Кремль намагається знайти варіант подальшого розвитку Росії в рамках створеної ним моделі економічного і політичного устрою, яка цілком вписується в модель "петрократії" - існування і розвитку на основі доходів від видобутку і продажу вуглеводнів.
Аналіз матриці можливих варіантів (враховуючи втрати озброєння і техніки російських військ на сході України в 2014-2015 рр.., витрати на сирійську кампанію, утримання Криму і "ДНР"/"ЛНР", а також погіршення соціальної ситуації у зв'язку з падінням рубля і купівельної спроможності росіян) дозволяє згрупувати кілька різновірогідних сценаріїв дій РФ в умовах низьких цін на нафту.
Про це в своїй статті в DT.UA пишуть Михайло Гончар президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" і Андрій Чубик, виконавчий директор Центру "Стратегія XXI".
Сценарій 1. "Авось пронесе". Ставка на "авось" актуальна в Росії в усі часи. Як правило, вона не спрацьовує, тим не менш постійно присутня у владному арсеналі засобів. Байдикування у другій половині 2014-го і першій половині 2015-го в надії на те, що "пронесе", призвело до того, що, наступивши в черговий раз на "авоськині граблі", довелося перейти до сценарію 2 - нарощування фізичних обсягів експорту нафти.
Сценарій 2. "Роблю як саудити". У грудні 2015 р. Росія наростила на 26% фізичний експорт нафти порівняно з груднем 2014 р. Зрозуміло, це лише сприяло закріпленню низхідного тренду на світовому нафтовому ринку. А тут ще Іран зі знятими санкціями і додатковими обсягами нафти, які будуть викидатися на ринок в 2016-м. Європейський ринок стає майданчиком жорсткої боротьби між Саудівською Аравією, Росією та Іраном за споживачів.
За таких обставин Росії залишається тільки демпінгувати.
Сценарій 3. "Залитися бензином". На тлі істотного падіння цін на сиру нафту цілком логічним було б підвищити переробку та постачання готових нафтопродуктів. Цим Росія могла б одразу ж досягти кількох цілей.
Сценарій 4. "З Заходу на Схід". ...Нафтопровідна система Східний Сибір-Тихий океан була побудована за китайські кредити, але принципово становище вона не змінила. Росія як була, так і залишилася і за обсягами реалізації, а головне - інфраструктурно, прив'язаною до європейського ринку... Кінцевий термін реалізації цих вельми витратних проектів - 2025 р. А в умовах низьких цін і тривалого періоду повернення інвестицій завершення цих проектів може відстрочитися ще років на 5-10.
Сценарій 5. "Політика (при)відкритих дверей". Росія могла б піти на (при)відкриття для закордонного капіталу своїх вуглеводневих "комор". Однак в умовах санкцій з боку Заходу це не представляється можливим.
Сценарій 6. "Системні реформи". Цей сценарій передбачає відхід від ресурсної залежності російської економіки. ... Швидше за все, такий підхід не стане домінуючим, оскільки ліберали в традиційному російському сприйнятті символізують шлях в нікуди.
...Тому, швидше за все, системні реформи обмежаться розпродажем держвласності - "Роснефти", Сбербанку, ВТБ, створивши ілюзію реформ і черговий привід для російської пропаганди і захоплених криків з Заходу, про те, що Росія повертається на шлях лібералізму. Такий тимчасовий імідж цілком влаштує Кремль - створити ілюзію для західного співтовариства, щоб добитися зняття санкцій.
7 Сценарій. "Ми на горе всім буржуям світову пожежу роздуємо".
Багато хто з російського правлячого класу самі зараз є тими самими буржуями, обожнюють мати нерухомість в Європі і США. Тим не менш, "Гейропу" вони готові стерти з лиця Землі. Цей сценарій передбачає генерацію нестабільності в зовнішньому світі і насамперед у регіоні основного виробництва і експорту нафти - Перській затоці.
Інтервенція в Сирію - це не тільки спроба врятувати режим Асада. Це ще прагнення закріпитися на Близькому Сході з тим, щоб впритул зайнятися Саудівською Аравією і Катаром, які в уявленні Кремля є "спонсорами ісламського тероризму". Ці дві країни - ключові гравці на глобальних ринках нафти і СПГ відповідно. Якщо що-то відбувається в цих країнах - ринок відразу відреагує зростанням цін.
"Який із сценаріїв стане основним? Перший - вже в минулому. Третій і четвертий - вимагають багато часу і грошей, а цього немає. Шостий сценарій, імовірний. Але швидше за все буде тільки бутафорським (або, з часом, скотиться до "потьомкінського села"). Однак його всіляко привітають в Римі, Парижі, Берліні. Осібно стоїть п'ятий сценарій: у Кремлі, можливо і взяли б його, так істеблішмент не хоче нікого підпускати до "вуглеводневим засіках", з яких годуються Путін і його друзі.
Отже, залишаються два сценарії - другий і сьомий. Другий зараз реалізується. Але не тому, що це вибір Росії, а через те, що нічого іншого не залишається на тлі стратегії Саудівської Аравії. До того ж, Ер-Ріяд оголосив про масштабну реформу, яка ставить за мету кардинальну перебудову економіки з відходом її від нафтової залежності. Але йти в чужому фарватері - це не той сценарій, який повністю влаштовує Кремль. Росія спробує домовлятися з ОПЕК про спільні дії щодо зниження видобутку. Коопераційний сценарій Росія – ОПЕК (восьмий) може розглядатися. Але він навряд чи стане для РФ привабливим: там треба поступатися іншим, а до цього в Кремлі не схильні.
Ризикнемо припустити, що базовий сценарій Кремля - сьомий. У тому числі і тому Росія пішла на інтервенцію в Сирії: їй потрібно постійна присутність на Близькому Сході, потрібен плацдарм для дій в регіоні...", - пишуть Гончар і Чубик.
Є ще один сценарій, який, як зазначають автори, "не слід відносити до розряду гіпотетичних, оскільки вже надто багато "чорних лебедів" з'явилося у світі в останні роки".
Таким сценарієм аналітики називають можливу ядерну атаку (підрив ядерного боєзаряду) на найбільший в Саудівській Аравії нафтотермінал Рас-Танура (майже 3/4 саудівського нафтоекспорту проходить через цей термінал).
Докладніше читайте в статті Михайла Гончара та Андрія Чубика "Чорні лебеді" над Кремлем" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".