У листопаді минулого року «ДТ» писало про експеримент з перевірки роботи поштового зв’язку нашої...
Після цього американці послали своїм родичам кілька листів звичайною поштою, і деякі з них не дійшли до адресата. Отоді я почав збирати інформацію про поштові «казуси». Приміром, один знайомий розповів мені, що рекомендований лист, відправлений у січні цього року з Ужгорода до села Чинадієво (10 км від Мукачевого), йшов... два тижні, хоча ніяких свят уже не було. Він сам за цей час з’їздив в Ужгород і зробив копію необхідного документа, який пересилається поштою.
Але тут я звернув увагу, що на конвертах перестали з’являтися штемпелі вхідної пошти. Звернувшись до місцевого вузла зв’язку, дізнався, що є спеціальне розпорядження керівництва «Укрпошти» про припинення штемпелювання вхідної кореспонденції. Тоді я поїхав до Ужгорода, в обласне управління з питань захисту прав споживачів, де написав заяву, що скасування штемпелювання на конвертах є порушенням моїх прав як споживача послуг поштового зв’язку. Відповідь була такою: «Управлінням розглянута Ваша заява. Правила надання послуг поштового зв’язку затверджені Постановою Кабінету Міністрів України 22.12.97р. № 1446 і передбачають застосування календарного штемпеля для оформлення поштових відправлень із позначенням на них числа, місяця, року і часу відправлення, порядок застосування якого визначає уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку — Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта». Наказом цього підприємства 30.11.2001р. за № 486 із 10.12.2001р. було скасовано штемпелювання вхідної письмової кореспонденції на всіх етапах розробки».
Ось після такого чиновницького «відфутболювання» я вирішив звернутися до вас із проханням про допомогу. Необхідно знову повернутися до питання обслуговування пошти. Адже наказ про скасування штемпелювання з’явився практично відразу після ваших статей «Мічені атоми: шлях Україною» й «Мічені атоми: 103 роки фори». Тобто чиновники обговорили їх та ухвалили рішення: аби надалі подібних розслідувань не було, необхідно ліквідувати джерело «обурення». Тепер простий споживач послуг «Укрпошти» не зможе довести, що листоноша був неправий, коли приніс листа із значним запізненням.
У Закарпатті існує специфічна поштова проблема: багато людей виїжджають на заробітки за кордон і потім, посилаючи додому листа, вкладають у конверти гроші, бо послуги грошових переказів досить дорогі для простих людей. Листоноші знають про таку звичку й нерідко користуються підозрілими за товщиною конвертами. Після цього, ясна річ, лист до адресата не доходить, а знайти конкретного винуватця неможливо, бо пошта відповідає лише за рекомендовану кореспонденцію.
Я б міг попросити американців, а також жителів Чехії та Німеччини допомогти мені провести експеримент з перевірки надійності «Укрпошти», використовуючи паралельно й паперову, й електронну пошту. Проте для чистоти цього експерименту необхідно поновлення штемпелювання вхідної кореспонденції».
Економіка має бути економною
Усе тече, все змінюється. У новому тисячолітті мирно існуюча до початку торішнього грудня технологія опрацювання поштової кореспонденції справді може видатися і громіздкою, й архаїчною. Про те, як це було досі, мені розповіла, тримаючи для наочності в руках конверт, Гертруда Ратнікова, директор з питань технології надання послуг держпідприємства поштового зв’язку «Укрпошта»:
— Календарний штемпель, який ставиться на першому етапі опрацювання листа, має захопити марку: це є підтвердженням того, що оплату здійснено. Крім того, на ньому є дата, місяць, рік і час опрацювання листа — але ця інформація вже вторинна. На зворотному боці конверта лист штемпелювався на останньому етапі опрацювання. У Києві сортуванням листів по відділеннях зв’язку займається Дирекція з опрацювання й перевезення пошти: вони ставили свій штемпель. Деякі відділення зв’язку також штемпелювали конверти, і люди отримували листи з трьома штемпелями. А якщо лист «засортировувався», йшов помилково в інше відділення, там міг з’явитися ще один штемпель — його ми не скасували, він потрібен, аби бачити, чому лист рухався довше.
Безумовно, збережено і штемпелювання марки — воно є в усьому світі. А вхідна кореспонденція в жодній із країн Заходу ніколи не штемпелювалася. Це робилося лише в СРСР для внутрішнього контролю самих поштовиків. Але зараз ми вигадали інший вид контролю, дешевший і ефективніший. Ми самі розсилаємо близько трьохсот тисяч контрольних листів, перевіряючи, наскільки чітко працює наша мережа. Наші сортувальники не можуть відрізнити контрольний лист від звичайного, бо адресати — приватні особи. Крім того, запровадимо діагностичний контроль спеціальними чіп-картами, які фіксуватимуть шлях листа.
Але основною причиною скасування штемпелювання було ось що. На сьогодні 20-грамовий лист обходиться нам у 59 копійок. Тариф — 40. Плата, яку ми отримуємо з відправника, не покриває видатків. І ми працюємо над тим, аби скоротити всі непродуктивні витрати.
За словами Гертруди Поліхранівни, нововведення дозволяє «Укрпошті» заощадити близько 300 тисяч гривень на рік (при тому, що загальний обсяг витрат лише за перший квартал 2002 року становив 218 мільйонів). Небагато, але в господарстві придасться. Економиться штемпельна фарба, витрати електроенергії на роботу штемпелювальних машин. Утім, понад 60% кореспонденції штемпелювали не машини, а живі люди — сортувальники: нині на «Укрпошті» вивільнилися приблизно 45 чоловік. Ні, про скорочення робочих місць не йдеться: людей більш щільно завантажать на основній роботі — сортуванні листів.
— У нас на сьогодні в основному ручна працю, — каже Г.Ратнікова. — Нам потрібна листосортувальна машина в Києві, бо вже відбувається уповільнення на етапі сортування кореспонденції. Я сама сортувала листи: раніше на Новий рік до цієї роботи залучали всіх молодих співробітників та й нині залучають. Перед тобою 110 комірок, і ти маєш розсортувати листи за 110 напрямками, не помилитися. Бо інакше до тебе прийде розлютований клієнт: лист довго йшов! А лист довго йде, коли тітка Марія випадково кине його не в ту комірку. Але ми не можемо знайти гроші для придбання сортувальної машини, вона дуже дорого коштує. А ми вже до цього прийшли: для прискорення опрацювання листів на наступних етапах нам треба швидко сортувати.
Цікаво, що коли в листопаді минулого року я запитала начальника «Укрпошти», чи не гальмує швидкість проходження листів їхнє ручне сортування, відповіддю було рішуче «ні». Сортувальна машина, пояснили мені тоді, за нинішніх обсягів пошти абсолютно нерентабельна і її придбання — питання дуже віддаленого майбутнього. Як знати, можливо, чиновники й не лукавили з журналістом: просто час іде вперед семимильними кроками. Обсяги пошти зростають: цього року, як мені сказали, вони піднялися на цілих 6%. Усе тече, все змінюється.
Голос одиниці тонший за писк
Утім, як запевняє генеральний директор «Укрпошти» Василь Мухін, економія трьохсот тисяч гривень на рік — далеко не головне, чим керувалися чиновники, відмінюючи штемпелі на зворотному боці конверта.
— Це лише один невеликий аспект загальної концепції спрощення організаційно-технологічного процесу поштового зв’язку. Ми спрощуємо також документальне оформлення замовлених бандеролей, цінних листів, посилок, бо на це витрачається дуже багато паперу. З одного боку, ми впроваджуємо нові технології, корпоративну електронну мережу, а з іншого — просто відмовляємося від речей, у яких немає необхідності. У СРСР існувала система контролю над контролем — не лише в пошті, а й в інших структурах. Ти працюєш, я над тобою контролер, а наді мною ще контролер. Така система ні до чого не приводила.
— Погодьтеся, ви полегшили собі життя, позбавившись від можливості контролю з боку споживача.
— Я так не сказав би. Кажуть, що людина нині не зможе дізнатися, коли надійшов лист. Проте існує правило по Україні: перевезення листів за формулою Д+2 (день відправлення плюс ще два дні). І людина, побачивши, що лист опустили в Севастополі 30 березня, а вона отримала 10 квітня, вже розуміє, що було порушено терміни. Клієнта абсолютно не цікавить, на якому етапі сталося порушення, бо ми відповідаємо однаковою мірою за всю пошту, яка проходить Україною. Ви перед тим, як робити такі заяви, проаналізуйте: скільки було офіційних претензій до «Укрпошти». Одиниці.
... Ніде правди діти: наших людей не порівняти, приміром, з американцями, готовими азартно позиватися із сусідом, у котрого нерівно підстрижений газон, або з рестораном, якщо в замовленому пиріжку виявилася вишнева кісточка. За час, який минув від дня скасування вхідних штемпелів, у «Укрпошту», за словами начальника ЦГЗ Тетяни Груздо, надійшло лише три звернення від громадян із цього приводу. Навряд чи в цій статистиці враховано нашого закарпатського колегу, але навіть разом із ним відверто невдоволених небагато.
— Давайте почекаємо, скажімо, до першого липня, — пропонує Василь Георгійович. — Якщо не станеться ніяких ексцесів, якщо ми не порушимо нічиї права, то немає запитань. Інша річ, якщо піде хвиля обурення: тоді ми готові відновити штемпелювання вхідних листів. Давайте простежимо за процесом. Адже багато речей люди спочатку зустрічають у штики, а потім звикають.
Шліть рекомендовані листи
Мимоволі закрадається думка, що штемпелі на зворотному боці конверта були потрібні, якщо не рахувати самих поштовиків, лише журналістам — для проведення незрозумілих серйозним людям експериментів. А пересічна людина завжди мала можливість дізнатися дату одержання листа іншим способом: подивившись на календар. Спосіб простий і надійний — якщо інформація призначена для власного задоволення. Але, на жаль, він перестає працювати, якщо виникає необхідність кому-небудь документально доводити, коли саме надійшов лист.
У разі, якщо ви зібралися висунути претензії до самої «Укрпошти», все знов-таки гранично просто: вам повірять на слово. Принаймні мене переконливо запевнили в цьому, і було б недобре не виявити довірливості зі свого боку. Складніші справи, якщо йдеться про міжнародну кореспонденцію: у нас вам повірять, але де гарантія, що лист не затримався там, за кордоном?
— У нас є угоди з усіма поштовими адміністраціями, — розповідає В.Мухін. — Якщо говорити про Росію, ми відповідаємо за листування перед українськими громадянами, їхня пошта — перед російськими. Якщо ми одержуємо скаргу від нашого споживача, що пошта довго йшла, ми пишемо листа своїм російським колегам, просимо їх звернути увагу.
Подальший розвиток подій у подібній ситуації може проілюструвати пакет з понад вісімдесяти офіційних паперів, надісланий до редакції одним із наших читачів — видовище, яке не налаштовує людину, котра цінує свій час і сили, до пошуків правди в міжнародному поштовому просторі.
Наведу випадки, коли штемпель на зворотному боці конверта може бути аргументом у з’ясовуванні стосунків не споживача з поштою, а між третіми сторонами, причому в питаннях абсолютно матеріальних. Скажімо, якщо людина пропустила призначений їй день здавання TOEFL і тому подібних тестів, від повторної оплати цього недешевого задоволення її міг врятувати лише проштемпельований конверт, який засвідчує, що повідомлення про дату іспиту запізнилося. У неприємній ситуації опиняється й людина, котра отримала поштою повістку на вчорашній суд. Список прикладів за бажання можна продовжити; утім, гендиректор «Укрпошти» парирує їх одним загальним аргументом:
— Я гадаю, такі відповідальні речі треба пересилати не простим листом, а іншими способами відправлення: лист із повідомленням, рекомендований тощо. Організації повинні думати: якщо вони посилають документ, де відіграє роль термін його проходження, не можна заощаджувати. Нехай це буде за рахунок клієнта. Якщо я чекаю на офіційне повідомлення, я готовий заплатити 50 копійок за те, що мені його принесуть під розпис, і це фіксуватиметься в журналі. У мене буде документ. Але наші чиновники обирають найпростіший і найдешевший спосіб. А потім обурюються: мовляв, пропав заповіт. Але якщо це заповіт, якщо йдеться про долю спадщини, як ти міг надіслати його простим листом? Заощадити хотів: а раптом проскочить.
99% кореспонденції — це звичайна пошта. Що доцільніше: в одному відсотку випадків рекомендувати людині чи організації скористатися іншим способом пересилання — або штемпелювати 300 мільйонів листів, тому що комусь доведеться щось доводити цим штемпелем?
... Натяк зрозумілий: шліть рекомендовані листи. Якщо й справді сподіваєтеся потім комусь щось довести. А також якщо хочете, аби ваш лист — нехай суто особистий — із більшою ймовірністю «проскочив».
* * *
Отже, у сухому залишку: скасувавши вхідні штемпелі, «Укрпошта» позбулася архаїчного рудимента, який дістався в спадщину від радянської поштової системи, наздогнала в цьому відношенні прогресивну Європу й до того ж хоч небагато, але заощадила. А ось підозри Олексія Філіппова з Закарпаття про те, що до такого кроку пошту підштовхнули публікації «ДТ», чиновники категорично спростовують. Хоча, як запевнив Василь Георгійович Мухін, обидві статті він читав і порекомендував прочитати всім своїм співробітникам. І, визнаючи необхідність критики, генеральний директор «Укрпошти» попросив журналістів не забувати, що не можна розглядати окремо узяту галузь поза загальним економічним зрізом держави.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google