Ой, летіли дикі гуси, та й із грипом на крилі

Схоже на те, що пташиний грип вирішив у черговий раз випробувати світ, і Україну зокрема, на готовність протистояти повномасштабній епідемії. У матеріалі «Чи «грипуватимуть» українські кури?» (ДТ, № 7(482), 21—27 лютого 2004 року) голова Державного департаменту ветеринарної медицини Петро Вербицький гарантував стабільність епізоотичної ситуації в Україні. І справді, наша територія залишилася незайманою під час спалаху пташиного грипу напровесні 2003 року в Європі. Не зачепила її інфекція і в 2004-му. Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ), яке об’єднує 162 країни світу, визнало Україну однією з найкращих у сфері ветеринарної медицини.

Але восени минулого року ми буквально заціпеніли від тотального знищення домашньої птиці у кримських селах. Високопатогенний вірус H5N1 проник і в наші курники. У розпал бешкету епідемії Держдеп ветеринарної медицини залишився обезголовленим, а президент запровадив надзвичайний стан, без якого можна було обійтися, у населених пунктах АР Крим.

Аграрний міністр виступає проти вакцинації домашньої птиці. За його словами, у світі не існує універсальних препаратів проти цієї зарази. Водночас європейські країни і Росія, аби убезпечитися від повального мору живності та мінімізувати негативні наслідки, вже почали щеплення.

Яку за розмахом біду принесуть з вирію інфіковані H5N1 перелітні птахи в безпечну Україну? І кому тепер відкручуватимуть голови?

Скарати на горло!

Високопатогенні штами вірусу пташиного грипу нікого не милують — ані багаті країни, ані бідні. Масові епізоотії накривають Канаду, Італію, Нідерланди, В’єтнам, Лаос, Гонконг, Китай, Індонезію, Таїланд... За останні роки — 20 держав. Проникливі віруси не лише несуть смерть — вони ще й перевіряють на професійну придатність як ветеринарні служби, так і уряди потерпілих країн. Про те, що українські чільники у двобої з H5N1 у Криму вийшли далеко не переможцями, офіційні кола намагаються не поширюватися. Хоча економічні та соціальні втрати очевидні. Набагато більші, ніж 15 млн. грн., які головний ветлікар країни просив на закупівлю вакцини проти грипу...

До жовтня 2005 року ветеринарна служба України вважала епізоотичну ситуацію благополучною. Допоки не було очевидної загрози пташиного грипу, обмежувалися загальною профілактикою: забороняли імпорт живої птиці, продукції птахівництва, що могло підвищити ризик. Коли ж захворювання розпростало крила, фахівці почали здійснювати лабораторний моніторинг. 2004 року провели близько 20 тис. досліджень на високопатогенний грип як домашньої птиці, так і дикої та дикої синантропної (яка не мігрує з нашої території), а 2005-го — майже 60 тис. Результати останніх насторожили, оскільки у півтори тисячі випадків виявили віруси. На щастя, не вбивчі Н5 і Н7, а Н1, Н2 і Н6, які легші за формою і не спричиняють клінічного захворювання.

Одначе пошесть, безперешкодно долаючи кордони, підкрадалася до України. Ширилася інфекція у Російській Федерації. Спершу вона лютувала у сусідніх із Китаєм регіонах, дісталася Новосибірської області, Омської, Тюмені, Красноярського краю, а згодом проникла і на європейську частину. Україна миттєво заборонила «пташиний» імпорт з усієї території РФ. Але, як завжди, небезпека чатує там, звідки її не чекаєш.

У румунському селі Чамулія де Жос, повіт Тулча, 8 жовтня 2005 року був зареєстрований Н5N1. Ветеринари сполошилися: від неблагополучного населеного пункту до Кілійського та Ренійського районів Одеської області — 15 кілометрів. Отоді Петро Вербицький, керівник Департаменту ветеринарної медицини, і запропонував аграрному міністрові Олександру Баранівському терміново закупити вакцину і негайно щепити свійську птицю у приватному секторі. Керівник галузі відреагував своєрідно: такої вакцини не існує в природі, це — міф. І... звинуватив Вербицького у спробі «відмити» 15 млн. бюджетних гривень.

Стосунки між ними і до цього були не ідеальними. Головний аграрій і раніше сипав репліками про те, що, мовляв, ветеринарна служба не виконує своїх функціональних обов’язків. Звинувачення, підозри вилилися у чотиримісячне «бомбардування» Департаменту... бригадою Міністерства внутрішніх справ. Відколи це використання бюджетних коштів перевіряють не Рахункова палата і КРУ Мінфіну, а міліція? Очевидно, підказку слід шукати у монопартійності керівників обох відомств — МВС і МінАП. Та хоч як старалися правоохоронці, зловживань у проведенні тендерів на закупівлю імунобіологічних препаратів на протиепізоотичні заходи, де ймовірно можна було нагріти руки, не виявили.

На відміну від Баранівського, Вербицький — професіонал, визнаний авторитет не лише в Україні, а й у Європі. Він добре розумів, чим загрожує бездіяльність у цій ситуації. Оскільки діяти йому перешкоджали, він написав заяву про відставку за власним бажанням. Міністр же на кухонному рівні радив піддавати м’ясо птиці термічній обробці, за якої вірус грипу гине, і не панікувати. Він запевняв, що не допустить інфекцію на території України, а якщо, не дай Бог, таке і станеться, то уряд повністю готовий локалізувати осередки пташиного грипу.

Де й поділася помпезність 2 грудня минулого року! Із кримського села Некрасовка до центральної лабораторії надійшла проба із підозрою на високопатогенний грип H5N1. Імунно-ферментний аналіз підтвердив цей висновок. І першим, кого побачили на телеекранах з невтішною новиною, був аграрний міністр. Поки засідала Надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабміні, президент уже підписав указ про запровадження надзвичайного стану у селах АР Крим. За ним уся відповідальність за організацію заходів боротьби з грипом лягала на... Міністерство з питань надзвичайних ситуацій.

Указ готувався поспіхом, і працівники секретаріату глави держави змушені були на ходу виправляти, крім невідповідностей деяких положень документа Конституції, ще й із десяток граматичних помилок. Відповідно до указу створили комісію, до якої не включили жодного ветеринара.

Чому на грипозну амбразуру кинули підрозділи МНС, непосвячені у ветеринарні тонкощі? Згідно із законом, у таких випадках за стерно має ставати Надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабміні — єдиний компетентний орган. Існує кілька версій, одна з яких найбільш достовірна. Річ у тому, що Надзвичайну протиепізоотичну комісію очолює Юрій Мельник, віце-прем’єр, до якого в Олександра Баранівського теж задавнена нелюбов. Тому міністр ладен був доручити ліквідаційні проблеми навіть нечистій силі, тільки не колишньому своєму заступникові.

Чи виправданий надзвичайний стан? Зазвичай до нього вдаються тоді, коли для ефективного проведення певних робіт органам влади потрібні додаткові повноваження. Але й наявних цілком вистачало для повнокровної діяльності Надзвичайної протиепізоотичної комісії АР Крим, Ради Міністрів Криму, Кабміну, ветеринарної служби... Та й із точки зору епізоотології запроваджувати надзвичайний стан не було сенсу. Президент же ним не заборонив птахам, як літакам, снувати туди-сюди повітряними «коридорами», не локалізував саме джерело інфекції — дику перелітну фауну! Отже, достатньо було і карантинних заходів.

Як їх проводили, нам у деталях передали усі телеканали. Інфікованих населених пунктів було би більше, але над Україною зглянулася природа: настали холоди, міграція птахів припинилася і загроза відступила. Хоча, заради правди, іншого шляху, як утилізувати курей, гусей, качок та індиків, у кримській ситуації не було. Гіркою втіхою їх власникам стала грошова компенсація: 15 гривень — за курку, 24 — качку, 36 — гуску і 90 гривень — за індика. Але ніхто не наважується виміряти у гривнях соціальні наслідки.

Починаючи із середини грудня і до сьогодні на подвір’ях мешканців неблагополучних сіл не сокоче-гелгоче-крякче живність. Індивідуальний сектор перезимував без домашніх яєць і м’яса. Надзвичайна протиепізоотична комісія прийняла рішення дозволити потерпілим з 1 квітня обзавестися молодняком. Але м’ясом він обросте лише на осінь. Такий задовгий піст навіть церква не запроваджує. І де гарантія, що подібне не повториться? Якби вакцинували батьківські стада, що продукують інкубаційні яйця, то молодняк був би захищений. А так на Сиваш знову сяде мільйон перелітних птахів, і ніхто не завадить диким контактувати зі свійськими...

Вакцина проти… впертості

Єдине, в чому погоджуюся із «сільським» міністром, — універсальної вакцини проти пташиного грипу немає. Зате адресні, причому доволі ефективні, у світі випускають 33 підприємства. Знана продукція нідерландської компанії «Інтервет», американської «Форд Додж», франко-американської «Меріал», інших.

— Що пропонував я? — ділиться незвершеними планами Петро Вербицький, екс-глава Державного департаменту ветеринарної медицини. — На листопадовому засіданні відділення ветеринарної медицини Академії аграрних наук одностайно прийняли рішення: у неблагополучних районах вакцинувати птицю виключно у приватному секторі, де не забезпечується закритий режим роботи. Провівши щеплення, ми б створили своєрідну буферну зону у населених пунктах, розташованих у зоні Азово-Чорноморського басейну, Сиваша, дельт Дунаю та Дніпра.

Дворазова ін’єкція однієї голови коштує близько п’яти гривень, що втричі нижче компенсації за вилучену курку, і у 18 разів — за індика. Але не в цьому економічна вигода. По-перше, нам треба було втримати епізоотичну ситуацію в Україні. По-друге, заспокоїти людей і зменшити ризик їх можливого зараження, оскільки вірус схильний до мутації. І 15 млн. гривень вистачало, аби провести зазначений обсяг роботи і мати препарати в резерві. Його, у разі прояву пташиного грипу, планували використати для так званих кільцевих щеплень навкруги неблагополучного населеного пункту, аби в такий спосіб уникнути поголовного знищення птиці. Але міністр розцінив це як витівку і спробу наживи.

Тепер щодо персоналу для проведення вакцинації та її строків. Якщо здійснювати її силами самої державної ветеринарної служби України, то вистачить декади, щоб обійти всі обійстя. А за підмоги студентів-старшокурсників можна впоратися набагато швидше. Приміром, сільський ветлікар за день робить ін’єкції живності на 50—60 подвір’ях.

І найголовніше — сама вакцина. В Україні такої не виробляють. У середині жовтня зустрічався з доктором Ральфом, одним із керівників фірми з виробництва вакцини Н5N2, яка захищає від усіх вірусів родини Н5 — від N1 до N9, у тому числі і Н5N1. По-перше, препарат інактивований, тобто не містить живого вірусу і повністю безпечний для людини, котра з ним працює, для птиці і довкілля. По-друге, потрапивши в організм птиці-вірусоносія, вакцина гальмує розмноження вірусу. Більше того, у щепленої птиці, навіть якщо вона була хвора, у 10 тис. разів (!) зменшується виділення вірусу назовні. Хіба це не захист? І найголовніше — після вакцинації здорова птиця майже рік на 95% захищена від клінічної хвороби.

Почасти можна вибачити Олександру Баранівському незнання ветеринарії, яке межує з упертістю. А де ж професійне слово Івана Бісюка, нового голови Держдепу ветмедицини? Сказати, що вакцини проти пташиного грипу існують і діють, отже, заперечити патрону. Тому головний ветлікар заявив, що іноземну вакцину ще треба випробувати. Хоча вона сотні тисяч разів випробувана, перевірена, про що й свідчать анотації.

Але якщо навіть Іван Бісюк намірився підтвердити класність закордонної вакцини, то спершу птицю треба вакцинувати. Зачекати 20 днів, поки сформується імунітет. Потім, подбавши про захист зовнішнього середовища, взяти живий польовий штам вірусу і заразити її: тримає захист чи ні? Зволікання може обійтися нам дуже дорого. Бо кожен день невакцинації — це непередбачуваний ризик. Для птиці, здоров’я людей, економіки.

— Щодо регламентації застосування вакцин, то відповідні дозвільні документи напрацьовані ще до підтвердження грипу. Є директива Євросоюзу, датована травнем 2005 року, рекомендації ФАО, які регламентують систему контролю грипу птиці, зокрема і доцільність застосування вакцини. Але... У чому проблема щеплення проти даної хвороби? У багатоваріантності. Річ у тому, що пташиний вірус, як і вірус грипу людини, дуже варіабельний, тобто мінливий в антигенному відношенні. Якщо ми, наприклад, сьогодні зафіксували Н5N1, то завтра, не виключено, зіткнемося із іншою комбінацією антигенів, і вакцини виявляться малоефективними або й зовсім безпомічними.

У всіх регламентуючих європейських документах чітко записано: після застосування вакцини ми повинні відрізняти — птиця виробила імунітет після захворювання чи після вакцинації? З допомогою DIVA-стратегії щеплену птицю можна легко диференціювати з інфікованою.

Такі подробиці дізнався від Анатолія Головка, котрий із 13 січня нинішнього року також ходить із маловтішним префіксом екс — екс-директор Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів. За п’ять років столичну установу, яка за рівнем поступалася навіть районній ветлабораторії, Анатолій Миколайович перетворив на провідний інститут, де контролюють штами, реєструють діагностику, у тому числі і пташиного грипу. Діяльність закладу лежить в основі всієї епізоотології. Чим Анатолій Головко, позапартійний, науковець від Бога, котрий у 34 роки захистив докторську, член-кореспондент УААН, професор, генеральний секретар комісії з біологічних стандартів Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) завинив перед аграрним міністром, одержавши від нього «дарчу» у вигляді... звільнення з посади?

12 грудня у Головка закінчувався п’ятирічний контракт із керівництвом МінАП і він був певен, що його подовжать. Про це свідчило і відповідне підтвердження, що надійшло з міністерської канцелярії. Воно так би і сталося, якби віце-прем’єр Юрій Мельник не висунув кандидатуру Анатолія Миколайовича як імовірного претендента на посаду голови Держдепу ветмедицини. Такий хід сплутав карти Олександру Баранівському, котрий «просував» свого протеже.

Під тиском міністра Головко написав-таки на ім’я прем’єра Юрія Єханурова заяву, але доволі нешаблонну: прошу зняти з розгляду мою кандидатуру на посаду голови Державного департаменту ветеринарної медицини за умови подовження зі мною контракту на посаді директора інституту... Згідно з юридичними канонами, строковий контракт Головка перейшов у безстроковий, оскільки не був із ним розірваний. Але його звільнили... 13 січня. А відповідний наказ із формулюванням «у зв’язку із закінченням контракту» датували 12 грудня…

Переліт-недоліт

Хто чого чекає від весни? Через південь України пролягає так званий аристотелівський міграційний шлях, яким двічі на рік упродовж десяти місяців пересуваються мільйони пернатих. Що принесуть вони на своїх крилах? Високопатогенний грип? Де кишітимуть його віруси: на Сиваші, у центральній частині країни?

Боротьбі з інфекцією було присвячене і чергове радіозвернення Віктора Ющенка. На відміну від Олександра Баранівського, президент назвав вакцинацію в усіх областях України першим кроком у боротьбі з пташиним грипом. Хоч із запізненням, але перевершив навіть програму-мінімум відставного Вербицького... Очевидно, визнаючи безсилля влади перед навалою пташиного грипу, Віктор Андрійович запропонував місцевим громадам замість вилученої хворої птиці розводити... іншу худобу. І начеб цьому сприятимуть спеціальні програми, підтримувані урядом. Пропозиція цікава, але я принаймні не знаю жодного випадку, щоб «інша худоба» в особі свиней чи бичків несла... яйця. Та й апетит у них — не рівня курячому чи гусячому.

До зустрічі з крилатими готується й аграрне відомство: із шпаківнями і мішками, в які трамбуватимуть дохлих і ще живих курей, гусей, качок... Інших методів тут не знають. Новоспеченому директору Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів також не до грипозних вогнищ. Перешкодою слугує, зокрема, активність у «заміщенні» невгодних кадрів на своїх. Практично паралізовано діяльність лабораторії молекулярної біології та імунохімії, закинуто науково-дослідні роботи за договорами з МінАП та Мінекономіки, згорнуто розробку держстандартів та гармонізацію відповідно до міжнародних вимог... Я вже не кажу про нагальність створення національної референс-лабораторії (арбітражної), яка має займатися повним комплексом діагностики пташиного грипу. Без неї Україна ще довго підтверджуватиме діагноз у лабораторіях інших країн.

А поки в нас удавана тиша і благодать, Європа розпочала вакцинацію домашньої птиці. 15 лютого міністерство сільського господарства Франції офіційно оголосило про щеплення качок, котрі перебувають на вільному утриманні, у трьох західних регіонах (Ланд, Луар-Атлантик, Ванде). До 1 квітня ветлікарі планують імунізувати проти вірусу Н5N1 близько мільйона голів водоплавної птиці. Нідерландський план вакцинації поширюється на декоративних птахів і курей-несучок по всій країні.

Маркос Кипріану, комісар зі здоров’я та захисту споживачів Європейської Комісії, сказав: «Недавні випадки пташиного грипу серед диких птахів на території ЄС підтвердили необхідність вивчення будь-яких можливих варіантів захисту нашої птиці від цього вірусу. Цілеспрямована превентивна (профілактична) вакцинація із достатніми обґрунтованими гарантіями, дозволена новою Директивою з пташиного грипу, і може стати ефективним засобом у поєднанні з ретельними та суворими превентивними заходами на місцях у країнах ЄС».

Росіяни також не відстають від європейців. Загалом ветеринари проведуть вакцинацію близько 150 млн. голів птиці у приватному секторі і в 70 неблагополучних населених пунктах, де торік вирувала інфекція. І лише наш головний аграрій продовжує твердити, що вакцини у світі не існує. Можливо, відкриттям для нього стане ця новина: вчені Харківського НДІ експериментальної та клінічної ветеринарії розробили експериментальний зразок вакцини проти H5N1. Звісно, від тестування до масового застосування мине як мінімум рік. Але все ж таки...

Вертають із теплих країв птахи. Готуються у безповоротний вирій аграрні урядники: із кумами, невеликого розуму земляками, всадженими у керівні крісла... Порівняно з пошестю, яку вони принесли на своїх помаранчевих крилах, пташиний грип — то легка нежить. Керованому ними сільському господарству, на відміну від курей, вакцина уже не допоможе.