Держакти на землю: безплатний сир тільки в мишоловці

Не секрет, що хвиля спекулятивного обороту землі, не зустрічаючи особливого опору, охоплює дедалі більші території. Причому йдеться і про заповідні місця, берегти які ми зобов’язалися перед міжнародним співтовариством. Про це кажуть прямо чи завуальовано. Камені обвинувачення у вседозволеності та безкарності летять у город «небожителів», та не долітають. На тому й закінчується боротьба з земельною мафією.

А як серед усього цього почуваються ті, хто виріс чи живе на землі? І тим паче веде власне господарство, опинившись наодинці зі своїми проблемами. Про них теж згадують, як про електорат, напередодні виборів.

Ще на початку серпня Юлія Тимошенко публічно пообіцяла народу зламати хребет земельній мафії та оголосила масову видачу держактів на землю населенню. Всім бажаючим, безплатно та впродовж 30 днів…

Стимулювати роботу чиновників Держкомзему покликана була постанова Кабміну від
5 серпня 2009 р. №844, а також телефон гарячої лінії КМУ із земельних питань, куди міг звернутися по допомогу будь-який громадянин, котрий зіштовхнувся з тяганиною держструктур у питаннях, пов’язаних із видачею держактів на землю.

Постанова Кабміну про безплатну видачу актів на землю — справа, звичайно, дуже потрібна. Необхідність її назріла давно. На рівні Вінницької області йдеться про видачу 436 тис. державних актів, на рівні країни — шести мільйонів, якими уряд безповоротно взявся ощасливити до президентських виборів власників присадибних ділянок, особистих селянських господарств і садових ділянок.

З початку вересня найбільш нетерплячі кинулися за «Юліними актами». За останніми даними, держакти на землю в країні одержав лише мільйон українців. У Вінницькій області — 14,5 тис., але справді безплатних — 4 тис. За решту, за словами начальника обласного управління земельних ресурсів Олексія Коника, громадяни сплатили раніше. Виходить, що для виконання урядової постанови чиновникам залишалося хіба що роздрукувати документи.

Земельні акти видають ледь-ледь. В уряді стверджують: процес гальмують місцеві чиновники. Зокрема, сільські голови деяких населених пунктів відмовляються приймати заяви і змушують людей платити гроші.

«У країні спостерігається як системний саботаж, організований приватними структурами, які раніше були задіяні у видачі держактів, так і політичний, що його влаштували окремі керівники місцевих органів влади», — заявила Юлія Тимошенко.

В одному з передноворічних меседжів народу з приводу видачі безплатних земельних актів прем’єр-міністр закликала чиновників роздати документи в перші тижні січня: «Давайте ми зробимо хоча б один день, присвячений для них особисто. Візьмемо в них усі заяви на видачу земельних актів безплатно. Віддамо їм протягом новорічних свят усе те, що їм заборгувала держава». Уявляю, як зраділи такій перспективі провести новорічні свята «земельні» чиновники!

За саботаж у видачі безплатних державних актів на землю в країні було звільнено вісім начальників обласних управлінь земельних ресурсів, у цілому посадами поплатилися більш як 220 чиновників різних рівнів. На Вінниччині кадрове рішення прийняте стосовно шести начальників райвідділів земельних ресурсів. Догану одержав і начальник головуправління земресурсів області Олексій Коник — за незадовільну роботу з виконання постанови уряду.

Утім, ще восени було зрозуміло, що всі 436 тис. жителів області, які мають право на держакти, до кінця року їх не одержать. За підрахунками начальника головуправління землересурсів області Олексія Коника — максимум 40 тис. до нового року. Самі представники місцевої влади роботу з видачі документів визнали, м’яко кажучи, неефективною.

На Вінниччині над виконанням постанови працюють три державні підприємства. Як стверджують місцеві чиновники, для цих робіт в області потрібно 1500 бригад по три чоловіки. Реально ж роблять виміри тільки 62 бригади. Приватники, які можуть допомогти з вимірами і технічною документацією, «дуже мляво» поспішають робити це. Воно й зрозуміло: приватні структури, які звикли брати, за словами Олексія Гончара, в.о. начальника Вінницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру, по 600—800 грн. за один акт, тепер за таку саму роботу можуть одержати від держави значно менше.

— Собівартість одного акта — 238 грн., нам відшкодують 113 грн. З цієї суми ми зможемо заплатити приватним земельним фірмам тільки 60 грн., — каже Олексій Васильович.

Словом, робочої сили банально не вистачає. Тому, вийшовши з берегів терпіння, місцева влада пообіцяла «халявникам», що наступного року вони «шукатимуть бізнес в іншому напрямі». Тобто ті, хто сподівався до виборів відсидітися в окопах, у новому році матимуть проблеми з одержанням ліцензій. Уже не один чиновник земельного господарства, особливо після прем’єрського «вливання», у серцях, упереміж із ненормативною лексикою цідив крізь зуби: «Тут їх (приватників. — Т.П.) половину треба розігнати».

Схоже, ще одна підгалузь у країні (як, наприклад, газорозподільна) проситься назад, під крило держави.

— Ми, звичайно, не пасемо задніх на тлі всієї України, але на даний момент у нашій області акти робляться на ентузіазмі. За вже проведені роботи виконавці грошей поки що не одержали, — повідомив Олексій Гончар.

Однак місцева влада не втрачає оптимізму вийти до президентських виборів на певну цифру, сподіваючись на вже наявні напрацювання та врахування помилок. Планується насамперед робота в тих районах і селах, де вже зроблена аерофотозйомка — зовсім свіже захоплення місцевої облдержадміністрації. Там у першу чергу мають збирати в людей потрібні документи для оформлення землі.

— За існуючої бази в момент виходу постанови, за умови, що роботу мали виконувати лише державні структури, ми в області змогли б видати 436 тис. актів на землю тільки за сім років, — каже заступник голови облдержадміністрації Василь Черній. — Але тепер порядок трохи змінився, наприклад, нам дозволили брати в субпідрядники приватників. І 40 тис. держактів за чотири місяці — це, повірте, непоганий результат.

Звичайно, добре, якщо завдяки виборам хоч якусь хорошу справу зроблять для людей. Але метушня, поспішність, неврегульованість багатьох фінансових і кадрових моментів серйозно гальмують процес виготовлення «дармових» актів і привносять чимало помилок у нього. Вже сьогодні очевидно, що неприємні наслідки не за горами.

— Приймаються постанови уряду, які суперечать чинному законодавству, — вважає юрист Володимир Слишинський. — Та найголовніша прикрість у тому, що в проектній документації не буде чітко визначених меж земельної ділянки. Тому я прогнозую, що згодом уся пророблена робота перекочує в суди — на три-п’ять років, і тільки потім може розпочатися нормальний, цивілізований процес землевпорядкування.

Така потрібна справа, що розгорнулася тільки напередодні виборів, більше схожа на тонку виборчу технологію від держчиновників. Чи має так бути в правовій державі — питання риторичне. І, природно, воно тягне за собою нові запитання: хто кого саботує? Хто перманентно гальмує? Чи справді так не вистачає робочих рук? Чи головне — пообіцяти, поводити за ніс довірливий електорат, а після виборів — розберемося. Адже у нас переможців не судять. Втім, як і тих, хто програв.

А може, землю просто і вперто народу не віддають? Адже це — єдина ще не приватизована цінність.