ДВІ ВИСТАВКИ НА ОДНУ ТЕМУ

Про те, що Міністерство аграрної політики почубилося з корпорацією «Украгропромбіржа» за Чубинське, де традиційно проходять щорічні міжнародні сільськогосподарські виставки «Агро», говорять на кожному кроці. Тріщина між двома структурами — державною та комерційною — поглибилася до розмірів рову. І по обидва боки не придумали нічого кращого, як провести однотипні оглядини галузевих досягнень порізно. Одні — під Києвом, у Чубинському, другі — у Національному виставковому комплексі «Експоцентр України». З інтервалом у місяць. Під одним брендом — «Агро-2004», у ранзі міжнародних...

«Розлучення» недавніх партнерів у виставковій діяльності дехто пояснює розбіжністю чи то інтересів, чи то поглядів двох Вікторів — Слаути, аграрного міністра, і Привалова, президента «Украгропромбіржі». Якщо й так, то незаперечно, що обидва невдоволені бляклою експозицією України на «Зеленому тижневі» у Берліні, але кожен витлумачує збій по-своєму. Звідти все й почалося. Але протистояння переметнулося вже на «Агро-2004», в Україні виникло дві виставки-клони. Зарубіжні експоненти розгубилися: на яку з них їхати?

Про національне обличчя на Міжнародному аграрному форумі «Зелений тиждень» у Берліні «ДТ» детально повідало у публікації «Сіллю... без хліба» (№4 (479). І про те, що участь України була на межі зриву. Сьогодні можу документально підтвердити, які саме чинники тоді ледь не зіграли зловісної ролі. На жаль, нині вони розчленували «Агро-2004».

Перша спроба «відщипнути» від «Украгропромбіржі» частину функцій організатора-розпорядника виставки «Агро» і передати їх іншим датується вереснем 2003 року. Керівництво корпорації звернулося з листом до прем’єра Віктора Януковича з проханням прояснити ситуацію і визначити доцільність такої рокіровки. Микола Безуглий, перший заступник міністра аграрної політики, офіційно заспокоїв прем’єр-міністра: «У зв’язку з успішним виконанням корпорацією «Украгропромбіржа» зазначених функцій передача їх від корпорації іншим суб’єктам господарювання міністерством не передбачається».

Одначе менш ніж за два місяці до берлінського «Зеленого тижня» тодішній міністр аграрної політики Сергій Рижук видав наказ № 417 від 21 листопада 2003 року «Про впорядкування виставкової діяльності міністерства». У ньому, зокрема, сказано: «Визначити уповноваженим по організації проведення виставкових заходів, у тому числі і проведенню рекламних заходів щодо організації виставок-ярмарків, Державне комплексне торговельне підприємство (ДКТП) «Хрещатик» та передати йому на баланс виставковий комплекс в селі Чубинське Бориспільського району Київської області». Корпорація «Украгропромбіржа» у документі згадується лише раз: «Внести зміни до наказів Мінагрополітики: виключити слова «разом з корпорацією «Украгропромбіржа» у пункті 5 наказу Мінагрополітики від 20.12.2000 р. №259 та пункті 4 наказу Мінагрополітики від 22.06.2001 р. № 175».

Отже, якщо не «разом», то «порізно»? Але про такий перебіг подій корпорація дізналася обхідним шляхом.

Саме «Украгропромбіржа», починаючи з 1997-го, згідно з наказом № 103 тодішнього Мінагропрому від 10 грудня 1997 року, визначена організатором-розпорядником виставково-ярмаркових заходів відомства в Україні та за кордоном. Її повноваження з року в рік подовжували відповідними наказами. Власне, якихось гучних претензій до корпорації жоден із міністрів не висував. Навпаки, її славили, з нею носилися, як зі стягом, ставили у приклад і за підсумками виставок нагороджували. Не переповідатиму з чужих уст, як виглядали стенди аграрної України на міжнародних виставках «Польагро» (Польща), «Агротехніка» та «Експо-2000» (Німеччина), «Белпродукт» (Білорусь), «Рік України у Російській Федерації», інших. Не судилося відвідати їх. А от сходження «Агро» відбувалося на моїх очах.

Завдячуючи тодішньому міністрові Олександру Ткаченку, сільськогосподарська виставка вибралась із павільйонів ВДНГ й отаборилася просто неба, на компактній площі у Чубинському. Збігли роки, поки вона із традиційної внутрішньої переросла у престижну міжнародну. На її організацію та проведення у держбюджеті навіть стали передбачати видатки. «Украгропромбіржа», яка шість років поспіль опікувалася «Агро», також підняла престиж цього виставкового заходу, як і національного «Київська осінь». Пригадую, з яким пафосом відгукувався про «Агро-2001», у відкритті якої взяв участь Голова Верховної Ради Іван Плющ, міністр Іван Кириленко:

— Уявляєте?! Нинішня виставка, тринадцята за ліком, зібрала у два з половиною рази більше учасників, аніж торік. Близько тисячі підприємств та організацій, серед яких майже сто — представники інших країн. Про що це говорить? Про поступ вітчизняного агропромислового комплексу, ефективність основного аграрного виставкового комплексу країни тут, у Чубинському, про міжнародне визнання «Агро», яка занесена до каталогів багатьох розвинутих країн світу.

2002 року, навіть попри зростання до 20 гектарів виставкових площ, «Агро» не змогла вмістити всіх бажаючих: близько 50 підприємствам, фірмам, організаціям-виробникам через брак демонстраційних місць довелося вдовольнитися роллю глядачів. Чергові підсумки виставки-ярмарку знову перевершили сподівання. Ще більш представницьким видався агропромисловий форум 2003 року. Загалом лише за п’ять останніх років кількість зарубіжних країн-учасниць зросла з 13 до 29, іноземних фірм — із 52 до 187, обсяги укладених угод на поставку техніки — з 8 млн. грн. до майже 300. Зрозуміло, високим було реноме й «Украгропромбіржі», керівництво якої тануло від схвальних відгуків експонентів, подяк уряду та профільного відомства.

І після всього — наказ міністра № 417, яким, по суті, корпорацію відлучили від виставкової діяльності, а її функції передали ДКТП «Хрещатик». І хоча востаннє згребли ліквідну всячину (готелі, санаторії, бази відпочинку тощо вкупі з боргами), все ж воно не мало ні досвіду виставкової діяльності, ні відповідних кадрів. Реорганізація могла призвести до зриву термінів підготовки національного стенда на «Зеленому тижні-2004» у Берліні 16—24 січня. Сергій Рижук змушений був позадкувати і підписати наказ № 433 від 8 грудня 2003 року, яким, «враховуючи ситуацію із станом виставкової діяльності в міністерстві», призупинив дію наказу МінАП № 417 від 21 листопада 2003 року.

Запізнилося МінАП і з наказом щодо участі в «Зеленому тижні», що спричинило дефіцит часу на підготовку українського стенда. Працівники «Украгропромбіржі» змушені були похапцем скуповувати у столичних супермаркетах усе, що потрапляло під руку, аби заставити виставкові полиці. А тут ще й до Берліна планував навідатися Леонід Кучма, який саме лікувався у Баден-Бадені. Ймовірність того, що Президент міг застати у павільйоні лише... карту України і національний прапор, була надто високою. Та все минулося. Більше того, Ренаті Кюнаст, міністру Федерального міністерства захисту прав споживачів, продуктів харчування і сільського господарства, так сподобалася українська експозиція (типізоване село у дереві), що її організаторів — Міністерство аграрної політики й «Украгропромбіржу» — нагородили «Золотими грамотами», а Віктору Януковичу надіслали подячного листа.

Але за золотим блиском проглядала й мідна тьмяність. За відсутності бюджетного фінансування національний стенд на «Зеленому тижні-2004» формували коштом регіонів. Фактично із загальної суми витрат — понад 2 млн. грн. — організаторам вдалося «відбити» лише мільйон. Принагідно скажу, що росіянам експозиція обійшлася теж у два з лишком млн., але доларів, із бюджету, крім регіональних внесків. Зате північні сусіди справді показали «государство российское во всей красе».

Заборгованість України перед фірмою-організатором «Мессе Берлін» увібралась у мільйон гривень. Німецька сторона вже надіслала «нагадування» про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату боргу. Торік корпорація власними коштами ліквідувала заборгованість за участь України у подібному форумі на суму 823,6 тис. грн. Якби вона сплатила ще мільйон за «чужого дядька», то виклала б зуби на полицю й мусила б оголосити себе банкрутом. А хотілося ж гідно провести й «Агро-2004»...

Щоб убезпечитися від прикрих помилок на майбутнє президент «Украгропромбіржі» Віктор Привалов завчасно почав термосити нового міністра МінАП Віктора Слауту, аби той поквапився із наказом та розв’язанням організаційних питань щодо «Агро-2004». Останній лист горішньому адресату вийшов із канцелярії корпорації 10 березня 2004 року. Не можу сказати, що послання залишилися поза увагою. Привалову телефонували, до нього навідувалися «ходаки», котрі прозоро натякали на ще кількох конкурентів, які не проти перебрати на себе роль організатора: мовляв, виграш на тендері можна залагодити, варто лишень «порішать вопроси». Але Віктор Дмитрович пручався. А 22 березня з-під пера Віктора Слаути вийшов наказ № 95 із «шапкою», що вже набила оскому, — «Про впорядкування виставкової діяльності міністерства», перший пункт якого декларував: «Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства аграрної політики України від 8 грудня 2003 року № 433 «Про призупинення дії наказу міністерства». Для «Украгропромбіржі» такий вердикт означав розлучення не по-італійськи чи по-американськи, а суто по-донецьки.

30 квітня Віктор Слаута у листі на ім’я прем’єр-міністра, оминаючи терни конфлікту, назвав «справжні причини» неспроможності провести «Агро-2004» у Чубинському: «...виставковий комплекс в с. Чубинському потребує суттєвої реконструкції виставкових споруд, вимагає покращення умов для учасників виставки, вирішення під’їзних шляхів, автостоянок тощо. Мінагрополітики проводить відповідну роботу щодо вирішення даних проблем, але до початку відкриття виставки вирішити їх в завершеному вигляді не зможе. Враховуючи обставини, що склалися, Мінагрополітики пропонує XVI Міжнародну виставку «Агро-2004», як виняток, провести на Національному виставковому комплексі «Експоцентр України» з 23 по 28 червня 2004 року. Про проведення виставки попередньо уже досягнута домовленість із керівництвом Національного комплексу».

А тим часом виставкова територія в Чубинському причепурювалася: завершували капітальний та поточний ремонти, оздоблювальні роботи на суму близько 4 млн. грн. Коштом корпорації. Міністерство ж із 5 млн. «виставкових» бюджетних гривень не виділило ні копійки. Комерційна ж структура, починаючи з 1998 року, «вбухала» у виставковий комплекс майже 10 млн. грн. В усі-усюди з «Украгропромбіржі» летіли офіційні листи-запрошення експонентам за підписом двох організаторів — МінАП і корпорації, з кінцевим пунктом призначення — Чубинське. І це при тому, що на той час аграрне відомство остаточно припинило зносини з колишнім партнером, обравши нового — вже згадуване ДКТП «Хрещатик». Із офісу на Хрещатику, 24 також випурхували запрошення відвідати виставку — легітимну, але за адресою «Експоцентр України».

Найбільша дилема постала перед іноземними учасниками: на яку з них їхати? Обидві «засвічені» під одним і тим самим логотипом — «Агро-2004», статус обох — міжнародний... Що, роздертися навпіл?! Аграрне відомство ФРН на спеціальному засіданні вирішувало: відряджати посланців у Чубинське чи на «Експоцентр України»? Дехто з півдороги вертав назад, клянучи на всі заставки Україну й даючи обітницю більше ніколи не ступати сюди ні ногою, ні обома.

До відкриття «чубинської» експозиції з подачі МінАП проти керівництва корпорації «Украгропромбіржа» було порушено кримінальну справу за статтею 194 ч.2 Кримінального кодексу за фактом навмисного знищення державного майна виставкового центру в Чубинському. Хоча, на мою думку, хибно кваліфікувати як «знищення» погоджену з міністерством реконструкцію двох аукціонних полів, інші «хатні» роботи (ті ж єврогальюни, незамінні у функціонуванні міжнародної виставки). Кілька разів чиновники намагалися вилучити первинну документацію корпорації. Не кажучи про раптові відключення електроенергії, перебої з подачею води, «наїзди» всілякого штибу перевіряльників, зривання реклами і білбордів...

Та, попри жорсткий пресинг, «Агро-2004» у Чубинському відбулася. Добити її не дали згори: усе-таки розуміли, що цим самим попсують фейс не лише міжнародній виставці, а й президентський. До Чубинського не доїхали ті, хто залежить від бюджету і перебуває під п’ятою адмінресурсу. Не було гультяїв, котрі вважають за честь перехилити чарчину з губернаторами і хизуватися цим серед своїх. Прибули ділові і сильні партнери: 150 компаній із 24 країн світу, цим самим підтвердивши справді високий статус виставки — міжнародний.

Вітчизняне сільгоспмашинобудування представляли «Херсонські комбайни», «Південмаш», «ХТЗ», «Ірпіньмаш», «Мотор-Січ», інші. Дві російські компанії — «Агромашхолдинг» із «Ростсільмашем» — вважають цьогорічні торги найвдалішими. Небувалим попитом в українців користувалися комбайни «Дон-Вектор» та «Єнісей». Останніх продали сто штук і... припинили реалізацію, оскільки підприємство не встигне до жнив задовольнити всі заявки.

Я вже не кажу про реально продані чотири трактори «ЮМЗ», десять французьких комбайнів «Моро», чотири «Холмера», за кожен із яких правили понад 600 тис. доларів. Спродалася і Польсько-українська господарська палата, що представляла десять підприємств. Німеччину презентувала «Дойче Агротехнік», яка на півтисячі квадратних метрів демонструвала продукцію шести країн світу, передусім, звичайно, власну. Відома компанія «Каргілл», що ніколи не брала участі в «Агро», заради підтримки організаторів теж орендувала павільйон…

Серед покупців можна було уздріти і сільського дядька, і черниць із Фроловського монастиря, які придбали «південмашівського» трактора, і Олександра Омельченка, столичного мера. Сан Санич спершу покрутив кермо ледь не всіх комбайнів, придбав на пробу кілька екземплярів і сказав:

— Хлопці! Якщо на цьогорічних жнивах ваша техніка працюватиме безвідмовно, купуватиму вже десятками. Добре, якби «Агро» була постійно діючою...

Власне, зробити її такою прагне й Віктор Привалов. Та чи дадуть? Поки що «Украгропромбіржа» і МінАП обмінюються «люб’язностями». На порушену кримінальну справу керівництво корпорації відповіло кількома позовними заявами до аграрного відомства: про визнання права власності та стягнення 2,8 млн. грн. — задавнений борг МінАП перед «Украгропромбіржею»; про визнання недійсним наказу № 417 від 21 листопада 2003 року; про визнання права на товарний знак та заборону використання Міністерством аграрної політики і ДКТП «Хрещатик» товарного знаку, його складових частин та елементів. На підході ще кілька позовів. Одне слово, пахне судами.

Їх можна було уникнути, якби конфліктуючі сторони, переступивши через власні амбіції, домовилися: «Агро-2004» проводимо вкупі, а по закінченні розв’язуємо спірні майнові проблеми. До речі, з такою слушною пропозицією виступив Фонд держмайна, й «Украгропромбіржа» пристала до неї без будь-яких застережень. Цивілізована схема передбачала створення компетентної комісії, залучення оцінювачів і визначення частки кожного у спільному «казані». А вже потім можна було б вирішувати, на яких засадах діяти далі. Чи у формі спільного підприємства, чи одна зі сторін повертає свою частку і йде геть…

Але Міністерство аграрної політики налаштоване категорично: раз і назавжди відібрати в «Украгропромбіржі» виставковий комплекс у Чубинському як державне майно. Не помічаючи при цьому документів, якими Мінагропром ще 1998 року передав цей комплекс на баланс корпорації «Украгропромбіржа». Відповідно до рішення виконкому Великоолександрівської сільської Ради народних депутатів від 28 жовтня 1999 року, корпорації видано Державний акт II-КВ № 002922 на право постійного користування землею для розміщення виставкового комплексу, посвідчений «мокрою» печаткою.

— Не вір! Державний акт на землю — у нас на руках, з «мокрою» печаткою, як і належить. Усе решта — фальсифікація! — переконував мене Григорій Омельяненко, заступник міністра агрополітики, який віднедавна курирує питання виставково-ярмаркової діяльності. — Майно у Чубинському — наше, це підтвердили Мін’юст і Фонд державного майна, і земля — наша. Виставка «Агро» — це державне діло, і її повинна патронувати держава, не віддаючи на поталу комерційним структурам. Як треба проводити такі виставки, міністерство продемонструє в «Експоцентрі України». Це буде справжнє свято, а не пародія у Чубинському, хоч я там не був. Ваші колеги-журналісти переповідали...

Маючи адмінресурс та бюджетні кошти, гріх скочуватися до пародії — лише оригінал! Тільки не зразка сільськогосподарської артілі «Брудні зоофіли»... Радує те, що на шістнадцятому році виставкової діяльності центральне сільське відомство нарешті прозріло і відтепер займатиметься нею справді по-державницькому. Дай Боже постійно, а не в «особливі» для держави періоди, як-от президентські вибори.

Дивує хіба що не зовсім умотивований реверс «Агро» під патронатом МінАП. Після стількох років привілля її знову запроторили у павільйони колишньої ВДНГ, із знеособленими скульптурними колгоспницями зі снопами… Прагнучи піднести імідж «державної» виставки, договорилися навіть до того, що її передислокація з Чубинського до Києва — благо для ярмаркуючих сільських жіночок, котрі тепер матимуть змогу побачити столицю, походити магазинами. І то правда: з їхніми статками та в бутики із вбивчими цінами!

Давно від дій Міністерства аграрної політики так не нафталінило. А це — вже серйозна тема для роздумів, яку виставкою чи навіть двома не закриєш.