Як же потрібен успіх Володимирові Путіну у справі створення Євразійського союзу та розширення Митного союзу! Для людини, яка у своїй політиці на пострадянському просторі зробила наголос на створенні інтеграційних об'єднань на чолі з Росією, успішність проекту "Митний союз" - це не просто справа честі, а питання спроможності як лідера "великої держави" в очах її електорату й міжнародних партнерів. І хоча перша "психічна" атака на Київ не вдалася, кремлівські стратеги не залишають своїх спроб, продовжуючи "обробляти" Україну та інших учасників Східного партнерства: у Москві дуже болісно сприймають будь-яке зближення країн - членів СНД з ЄС, не кажучи вже про НАТО.
Зусилля зростають із наближенням Вільнюського саміту, де Європейський Союз має підписати угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Україною і парафувати аналогічні документи з Вірменією, Грузією та Молдовою. Викручуючи руки сусідам, росіяни щосили намагаються домогтися свого. Слідом за радником російського президента Сергієм Глазьєвим, який лякає українців втратою суверенітету країни та погіршенням економічних і політичних відносин з Росією, істеричні коментарі щодо перспектив молдован пролунали в Кишиневі з уст віце-прем'єра Дмитра Рогозіна. Він пригрозив Молдові приниженнями впродовж багатьох років у "передбаннику" ЄС, втратою Придністров'я і російського ринку.
Та якщо на західному напрямку тактика Кремля не приносить відчутних результатів, то на східному російське керівництво домоглося серйозного успіху. Під час робочого візиту до Москви вірменського президента Сержа Саргсяна було заявлено про рішення Вірменії вступити в Митний союз і в подальшому брати участь у формуванні Євразійського економічного союзу. І хоча Вірменія не замінить України, в Путіна, проте, з'явився привід говорити на петербурзькому саміті "великої двадцятки" про успішність об'єднання, в яке просяться, крім цієї південнокавказької країни, ще й Киргизстан, і Таджикистан, і... В'єтнам.
Рішення ж Саргсяна в самій Вірменії викликало, м'яко кажучи, здивування й розчарування. Там не очікували такої різкої зміни зовнішньополітичного курсу, фактичної відмови від політики комплементарності, суть якої - не протиставляти себе Росії й Заходу, а поєднувати їхні інтереси на благо своєї країни. Адже участь в ОДКБ не перешкоджала Єревану інтенсивно співробітничати з НАТО, а особливі відносини з Росією не заважали вірменам вважати Грузію стратегічним партнером. Тепер же Вірменія, яка донедавна вважалася лідером Східного партнерства у плані проведення реформ, фактично відмовилася від поглиблених економічних і політичних відносин з Євросоюзом заради Росії: формулювання, які були використані в спільній заяві Саргсяна і Путіна, - чіткі й категоричні.
То що ж відбулося на зустрічі в Москві?
Так, Вірменія економічно дуже залежить від РФ. У 2012 р. на Росію припадало 23,5% всього зовнішньоторговельного обороту Вірменії, а це - 1,34 млрд дол. Росіяни зробили найбільші інвестиції у вірменську економіку - 2,45 млрд дол. (44,1%). У повній чи частковій власності російських компаній перебувають практично всі стратегічні вірменські підприємства. У тому числі й об'єкти паливно-енергетичної сфери. Серед найбільших проектів - участь "Газпрому" в будівництві газопроводу Іран-Вірменія. Однак, попри цю залежність, до останнього часу Єреван усіляко відмовлявся від російських пропозицій вступити в МС.
Прем'єр Тигран Саркісян рік тому заявив, що Митний союз для Вірменії недоцільний, оскільки немає спільних кордонів з країнами - учасницями цього об'єднання. Місяць тому заступник глави МЗС Шаварш Кочарян роз'яснив, що членство в Митному союзі є перешкодою для підписання угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, сам же вступ у МС означає обмеження суверенітету Вірменії. Водночас високопоставлені вірменські чиновники неодноразово повторювали: Єреван не порушує питання про членство в ЄС.
При цьому, на відміну від "українського питання", російська сторона на офіційному рівні жодного разу не висловила своєї негативної позиції з приводу зближення Вірменії з ЄС. Понад те, як запевняв у розмові з DT.UA співробітник єреванського Інституту Кавказу Сергій Мінасян, були домовленості з Росією, що Вірменія парафує угоду з Євросоюзом. Судячи з усього, невдачі з Україною і Молдовою, проблеми з Білоруссю змусили Кремль переглянути свою початкову позицію.
Аналітики переконані: рішення про вступ у МС, яке не обговорювалося в суспільстві, Серж Саргсян та його найближче оточення ухвалили за кілька днів до візиту президента до Москви. Що ж, вірменські політики змушені враховувати наполегливі пропозиції російського керівництва. Адже для Єревана, який досі має з Баку тільки угоду про перемир'я, Росія відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки Вірменії. І у форматі ОДКБ, і на двосторонньому рівні, який передбачає, у тому числі, російські гарантії у сфері безпеки та довгострокову угоду про дислокацію російської військової бази в Гюмрі.
Тепер, коли перспектива членства в МС стала реальністю, вірменські експерти намагаються прорахувати, які вигоди отримує країна від участі в інтеграційному об'єднанні, де домінуючі позиції займає Росія. Плюсів кілька. Перший - посилення безпеки Вірменії, що має проблеми у відносинах з Азербайджаном і Туреччиною. Другий - можливе зниження ціни на російський газ. Мінусів же значно більше. На думку Сергія Мінасяна, членство в МС для Єревана не буде економічно виправданим: Вірменія не має кордонів з іншими державами Митного союзу й тому не зможе бути таким самим повноцінним учасником МС, як Росія, Казахстан чи Білорусь.
До того ж вступ у МС як повноцінного члена означає для Вірменії, що вона має прийняти митні тарифи цього об'єднання. А це спричинить перегляд тарифних зобов'язань, які Єреван узяв на себе, вступаючи у 2003 р. в СОТ, і, як наслідок, претензії (аж до вимоги відшкодувати збитки) з боку інших учасників організації. Крім того, на думку глави Центру політичних і правових досліджень Concord Давида Шахназаряна, вступ у МС загострить для Вірменії проблему трудової міграції. Серед інших негативних наслідків - обмеження суверенітету; звуження впливу країни у світі; Вірменія перестає бути суб'єктом урегулювання нагірнокарабаського конфлікту.
Пояснюючи раптове рішення вірменського президента, Давид Шахназарян у бесіді з DT.UA зауважив, що "єдина причина того, що сталося, - безпрецедентний тиск Кремля". За словами п. Шахназаряна, який у дев'яності роки очолював Міністерство національної безпеки, тиск відбувався по кількох напрямах. По-перше, погроза росіян підштовхнути Баку до нової війни за Нагірний Карабах: повз увагу вірменів ніяк не могли пройти багатомільярдні поставки російської зброї в Азербайджан. У тому числі наступальної - на один мільярд доларів. По-друге, це загроза дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в самій Вірменії, про що публічно говорили самі російські дипломати.
"Москва має певні важелі тиску на внутрішньополітичному полі. У країні є впливові політичні сили - "Процвітаюча Вірменія", "Дашнакцутюн", Вірменський національний конгрес та інші, що діють у фарватері російських інтересів. Гадаю, були й інші важелі тиску", - каже вірменський політолог, котрий пояснює причини, що штовхнули Єреван на угоду "безпека замість суверенітету". Зокрема, різке збільшення ціни на енергоносії може загострити й без того складну соціально-економічну ситуацію в країні: у вірменському суспільстві й так болісно сприйняли недавнє підвищення "Газпромом" ціни на газ. Тепер же російські експерти з упевненістю прогнозують, що "вступ Вірменії в МС і ЄЕП дозволить знизити ціну на газ, що надходить з Росії, на 30%".
Сам же президент Вірменії Серж Саргсян так пояснив своє рішення щодо МС: "Зараз наші партнери по ОДКБ формують нову платформу економічної взаємодії. Я неодноразово казав, що, перебуваючи в одній системі військової безпеки, неможливо й неефективно ізолюватися від відповідного геоекономічного простору. Це раціональне рішення, це рішення продиктоване національними інтересами Вірменії. Це рішення - не відмова від нашого діалогу з європейськими структурами".
Та хоч би які пояснення лунали з вуст офіційних представників Єревана, у Брюсселі та інших європейських столицях новини з Москви стали цілковитою несподіванкою: там були впевнені у парафуванні з Вірменією на Вільнюському саміті угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. "Схоже, Вірменія перериває переговори щодо угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом і натомість інтегрується з Росією. Розворот на 180 градусів", - написав у Twitter очільник шведського МЗС Карл Більдт. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус не менш категорично прокоментував рішення Вірменії про вступ у МС: "Отже, вони не підпишуть договору про вільну торгівлю з ЄС... Ми поважаємо будь-який вибір країни. Але країни не можуть підписати два договори з різними тарифними вимогами".
Результати московського вояжу Сержа Саргсяна ставлять тепер питання про те, якими будуть подальші відносини Брюсселя і Єревана, яким буде вірменський порядок денний Вільнюського саміту. Сьогодні ніхто не знає відповіді на ці запитання: до останніх днів не було жодної необхідності в підготовці плану "Б".
Вірменські аналітики побоюються, що рішення Саргсяна може відкинути назад відносини їхньої країни з ЄС зокрема та Заходом у цілому. Офіційні ж представники, намагаючись розмежувати економічну й політичну складові взаємодії з ЄС, кажуть, що Вірменія готова продовжувати співробітничати з Євросоюзом. І, як свідчить заява Шаварша Кочаряна, в Єревані сподіваються, що у Вільнюсі вдасться парафувати політичну частину угоди, відмовившись від створення глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Сумнівно, що за таких обставин ЄС піде на подібний крок.
Намагаючись спрогнозувати подальший розвиток відносин з Євросоюзом, вірменські політологи водночас також намагаються зрозуміти, яким усе-таки буде формат участі їхньої країни в Митному союзі, сподіваючись, що буде знайдено варіанти, подібні до "українських". Зокрема - участь у цьому інтеграційному об'єднанні як спостерігача. У такому разі перспектива підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС залишається. В Єревані вважають, що це вирішиться впродовж найближчих місяців. "Наша Конституція не дозволяє країні стати повноцінним учасником МС. Якщо ж раптом, попри заборону Конституції, Вірменія все-таки стане повноправним членом МС, то це матиме дуже негативні наслідки для країни, оскільки вона стане придатком Росії", - констатує Давид Шахназарян.