СТРАЖДАННЯ ЗАЛІЗНОГО ВЕРТЕРА

У лютому нинішнього року представники 39 країн, які належать до когорти найбільших світових виробників сталі, підписали у Франції Угоду про додаткові заходи зі скорочення виробництва чорних металів. Українські металурги, котрі експортують 80% виробленої продукції, сподіваються, що це рішення безпосередньо не зачепить галузь, і продовжують шукати шляхи її реформування за рахунок коштів, отриманих від реалізації металу на внутрішніх і зовнішніх ринках.

За даними International Iron and Steel Institute (IISI), торік спостерігався незначний спад виробництва сталі на світовому ринку. Порівняно з 2000 роком скорочення виробництва цього металу становило 0,7%. Причому дві третини зниження виробництва припали на останній квартал минулого року.

Динаміка зміни рівня виробництва в різних регіонах була нерівномірною. Обсяг виробництва в Північній Америці й державах ЄС знизився на 10,9% і 2,7% відповідно. Найбільше «падіння» в країнах ЄС зафіксовано в Ірландії (58,3%), Португалії (28,7%), Франції (7,7%), Великобританії (9,7%), Бельгії (7,3%). Водночас у країнах Азіатського регіону (Китай, Південна Корея, Тайвань, Японія, Індія), частка яких у загальносвітовому виробництві становить близько 40,4%, сумарний обсяг виробництва сталі зріс на 4%. Збільшився також загальний обсяг виробництва сталі країнами СНД, в основному за рахунок України, в якій зростання досягло 5,8%, і Молдови — 6,2%.

На думку британської дослідницької фірми MEPS, однією з причин стагнації виробництва є уповільнення темпів економічного зростання, яке охоплює дедалі більше країн. Тому скорочення виробничих потужностей з виплавки сталі на 97,5 млн. тонн (за потужності світової сталеливарної промисловості в 1,06 млрд. тонн на рік), як вважають британські фахівці, збалансує ринковий попит і пропозицію. Вони очікують, що це сприятиме підтримці цін на метал на світовому ринку, які знижувалися протягом останніх десяти років.

Водночас спад виробництва в ЄС і країнах Північноамериканського континенту буде нівельовано триваючим збільшенням виробництва сталі в країнах Азії, навіть попри те, що на китайському ринку останнім часом існує надлишок пропозиції металопродукції внаслідок надмірного розширення виробництва та скорочення експорту металу. Ця обставина й те, що ємний китайський ринок був «експортною вотчиною» росіян, не зашкодили українським металургам наростити обсяг поставок металу до Азії.

Бажані й не дуже

Якщо обсяги експорту металопродукції 2001 року порівняно з попереднім змінилися незначною мірою (скоротилися на 1,6%), то обсяги та структура поставок по країнах і континентах змінилася кардинально.

«За зменшення поставок до США, Східної й Центральної Європи, торік значно зросла присутність українського металу на ринках Близького Сходу, Південно-Східної Азії, країн СНД, Євросоюзу й навіть Африки», — констатує виконавчий директор УкрАПЧорМет Володимир Терещенко.

Незвичним виглядає збільшення металоекспорту до країн Євросоюзу на тлі скорочення виробництва цієї продукції та квотування поставок для України. Як вважають в УкрАПЧорМет, запроваджені квоти, власне, і стали причиною збільшення експорту до ЄС (на 6,8%) взагалі й до Німеччини (7,2%) зокрема. «Німці зацікавлені в українській продукції, якість якої їх влаштовує. Нині практично вся експортна продукція має міжнародні сертифікати якості. І це не лише збільшує експортний потенціал, а й вартість продукції таких підприємств, як «Азовсталь», «Металургійний комбінат ім.Ілліча», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», — каже Володимир Грановський, заступник начальника управління металургійної промисловості Мінпромполітики України. Наявність сертифікатів, на його думку, сприяла тому, що скорочення експорту у вартісному вираженні торік була не так помітна — виторг від поставок за кордон скоротився з 5,03 до 4,96 млрд. доларів.

2001-го, порівняно з попереднім роком, збільшилися поставки українського металу на Близький Схід (на 15,6%), до Південно-Східної (на 26,7%), Південної й Південно-Західної Азії; до країн СНД (на 6,4%). Різке скорочення експорту відбулося на австралійському (на 83,0%) й американському (на 80,1%) напрямках. Якщо врахувати, що обсяг поставок металу до США в 250 разів вищий, ніж до Австралії й держав Океанії, то очевидно, яких вагомих втрат зазнали металурги через скорочення поставок до Америки. «Ринок США просто провалено, нас відтіля, по суті, вигнали», — констатує В.Грановський.

Сталося це з кількох причин. По-перше, за даними IISI, велика частина американських металургійних підприємств востаннє реконструювалася в 70-ті роки. На низькі технологічні можливості заводів накладається висока собівартість виробництва (зарплата й ціна енергоресурсів доходить до 40% вартості прокату). У зв’язку з цим ціна американського металу сьогодні не витримує конкуренції ані з європейською, ані з українською продукцією, і, природно, американці для збереження обсягів виробництва змушені діяти грубо.

По-друге, у США відбулося різке скорочення споживання металу. Якщо ще два роки тому частка експорту становила 30% у 150-мільйонному щорічному споживанні, то за два останні роки споживання скоротилося майже на 15%. Спроба американських металургів перекласти тягар цього скорочення на плечі виробників з інших країн виглядає виправданою. Подив викликає інший факт. «Американці замість реконструкції власного виробництва сьогодні вкладають кошти в бразильську й південнокорейську металургію», — зазначає В.Грановський.

Це дратує європейських виробників і вплинуло на те, що Європейський Союз та Японія вирішили звернутися до WTO по дозвіл на вжиття заходів, аналогічних антидемпінговому закону, ухваленому в США ще 1916 року. Якщо ЄС доб’ється прийняття такого закону, то не лише Штатам, а й Україні слід очікувати нового витка чи скоріш нових антидемпінгових розслідувань.

Нарешті, по-третє, процес злиття металургійних підприємств Європи випереджає злиття американської металургійної індустрії. А реструктуризація — навіть повільніша, ніж в Україні. Приміром, американська компанія «Бетлехем стіл» ще десять років тому за обсягами виплавки сталі займала 9-те, а компанія з Люксембургу «Арбед» — 10-те місце в світі. Сьогодні, після злиття французьких «Юзінор» і «Сасілор» із «Арбед», європейський металургійний велетень посідає з японськими компаніями перше-друге місця в світі.

Якість і кількість

Традиційно у всіх країнах світу експорт металу не перевищує 10% виробленої продукції. Виняток становить Японія з її 30-відсотковим експортним потенціалом і Україна — з 80%.

Найбільш ємними ринками торік для вітчизняного металу були Близький Схід, куди експортувалося 9455 тис. тонн металу (32,2% всього експорту), Південно-Східна Азія — 7832 тис. тонн (26,7%), країни СНД — 2634 тис. тонн (9,0%), Східної Європи — 2617 тис. тонн (8,9%) і Європейського Союзу — 2481 тис. тонн (8,5%). Причому, витримуючи демпінгову конкуренцію з російським металом, значно зросла вартість продукції, яка випереджала зростання обсягів експорту.

До Африки минулого року було поставлено продукції на 370,2 млн. дол., на Близький Схід — на 1351,5 млн. дол., до Південної й Південно-Західної Азії — на 182 млн. дол., до країн ЄС — на 469,4 млн. дол. Приміром, збільшення експорту до Євросоюзу в абсолютних цифрах збільшилося на 6,8%, а в грошовому еквіваленті — на 14,5%. Як уже зазначалося, цьому, крім збільшення експорту продукції з сертифікатами від Ллойда, Верітас і ТЮФ, сприяла зміна структури експорту. «Торік відбулося збільшення експорту високотехнологічного готового прокату», — запевняє В.Грановський.

Статистична звітність констатує: 2001 року на 28,5% збільшився обсяг експорту сортового прокату (977 тис. тонн), на 13,0% — гарячекатаного плоского прокату (5564 млн. тонн), на 8,0% — арматури (3637 тис. тонн). Практично не змінився обсяг експорту напівфабрикатів — 9187 тис. тонн, катанки — 1856 тис. тонн. Серед сортаменту, експорт якого різко скоротився, можна відзначити «сировинну складову»: поставки за кордон чавуну скоротилися на 54,3% (737 тис. тонн), а брухту чорних металів — на 12,8% (4523 тис. тонн). Водночас скоротився на 12,4% експорт холоднокатаного плоского прокату (1118 тис. тонн) і решти металопродукції — на 14,8% (108 тис. тонн).

Внутрішнє й зовнішнє

Деяку надію вітчизняним виробникам металопродукції дають перші ознаки пожвавлення споживання металопродукції в Україні, зокрема сталі.

Але українські металурги бачать вихід передусім у подальшій реструктуризації виробничих потужностей, а точніше — в їхньому скороченні, за рахунок чого зменшиться собівартість продукції. Відповідно до Національної програми розвитку ГМК (яку узгоджено з міжнародними профільними асоціаціями), в Україні з 1993-го до закінчення поточного року мають бути зупинені потужності з виробництва чавуну — 10 млн. тонн, сталі — понад 13,4 млн. тонн, прокату — 3 млн. тонн.

Подальші плани України щодо скорочення виробничих потужностей вписуються в «паризьку угоду»: по сталі, як і по чавуну, воно становитиме 5,6—5,9 млн. тонн.

Але за даними В.Грановського, Україна має намір продовжити виведення виробничих потужностей з експлуатації з 2006 року. Прискорити цей процес може хіба що безвідсотковий (або під низькі відсотки) кредит Світового банку на реструктуризацію галузі. Одночасно з виведенням виробничих потужностей (що допоможе знизити собівартість металу) металурги сподіваються на зміну законодавчої бази й пожвавлення внутрішнього ринку. Передусім, вважають фахівці галузі, необхідне термінове реформування фінансово-кредитної системи й ухвалення нового Податкового кодексу. Це сприяло б зниженню податкового пресу й пожвавленню всієї промисловості, а не лише окремих підприємств ГМК, які працюють у «експериментальному режимі».

За даними Мінпромполітики, 2000 року внутрішнє споживання металу дорівнювало 4,2 млн. тонн, а в 2001-му — приблизно 6 млн. Цього року прогнозують збільшення внутрішнього споживання на 20% (до 7—7,2 млн. тонн).

Експерти прогнозують, що 2002 року попит на експортний потенціал збережуть близькосхідний і азіатський ринки. «Попри розпочаті Росією кроки зі скорочення імпорту українських труб, нержавійки й листового прокату, ринок СНД для українських металургів усе-таки буде збережено. Причому перспективними залишаються ринки країн Середньої Азії, а також ринки країн, які не мають власної металургії», — вважає В.Терещенко.

Намагаються знайти нову нішу на зовнішніх ринках і «трубники».