Президент Володимир Зеленський відкликав із Верховної Ради законопроект №4288 “Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства”. Згідно з даними на сайті парламенту, документ відкликали 27 січня.
Голова держави зареєстрував законопроект у парламенті 29 жовтня 2020 року та визначив його як невідкладний.
Документ пропонував визнати неправосудним рішення Конституційного суду щодо деяких положень закону “Про запобігання корупції”. У тексті законопроекту йшлося про те, щоб визнати рішення таким, що ухвалене у приватних інтересах суддів КСУ, свавільне та необґрунтоване, а також суперечить принципу верховенства права та заперечує європейський та євроатлантичний вибір українського народу.
Крім того, законопроект передбачав забезпечення безперервності дії норм Кримінального кодексу та Закону України “Про запобігання корупції” незалежно від рішення КСУ.
Документ пропонував припинити повноваження складу КСУ, що “діяв у приватних інтересах та всупереч інтересам народу, який є носієм влади та єдиним джерелом суверенітету”. В документі йшлося про забезпечення добору та призначення суддів КСУ у порядку, встановленому Конституцією та законом “Про Конституційний Суд України”.
Нагадаємо, 27 жовтня КСУ скасував кримінальну відповідальність за недостовірне декларування суддів, чиновників і депутатів, а також позбавив НАЗК багатьох повноважень.
9 грудня Венеціанська комісія опублікувала терміновий висновок про законодавчу ситуацію щодо механізмів протидії корупції відповідно до рішення Конституційного суду України. Наступного дня Венеціанка опублікувала другий терміновий висновок щодо реформи Конституційного суду.
30 грудня набув чинності закон “Про запобігання корупції" щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції". Документ дозволив відновити повноцінну роботу НАЗК, яка фактично була заблокована рішенням КСУ. Зазначимо, що після голосування за цей закон у Верховній Раді НАЗК виділило три грубі помилки, які допустили його автори.
У січні посли країн G7 опублікували дорожню карту судової та антикорупційної реформ в Україні. Однак, попри традиційну занепокоєність дипломатичних представників провідних країн світу, документ має і відмінності, які раніше не зустрічалися в подібних документах.
Можновладці, яким адресувалися поради та висновки Венеціанської комісії, зрозуміли їх кожен по своєму. Детальніше про те, що порадила Венеціанська комісія, читайте у статті Геннадія Друзенка “Українські бешкетники та Венеційка”.