В Україні трудові відносини між працівником та роботодавцем регулюються відповідним законодавством. Підриємства, установи та організації можуть самостіно, але із дотриманням законодавства визначати форми та системи оплати праці, надбавк, доплат та премій. Фахівці Державної служба з питань праці роз’яснили, у яких випадка застосовується погодинна оплата праці, пише видання sud.ua.
Згідно із ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може проводитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Фахівці підкреслили, що якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» встановлено мінімальну заробітну плату:
- у місячному розмірі – 6700 гривень;
- у погодинному розмірі – 40,46 гривні.
Пунктом 2 Постанови Кабміну №330 «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» визначено випадки, в яких застосовується мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, зокрема:
- на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу;
- фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці;
- в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про встановлення працівникам погодинної оплати праці.
Для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватись мінімальна державна гарантія – мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) – мінімальна зарплата в погодинному розмірі.
Фахівці зазначити, що постановою № 330 передбачено також гарантії працівникам з погодинною оплатою праці.
Так, пп. 4 п. 1 постанови №330 визначено, що підвищення мінімальної зарплати у погодинному розмірі не є підставою для збільшення нормованих завдань, установлених на годину праці, а згідно з п. 3 установлення погодинної оплати праці не є підставою для скорочення нормальної тривалості робочого часу.
Раніше ми писали, яка тривалість робочого часу може бути встановлена працівникам під час воєнного стану.