внутрішній. Загалом, хоча умови для зернових сприятливі, ми маємо надзвичайну фітосанітарну ситуацію.

Інша проблема — брак техніки. За рішенням уряду в оперативному порядку було вирішене питання про завезення в країну комбайнів іноземного виробництва, що були в користуванні та яким вісім і більше років. І вже 973 машини, за даними на 6 червня, перетнули кордон України. «Це, звичайно, не вихід, — зауважив міністр АПК, — але купувати вітчизняну сучасну техніку, що у 10—15 разів дорожча, поки що не по кишені». Понад 5 тис. агрегатів перекинуто з північних районів до південних. Та в центрі й на півночі незабаром свої жнива. Загалом, усе залежатиме від темпів збирання врожаю. Звучали пропозиції про необхідність виділення довгострокових кредитів на покупку техніки, але це вже на майбутнє.

У цілому ж, з огляду на звіти керівників областей, то всі налаштовані оптимістично й мають намір зібрати високі врожаї зерна. Крим — 1,3 млн. тонн (тобто на 220 тис. більше рівня минулого року). Одеса — 2,7 млн., а це трохи не вдвічі вище за торішній врожай, Херсон — 2,2 млн., Миколаїв — 2,1 млн., Кіровоград — 1,7 млн. тонн... Та, як зауважив Іван Кириленко, надвиробництва зерна в Україні не буде. «За прогнозами вчених, — сказав він, — 2001 рік — це рік фуражного зерна. Продовольчого, і насамперед озимої пшениці, отримаємо на рівні потреб».

А потреби наші в зерні такі: 4 млн. тонн — це непорушний насіннєвий фонд, 7 млн. — регіональні продовольчі ресурси, формування яких і є першочерговим завданням. Далі необхідно розрахуватися з боргами по зарплаті, що, за словами міністра, становлять непристойну суму — 1,5 млрд. гривень. В еквіваленті це дорівнює 3 млн. тонн зерна. «Врожай зернових —унікальна можливість раз і назавжди вирішити проблему заборгованості, — сказав він. — Необхідно також якнайшвидше розрахуватися і з ДАК «Хліб України» й «Агролізингом», а це ще понад 2 млн. тонн».

Що ж до фуражного зерна, то, за словами міністра, завдання одне — використовувати на виробництво комбікормів. Адже на тонну переробленого на комбікорм можна отримати, приміром, 150 кг свинини. У зв’язку з цим областям були дані рекомендації: населенню 70% зерна необхідно видати фуражним, перетвореним на комбікорм, а іншу частину продовольчим.

Цього року за оренду землі та майна, у рахунок зарплати й боргів селянам, потрібно приблизно 8—10 млн. тонн зерна. Щоправда, незрозуміло, як це можна здійснити на практиці, якщо село в нас перейшло на ринкові рейки й там діють договірні стосунки. Більш того, керівники сільгосппідприємств прагнуть замість зерна видавати людям (усупереч їхньому бажанню) картоплю, макарони та іншу продукцію. І потім незрозуміло, яким чином усе фуражне зерно самі господарства захочуть направити на переробку. За повідомленням міністра АПК, комбікормовим заводам надаватимуться пільгові кредити на його закупівлю. Ну а поки що трейдери, за словами самого пана Кириленка, уже ходять навколо селян колами й пропонують 350 грн. за тонну фуражної пшениці шостого класу.

Зберегти зібраний врожай для власних потреб — це ще одна проблема. Як зазначалося на нараді, головне — не допустити хаосу на внутрішньому ринку, падіння ціни на зерно і як наслідок — обдирання селян. Весь сільськогосподарський рік вона протрималася на досить високому рівні: 700—900 гривень за тонну. Тому сьогодні ставиться завдання мати, приміром, 650—700 гривень за тонну пшениці третього класу. Та все питання в тому, як сполучити ефективні ринкові механізми й прагнення держави контролювати ринок. Далі, кажучи про стабільність ціни, міністр зазначив, що домовленості з товаровиробниками та біржовиками є, й обіцянки ті виконують. «Перші партії ячменю, які надходять на Одеський портовий елеватор, як ми й домовилися, йдуть по 450 гривень за тонну», — зазначив він.

І на закінчення. Міністр АПК підкреслив, що, якщо розібратися, то з 35 млн. тонн зерна (які ще необхідно зібрати) Україні сьогодні експортувати просто нічого. Проте хоч який врожай був би зібраний, випробування експортом нам забезпечене: цього року, з урахуванням ситуації на зовнішньому ринку, попит на зерно різко зросте. За прогнозами Міжнародної ради по зерну, 2001 року світове виробництво пшениці повинно скоротитися на 5,4 млн. тонн, у тому числі в Європі — майже на 4 млн. Зменшиться і виробництво ячменю. А це означає, що потреба в кормах, з огляду до того ж на ситуацію з хворобами тварин у Європі, зростатиме.