Брюссель, як відомо, вщерть набитий шпигунами. Вони сидять біля барної стійки на заходах аналітичних центрів. Вони піднімають руку в пресцентрі на брифінгах Європейського Союзу.Вони підслуховують — якщо вірити попередженню співробітників Європейської служби зовнішніх дій у 2019 році — у ресторанах біля штаб-квартири Європейської комісії, пише Politico.
Те, що стіни мають вуха, давно стало фактом для Брюсселя. Та боротьбі зі шпигунством і надалі приділяється увага. Європейські ловці шпигунів подвоюють свої зусилля перед загрозою ворожості з боку Росії, шпигунства на користь Китаю та повернення геополітики Великих держав.
Проблема для тих, кому доручено вирішити проблему, полягає в тому, що наразі з цим можна вдіяти. І відповідь, поки що, здається, зрозуміла: що б це не було, цього буде недостатньо.
Почнемо з того, що ніхто насправді не знає, скільки шпигунів працює в столиці ЄС. Коли бельгійські служби безпеки просять назвати цифру, ті зі свого боку жартують, що якщо хтось зможе дізнатися, вони будуть раді цьому.
Сполучені Штати та Австралія вимагають від людей, які працюють на іноземні інтереси, реєстрації, що дає принаймні проблиск спроб вплинути на політичний процес. У Бельгії не має такої вимоги.
Для шпигуна дипломатичний паспорт — це найкраще прикриття
Крім того, є певна кількість цілей і потенціал для прикриття — це міжнародні структури міста. У Брюсселі розташовані не лише інституції ЄС і НАТО, а й близько 100 інших міжнародних організацій і 300 іноземних дипломатичних місій. За даними бельгійського міністерства закордонних справ, у них працюють близько 26 000 зареєстрованих дипломатів — кожен з них є можливим шпигуном.
Для шпигуна дипломатичний паспорт — це найкраще прикриття. Не тільки спілкування з високопосадовцями та розкриття інформації є частиною посадової інструкції. Дипломати також захищені від судового переслідування відповідно до Віденської конвенції. Бельгійські служби безпеки підрахували, що в деяких посольствах від 10 до 20 відсотків дипломатів є співробітниками розвідки.
Робота в академічних колах або аналітичних центрах — місцях, де людям платять за отримання та аналіз інформації — також є привабливим прикриттям.
Вільний університет Брюсселя закрив Інститут Конфуція, програму китайської мови та культури, у 2019 році після того, як директора інституту звинуватили у шпигунстві на користь Пекіна. За даними бельгійських ЗМІ, Бельгія також виключила китайського докторанта у 2021 році через те, що його наукова робота була прикриттям для його розвідувальної діяльності.
Журналістика як прикриття для шпигунства
Журналістика — це ще одне гарне прикриття — ця сфера передбачає доступ до низки подій і можливостей для преси, а також хороший привід для того, щоб проявити цікавість і за необхідності підходити до ключових посадових осіб. За даними бельгійських служб безпеки, кожного п'ятого китайського журналіста, який працює в Брюсселі, підозрюють у тому, що він є співробітником розвідки. Дійсно, стільки китайських шпигунів підозрюють у діяльності в Брюсселі, що деякі сприймають це як якийсь жарт.
Полювання на шпигунів по-бельгійськи
Здебільшого можливість спіймати шпигунів, які полюють на міжнародну спільноту Брюсселя, залежить від бельгійського уряду.
Європейська комісія, Європейська рада НАТО, Європейський парламент мають власний офіс безпеки, який працює над запобіганням проникненню шпигунів у свою будівлю та доступ до конфіденційних документів.
Історія переслідування шпигунів
Бельгія має довгу історію переслідування шпигунів.
У 1960-х роках президент Шарль де Голль вивів Францію зі структури військового командування НАТО, змусивши трансатлантичний оборонний альянс перенести свою штаб-квартиру до Брюсселя. Побоюючись радянського впливу, Сполучені Штати наполягли на тому, щоб Бельгія посилила свою контррозвідку.
Бельгійська служба держбезпеки збільшила свою робочу силу в шість разів, а бельгійський кабінет міністрів тоді заявив, що хоче запобігти перетворенню Брюсселя на «важливий центр шпигунства».
Незважаючи на це, Брюссель все ще вважався майданчиком для шпигунів — особливо після закінчення холодної війни, коли контррозвідка стала менш пріоритетною. Це зробило Бельгію неготовою у момент, коли країна зіткнулася з великим шпигунським скандалом у 2003 році після того, як у будівлі Європейської ради імені Юстуса Ліпсіуса було виявлено підслуховувальні пристрої.
Згідно з секретними показниками бельгійського уряду, з якими ознайомилося POLITICO, у 2016 році розвідувальне агентство країни було лише вдвічі меншим, ніж розвідувальне агентство в ЄС.
Відтоді почастішали заклики до додаткових інвестицій: з боку самої служби державної безпеки, бельгійських судових органів, Європейського парламенту та кількох бельгійських політиків. І знайшлися нові гроші для роботи контррозвідки.
“Ви просто не усвідомлювали, наскільки обережними треба бути”
Десятиліттями лідери ЄС — і зокрема бельгійські політики — відкидали ідею, що діячі в таких місцях, як Пекін, Москва чи Тегеран, насправді були б зацікавлені в технічній документації, що циркулює в коридорах сірих будинків Європейського кварталу. Але останні події перекреслили це і стали попередженням щодо ризиків.
«Європейці ніколи не були дуже сильними в контррозвідці», — сказав колишній високопоставлений співробітник розвідки США. «Вони дуже залежали від США, а нині ми бачимо певну зміну ментальності».
«Це дуже небезпечний світ, — додав американський чиновник, озираючись через плече в популярному брюссельському кафе-барі. – Ви просто не усвідомлювали, наскільки обережними треба бути».
Контррозвідка vs боротьба з тероризмом
Російська агресія з 2014 року посилила усвідомлення небезпеки, і у відповідь витрати зросли. Після періоду, коли агентство віддавало пріоритет боротьбі з тероризмом — після терактів у Парижі та Брюсселі в 2015 і 2016 роках — тепер увага знову зосереджена на контррозвідці, повідомили представники бельгійської служби безпеки.
«Бельгія активізувала свою гру і стала більш проактивною», – сказав високопоставлений чиновник ЄС.
Згідно з нещодавньою стратегією національної безпеки, уряд країни заявив, що прагне зробити Брюссель «ворожим робочим середовищем» для іноземних шпигунів.
На початку цього року прийняли закон, який дає силовикам більше свободи дій під час розслідувань. Міністр юстиції Вінсент Ван Квікенборн, відповідальний за державну безпеку, сказав, що закон надасть їм «більше повноважень для проведення допитів, більш нав’язливі методи, але завжди згідно з буквою закону». Це дозволить, наприклад, джерелам держбезпеки брати участь у заборонених демонстраціях, щоб стежити за своїми цілями.
Служба державної безпеки Бельгії майже подвоїть свій штат до 1000 осіб до 2024 року, уряд назвав таку зміну «історичною». Скільки з них працюватимуть у контррозвідці – питання конфіденційне, кажуть представники бельгійської служби безпеки, але величина штату зростає.
Шпигунство не завжди є злочином
Також очікується, що Ван Квікенборн представить новий закон, який спростить переслідування шляхом розширення визначення шпигунства. Шпигунство як таке в Бельгії не вважається злочином. Лише передаючи секретну інформацію, що становить ключовий національний інтерес, ворожій чи іноземній державі, шпигуни піддають себе ризику судового переслідування.
Колишній бельгійський дипломат Освальд Гантуа, наприклад, перебував під розслідуванням за злив інформації російським спецслужбам, але лише у 2018 році був засуджений. Деякі, однак, стурбовані тим, що зусилля Бельгії все ще є невдалими.
Спіймати і відпустити
Якщо Бельгія нарощує викриття шпигунів, чому зусилля служби державної безпеки не фігурують у новинах частіше?
Звинувачення у шпигунстві часто стають заголовками як у США, так і в країнах ЄС. Незадовго до літа Естонія засудила жінку на понад вісім років, визнавши її винною у шпигунстві на користь Китаю. Німецький солдат запасу був засуджений за передачу інформації в Москву. А в Стокгольмі зараз судять двох шведів за шпигунство на користь Росії.
Бельгія дотримується тихішого підходу з різних причин.
По-перше, агенти бельгійської контррозвідки, не маючи змоги переслідувати і все ще маючи обмежене фінансування, мають визначити пріоритети. Хоча шпигунство з «недружніх» країн, таких як Росія, Іран чи Китай, отримує більше уваги, агенти бельгійської контррозвідки, ймовірно, закриватимуть очі на шпигунство з боку союзників.
«Це питання пріоритетів, — сказав Politico неназваний бельгійський чиновник. – Я волів би, щоб підслуховували американці чи німці, ніж китайці чи росіяни».
Бельгійські спецслужби також схильні уникати уваги. Про спійманих шпигунів можуть ніколи не дізнатися, заявили представники служби безпеки. Судове переслідування — навіть якби воно було можливе — схоже на скидання бомби, це шкодить дипломатичним відносинам.
Натомість викритим шпигунам часто просто кажуть покинути країну. Це відбувається регулярно, але процес здебільшого відбувається непомітно через їхні посольства. Висилки рідко оприлюднюються, як це було, коли 21 російського дипломата було вигнано після вторгнення Росії в Україну.
Коли звинувачення в шпигунстві все-таки потрапляють у новини, вони не просто виманюють можливих агентів, кажуть представники служби безпеки. Вони підвищують обізнаність про проблему, що саме по собі є корисним.
«Усвідомлення того, що шпигунство — це не наукова фантастика, а відчутний і реальний ризик, є першим кроком, щоб захистити себе від нього», — сказав Ніколас Фіренс Геверт, речник МЗС Бельгії.