Хто годуватиме світ завтра?

Молодь не йде в агросектор, а старші фермери, які все ще годують мільйони людей, повільно сходять зі сцени. Складнощі з доступом до землі та відсутністю фінансової підтримки, ризики та погодні катаклізми призводять до того, що сільське середовище та фермерство вважаються непривітними до нового покоління. Це явище характерне для всіх куточків світу. Україна тут — не виняток.

«Наша продовольча безпека та майбутнє наших сільських громад залежать від наступного покоління. Сьогодні ми робимо підтримку молодих і нових фермерів політичним пріоритетом. Йдеться про подолання бар'єрів і створення можливостей для забезпечення того, щоб фермерство залишалося життєздатним і привабливим вибором кар'єри», — наголосив європейський комісар з питань сільського господарства та продовольства Крістоф Гансен, презентуючи нещодавно «Стратегію оновлення поколінь у сільському господарстві».

Мета амбітна — збільшити частку молодих фермерів у ЄС до 24%, подвоївши її до 2040 року.

Промовисті цифри

Лише 12% фермерів країн ЄС є молодшими за 40 років. Середній вік — 57 років, у деяких країнах спільноти він іще вищий, згідно з даними Єврокомісії.

Середній вік фермерів США — понад 58 років. Частка віком до 35 років — 9%, за даними USDA.

Заяви, що Україна годує 400 мільйонів людей на планеті, тьмяніють на тлі мільярдів, витрачених нею на імпорт продовольства

Один із найстаріших агросекторів у світі в Японії, де середній вік фермера становить 68 років. Понад 63% фермерів — віком 65+. Ці цифри озвучили представники дослідницької групи JICA. Загальна кількість зайнятих у сільському господарстві зменшилася більш як удвічі з 1980 року — до 1,9 мільйона осіб 2021-го. Це призводить до збільшення кількості покинутих сільськогосподарських угідь і посилення загрози продовольчій безпеці.

Це не просто статистика — це попередження. Світ може зіткнутися з парадоксом: технології агровиробництва розвиваються, а людей, які можуть і хочуть їх використовувати, стає дедалі менше.

Запитання, яке ще не звучить достатньо голосно: хто вирощуватиме овочі, картоплю, зерно через 10–15 років? Роботи, дрони? Чи все ж таки потрібні ті, хто сіє та збирає пшеницю, гречку, фрукти, займається виготовленням сирів?

Наш портрет

В Україні склалося унікальне явище: фермери, одноосібники, сільськогосподарські підприємства, агрохолдинги.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Підсумки літнього експорту агропродукції з України: погано, але могло бути й гірше

Коли в Україні зароджувалося фермерство, то вийшло так, що інструментів (власних коштів, дешевих кредитів, лізингу) для людей, які отримали землю та готові були працювати на ній, не було.

Люди хотіли, але не могли. Земля почала «гуляти» — і це відчинило вікно для холдингів та іноземних грошей, поділився якось думками один відомий аграрій і додав, що не є ворогом агрохолдингів, адже вони виконали свою функцію і роль: експортну частину АПК наповнили сповна.

Вітчизняний аграрний сектор багатоукладний, але дефіцит кадрів зачіпає всі категорії учасників аграрної спільноти.

Наразі близько 39% агрокомпаній в Україні стикаються з труднощами у пошуку персоналу. Такі дані оприлюднено у дослідженні «Оцінка ринку праці України 2024–2025» (проведеному Helvetas Ukraine у співпраці з Державною службою зайнятості та Федерацією роботодавців України).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вільна агроторгівля: хаос чи життя за правилами?

Проблематика ринку праці стабільно залишається однією з найбільш актуальних. Ситуація загострюється ще й через війну. Але, якщо відверто, то наступним пунктом після першого «мобілізація» йде «урбанізація та відплив молоді із сільської місцевості».

Кроки Європи

Дисбаланс між віковими категоріями фермерів створює ризики для довгострокової продовольчої безпеки, стратегічної автономії ЄС у виробництві продуктів харчування та сталості сільськогосподарських ландшафтів Європи. Це одна із тез «Стратегії оновлення поколінь у сільському господарстві». Адже чисельність сільської молоді також скорочується. Між 2013 і 2019 роками кількість молодих людей віком 15–24 років, які проживають у сільській місцевості ЄС, зменшилася з 3,6 мільйона до 1,9 мільйона, тоді як кількість молодих людей віком 25–29 років зменшилася з 6,9 мільйона до 5,9 мільйона.

Бар’єри

Для того аби стати фермером, необхідно або продовжити справу батьків, або побачити в роботі на землі вигоди та переваги.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Агробізнес в Україні зростає: на одну закриту компанію припадає 2,5 нових

Насамперед для фермерства потрібні дві речі — земля та фінанси. Бажано мати відповідну освіту та знання.

Бар’єр перший: земля.

У більшості країн доступ до землі — це дорого та недоступно. Зокрема, в ЄС 68% молодих фермерів вказують це як головну проблему. За даними Євростату, середня ціна ріллі в Євросоюзі 2023-го становила 11 791 євро/га, при цьому ножиці величезні: у Нідерландах — більш як 91 154 євро/га, а у Хорватії — близько 4 491 євро/га. Є навіть 1951 євро/га в регіоні Евре Норрланд (Övre Norrland), Швеція.

За три з половиною роки продано лише 3,4% земель сільськогосподарського призначення

Хоча багато старших фермерів володіють своєю землею, молодше покоління часто обмежене орендою, обробляючи близько 15 млн га як орендарі порівняно з 10 млн як власники.

Ціна купівлі/оренди зависока, особливо поблизу розвиненої інфраструктури. Ринок землі або контролюється великими компаніями, або має власників багато років. Хоча й передача землі у спадок не гарантує, що діти захочуть її прийняти та почати обробляти.

Бар’єр другий: фінанси.

Відсутність доступного кредитування та необхідних навичок залишаються основними перешкодами для молодих фермерів. 2022 року молоді фермери в ЄС зіткнулися з дефіцитом фінансування в розмірі 14,1 млрд євро, що еквівалентно 22% від загального дефіциту сектору.

Без стартового капіталу бізнесу не створиш. Техніка, обладнання, насіння, пально-мастильні матеріали — все це коштує грошей. Але банки нечасто нададуть вам позику, якщо ви заробляєте менше, а ваш дохід нестабільний.

Бар’єр третій: нестабільно та ризиковано.

Сільське господарство — це життя на пороховій діжці: погода, зміна клімату, ціни, хвороби, війни. Молодь часто не готова до такого рівня невизначеності.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Експорт зернових з України: Мінекономіки назвало лідера цього року

Бар’єр четвертий: інфраструктура та стиль життя.

У багатьох країнах сільські райони — території, де часто дороги гірші, Інтернет слабкий, відсутні культурне середовище, доступна медицина, якісна освіта для дітей.

Молодь хоче сучасного життя, а не ізоляції та відчуття «самотності на полі».

Бар’єр п’ятий: стереотип «фермер — це непрестижно».

Якось під час спілкування з керівником однієї з найбільших аграрних компаній України виникла тема «чи престижно бути фермером», на що він, усміхнувшись, сказав, що на нього свого часу дивилися, як на дивака, коли він обрав «агрономію» та «сільськогосподарську економіку» замість «фінанси».

Традиційна модель, де ферма передається від батька до сина, останніми роками дедалі частіше руйнується. Діти хочуть іншої кар’єри, іншого життя. Фермери старшого віку залишаються без спадкоємців.

Дорожня карта від ЄК

Отже, «Стратегія оновлення поколінь у сільському господарстві» визначила п’ять ключових важелів: доступ до землі, фінансування, кваліфікації, справедливий рівень життя у сільській місцевості, підтримка правонаступництва.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Земля в Україні за два роки зросла в ціні в сім разів: які причини

У межах п’яти постулатів планується таке.

1. «Стартовий пакет» для молодих фермерів, щоб полегшити вхід до галузі за допомогою комплексного пакета заходів, включаючи одноразову виплату до 300 тис. євро для започаткування бізнесу.
2. 2. Краще спрямування коштів на користь молодих фермерів.
3. 3. Співпраця з Європейським інвестиційним банком для розробки гарантійних схем та/або субсидій на відсоткові ставки, щоб полегшити доступ до фінансування.
4. 4. Розробка Європейської земельної обсерваторії для підвищення прозорості земельних ресурсів. Це забезпечить фермерам доступ до земель, підтримуватиме правонаступництво фермерських господарств, формуватиме політику та запобігатиме спекуляціям землею, що полегшить новим учасникам започаткування фермерського господарства.
5. Запрошення молодих фермерів до участі в програмі Erasmus для молодих підприємців, щоб вони могли вивчити передові методи ведення сільського господарства за кордоном або диверсифікувати свої доходи, навчаючись у інших секторів.
6. Сприяння гарним умовам життя у сільській місцевості, водночас підтримуючи місцевий розвиток і залучення молоді та жінок.
7. Співфінансування служб допомоги фермерам, які замінюють фермерів під час хвороби, відпусток або догляду за іншими, щоб покращити баланс між роботою та особистим життям.

Ясна річ, що на те, аби втілити задумане, потрібні гроші. Тож ЄК рекомендувала державам-членам інвестувати від 6% своїх сільгоспвитрат, аби сприяти оновленню поколінь.

В Єврокомісії вважають молодих фермерів підприємцями з широким спектром навичок. Бо вони можуть керувати трактором, розраховувати необхідну кількість поливу на квадратний метр, планувати зберігання ресурсів і кормів на основі сезонності та коливань ринку і просто видоїти корову.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Від поля до прилавка — куди зникають гроші українських фермерів

Технології у сільському господарстві не замінять людини повністю, але вони змінюють роль фермера і структуру агросектору.

Майбутнє фермерства — за поєднанням людського досвіду і технологічного прогресу, де ШІ стане потужним помічником, а не ворогом молодих аграріїв.

«Фермерство досі вважається покликанням, ніж просто роботою. Зрештою, без фермерів люди не змогли б задовольнити свою базову життєву потребу — їсти», — вельми влучно підмітив Крістоф Гансен.

Безкоштовна порада молоді: придивіться до земель в Україні. Ціни ще не шаленіють, як у Європі, землі родючі, а потреба їсти була, є та буде. Врешті-решт виграє той, хто керуватиме продовольством.