ЗАЛІЗНІ АРГУМЕНТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ

Відомо, що будь-який експеримент колись закінчується. На основі отриманих дослідним шляхом даних приймається рішення про доцільність упровадження того чи іншого положення цього експерименту. А продовження дослідів означає невпевненість у результатах. У перекладі з мови економічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі України це можна сформулювати як «немає нічого постійнішого від тимчасового». Вітчизняні економісти проти тимчасової системи оподаткування в окремій галузі виробництва, виробничники — за. Цю суперечку вирішив на користь останніх Президент України, зобов’язавши уряд уважно поставитися до аргументів металургів. Очевидно, таким самим буде й законодавчий вердикт, у якому може змінюватися лише форма, без істотної зміни змісту.

Старт економічним дослідам у гірничій металургії дав Закон «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України», ухвалений Верховною Радою 14 липня 1999 року, хоча до цього «експериментальні умови» існували понад два роки. «1996 року для багатьох фахівців стало очевидним, що гірничо-металургійна галузь України наблизилася до критичної точки: порівняно з 1990 роком виробництво залізної руди знизилося удвічі, марганцевої руди — у 2,5 разу, чавуну — майже втричі, сталі — у 2,5 разу. Зношеність засобів виробництва становила 80%, а фінансове становище не дозволяло навіть підтримувати їх на необхідному рівні. Щоб уникнути подальшого падіння обсягів виробництва, акумулювати необхідні для модернізації кошти, і було розпочато експеримент», — згадує Микола Азаров, глава Держподаткової адміністрації України.

Цього року, при виході на фінішну пряму, коли попереду вже виднілася червона стрічка з датою «1 січня 2002 року», загострилися суперечки про негативну чи позитивну оцінку результатів експерименту і необхідність його продовження. З нового року 64 металургійні підприємства країни можуть втратити податкові преференції, зокрема: дворазове зниження ставки оподаткування прибутку, пільги при сплаті збору в державний інноваційний фонд та обмеження екологічного збору рівнем 0,15% валових витрат.

Початок дискусії про доцільність продовження пільг поклав віце-прем’єр Василь Роговий, чию пропозицію, підтриману Міністерством економіки та європейської інтеграції і ДПА України, зустріли в багнети «металісти-губернатори» й «залізні директори».

Очевидно, що перевага була на боці чиновників доти, доки в дебати не втрутився Президент України. Сьогодні вся галузь і гілки влади шукають компромісний варіант, який дозволив би не вдарити лицем у болото «державному люду» і водночас сприяв би розвиткові галузі. При цьому держава все-таки трохи змінює правила гри, свідомо посилюючи свій вплив на розвиток окремо взятих підприємств. Як повідомив міністр промислової політики Василь Гурєєв, в умови експерименту уряд вніс зміни. Зокрема, його учасники повинні спрямовувати на інноваційні, інвестиційні проекти й енергозберігаючі заходи 75% зекономленої різниці між звичайною ставкою оподаткування (30%) і пільговою для учасників експерименту (15%). Як вважають у Мінпромполітики, це дозволить щороку інвестувати в реконструкцію заводів понад 60 млн. дол. Крім того, підприємствам, які «вимивають» оборотні кошти через власні дочірні збутові структури (торгові доми тощо), в експерименті буде відмовлено.

Та, попри ці зміни, ситуація з ухваленням нового законопроекту не є антагонізмом інтересів, а схожа радше на різдвяний «кіндерсюрприз» для металургів.

Три в одному

Сьогодні розроблено три законопроекти, що передбачають надання податкових пільг підприємствам ГМК. Крім різних підходів до тривалості експерименту (від року до нескінченності), кардинальних розбіжностей вони не містять.

Перший із законодавчих актів, під назвою «Про внесення змін у Закон України «Про проведення економічного експерименту в ГМК України», розроблено два місяці тому Мінекономіки та європейської інтеграції. Цей проект підтримав урядовий комітет із промислової політики, але не схвалив комітет з економічної політики. Неоднозначний підхід до закону пояснювався тим, що він торкався питань наповнення бюджету. І все-таки на засіданні Кабміну законопроект було підтримано й передано на розгляд Верховної Ради.

Паралельно група депутатів (члени комітету з промислової політики і підприємництва у складі Гурова, Матвієнка, Кравченка), скориставшись своїм правом законодавчої ініціативи, розробила власний варіант законопроекту про проведення економічного експерименту в ГМК України, який фактично продовжував існуючий експеримент, і також внесла його на розгляд парламенту.

Ці два документи різняться переважно своїм редакційним викладом, але по суті дуже близькі. «Обидва законопроекти відбивають ту позицію, яку ми як Мінпромполітики хотіли відбити, розробляючи документи. У цих законопроектах передбачено продовження експерименту ще на рік», — говорить Дмитро Деркач, начальник управління металургійної промисловості Мінпромполітики України. У «близнятах» змінюються цілі податкових пільг. Якщо раніше за мету ставилося поповнення оборотних коштів метпідприємств, то в нинішніх намагаються переспрямувати одержані прибутки на технічне переоснащення й модернізацію виробничих потужностей.

Є і третій законопроект на цю тему, під загальною назвою «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу», розроблений з урахуванням сумнівів, висловлених на засіданні Кабміну. Головна його відмінність від попередніх у тому, що він вирішує проблему, пов’язану з відсутністю взаєморозуміння щодо терміну «експерименту». Багато хто в Кабміні вважає, що експеримент вичерпав свій часовий інтервал і тепер те, що було експериментом, має стати практикою. У цьому законопроекті передбачено реформування податкової системи для виробників без обмежень часовими рамками. Законопроект націлено на створення правових і економічних умов для проведення реструктуризації ГМК, виведення зайвих і неефективних потужностей, стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, створення нових, конкурентоспроможних видів продукції та робочих місць.

Експериментальні первістки

Економічний експеримент у ГМК перебував і залишається під пильним контролем міжвідомчої робочої групи, до складу якої входять представники Мінфіну, Мінекономіки, Мінпромполітики, ДПАУ, Мінекоресурсів і Рахункової палати ВР. За даними Рахункової палати, при загальному торішньому зростанні промислового виробництва на 12,9%, зростання обсягів випуску продукції в учасників експерименту становило 53,6%. Знизилася витратна частина виробництва, скоротилося використання бартерних схем розрахунків підприємств з 95% до 7%.

Зменшення бартеру й видатків на виробництво продукції, разом зі зростанням експорту, дозволило збільшити обсяг валового доходу й рентабельність продукції. Валовий дохід перевищив рівень 1999 року майже вчетверо. Головне, дійшла висновку Рахункова палата, що реалізація закону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу» шляхом надання підприємствам — учасникам експерименту податкових пільг створила умови для подолання кризового стану в ГМК, дозволила учасникам експерименту збільшити обсяги виробництва й реалізації продукції, збільшити надходження в бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що й було головною метою закону.

Обережніше до цих показників ставляться в ДПАУ. Там відзначають такі плюси експерименту, як додатково отримані галуззю за рахунок експерименту 2338 млн. грн. і підвищення рентабельності реалізації продукції до 30,5%. Інвестиції в ГМК стали найвищими в промисловості — 18,3% від усіх інвестицій у виробництво.

Однак у ДПАУ пояснюють ці показники не так самим експериментом, як сприятливою кон’юнктурою ринку та збалансованою курсовою політикою Нацбанку України. Але кон’юнктура ця змінюється, кажуть податківці...

Справді, сьогодні різко змінилося співвідношення гривні до долара, причому не на користь експортерів, і продовжує знижуватися вартість металу на світових ринках. Приміром, у першому півріччі 2001 року вже впали ціни на чавун в 1,17 разу, на сляб — в 1,45 разу; на гарячекатану листову сталь — в 1,46 разу; на холоднокатану листову сталь — в 1,23 разу.

«Падіння ціни на три основні позиції нашого металургійного експорту становить від 20 до 45%. Перспектив поліпшення світової кон’юнктури протягом найближчих двох років не передбачається. Вона може лише погіршитися з запровадженням квот і проведенням антидемпінгових розслідувань», — коментує ситуацію Д.Деркач. «Занадто висока залежність від закордонних ринків збуту в ситуації погіршення кон’юнктури й запровадження експортних обмежень із кінця 2000 року призвела до зменшення позитивної динаміки експерименту», — резюмує М.Азаров.

Один за всіх
і всі на одного

Суперечності металургійного досліду поділяються на дві категорії — об’єктивні й суб’єктивні.

До об’єктивних слід зарахувати те, що капіталовкладення у відновлення виробництва залишаються вкрай низькими. Аналіз ДПАУ засвідчив, що в третьому кварталі минулого року 89,8% коштів, отриманих від податкових пільг, виробники скерували на поповнення оборотних коштів, 2,4% — на природоохоронні заходи й лише 7,3% — на технічне переоснащення засобів виробництва. «Погодьтеся, таку структуру фінансування не можна назвати перспективною та ефективною», — каже пан Азаров. З цим погоджуються галузівники. «Те, що галузь потребує технічного переоснащення, — очевидно. Зношеність основних фондів перевищує 60%. Потреба галузі в інвестиціях на сьогодні сягає 12 млрд. дол.», — вважає Володимир Терещенко, виконавчий директор УкрАВЧорМет.

Зростання виробництва в ГМК не привело до відповідного зростання в суміжних галузях, вважають у ДПАУ. У зв’язку з цим комплексність експерименту має «паперовий характер». Фактично виходить, що не тільки податкові пільги використовуються неефективно, а й держава власними руками збільшує залежність базової галузі від зовнішніх ринків, що може обернутися катастрофою. «Одночасно пільговий режим оподаткування навіть не розв’язав корінної проблеми галузі: нарощування та збереження колосальної кредиторської заборгованості підприємств галузі перед бюджетом», — кажуть в ДПАУ.

Ще однією об’єктивною причиною є конфлікт, що спалахнув між металургами й виробниками концентрату. Останні звинувачують перших у небажанні закуповувати в ГЗК сировину. Але в Українській асоціації виробників чорних металів вважають, що ця проблема набагато ширша, пов’язана з зовнішніми чинниками і вже розв’язується.

Так, ще два роки тому українські ГЗК експортували продукцію в далеке зарубіжжя, а вітчизняні металурги використовували концентрат із Росії з Лебединського й Михайлівського ГЗК, позаяк у ньому на 3% вищий вміст заліза. Сьогодні росіяни демпінгують не лише на ринку СНД, а й у далекому зарубіжжі. Тонна українського концентрату стала на 3—4 дол. дорожчою, і росіяни витіснили українські ГЗК із зовнішніх ринків. «Тож у Мінекономіки розглядають питання запровадження квоти на ввезення 4,5 млн. тонн російської руди порівняно з 6 млн. тонн, що ввозяться сьогодні», — каже В.Терещенко.

До суб’єктивних причин можна зарахувати суперечку про кількість податкових зборів із «піддослідних» металургів. У ДПАУ нарікають, що хоча на підприємства ГМК припадає 30% обсягів промислового виробництва і 45% валютного виторгу, вони здійснюють лише 5% платежів у бюджет, контрольованих цим фіскальним органом. «Таким чином, поруч із позитивним ефектом — зростанням виробництва та поліпшенням зайнятості в галузі, — держава, очевидно, не одержала необхідної віддачі від більш як 5 млрд. гривень інвестицій у вигляді бюджетних платежів, залишених в обороті підприємств», — вважає М.Азаров. Зауваження резонне, однак у виробників є контраргументи.

Приватні уроки

«Попри погіршення світової кон’юнктури, наші провідні комбінати працюють стабільно. Так, «Криворіжсталь» зберігає рентабельну роботу на рівні 12—14%. Стабільно функціонують комбінати «Азовсталь» та ім. Ілліча, де рівень рентабельності становить порядку 6%», — говорить Д.Деркач.

Найпоказовіший у цьому сенсі приклад — досвід середнячка, Донецького металургійного заводу. Природно, підприємству за цей час удалося не все, але деяких позитивних результатів не можливо не помітити. Задля об’єктивності наведемо цифри й факти. Торік тільки завдяки податковим пільгам ДМЗ вдалося поповнити оборотні кошти на 22 млн. грн., а нинішнього року за рахунок тих-таки пільг удалося спрямувати на поліпшення основних фондів понад 24 млн. грн. «У нас повірили зарубіжні інвестори, і за час проведення експерименту ми освоїли 96 млн. дол. іноземних інвестицій. Крім того, з’явилися й вітчизняні компанії, за рахунок вкладень яких сьогодні проводиться відновлення доменної печі №2», — розповідає Володимир Устинов, директор з економіки ДМЗ.

Завдяки експерименту на заводі вдалося цілком відмовитися від бартерних операцій і розрахуватися за податковими боргами. Платежі в бюджет 2000 року виросли, порівняно з 1999 роком, у півтора разу й досягли 29,57 млн., а за дев’ять місяців поточного — 22 млн. грн. Більше того, сьогодні вже держава винна підприємству: на 1 листопада 2001 року не відшкодовано з бюджету ПДВ на 5,6 млн. грн.

«Металісти» звертають увагу на те, що коли держава не може допомогти підприємствам утриматися на зовнішніх ринках, то незле було б підтримати їх хоча б на внутрішніх. Зокрема, не врегульованими залишаються тарифи в «суміжно-монопольних» галузях. На думку В.Терещенка, слід було б у першу чергу вирішити питання про запровадження нульової ставки ПДВ на послуги транспортування газу, залізничні перевезення й на електроенергію.

І все-таки на метпідприємствах згодні з тим, що побудувати щасливе життя в одній окремо взятій галузі виробництва неможливо. Але способом пожвавлення суміжних галузей металурги вважають надання їм аналогічних пільг. «Для стабільного розвитку виробничого та економічного потенціалу ГМК слід, як мінімум, зберегти дію економічного експерименту, розширивши його на пріоритетні галузі, приміром, на машинобудування. Це дозволить сформувати широкий внутрішній ринок споживання металопродукції в умовах погіршення кон’юнктури на зовнішніх ринках», — вважає В.Устинов.