ЧИ МОЖЕ УКРАЇНА СТАТИ УСПІШНОЮ КРАЇНОЮ? РОЗДУМИ НЕПРОФЕСІОНАЛА

Якщо проблему, попри величезні матеріальні витрати та глибоке занурення у неї експертів і фахівців найвищого рівня, все ж не вдається розв’язати, очевидно, як казав великий західний містик Карлос Кастанеда, «треба змінювати точку складання», тобто подивитися на неї свіжим поглядом і з несподіваного боку. Подивитися свіжим поглядом на проблему побудови в Україні цивілізованого демократичного суспільства тим паче цікаво, що всі професійні політики, політологи, політтехнологи і т.д., «котрі дивляться», сьогодні змушені обговорювати за обов’язком служби або ймовірність перемоги того чи іншого Віктора, або можливість проведення політреформи ще нинішнього року, словом, усі інтриги розвиваються в площині влади та презентуючих її персоналій. А герой нашого сьогоднішнього сюжету хоч і не політолог, але мислить про долі нації глобально. Недавно на суд громадськості він виніс концепцію побудови успішної України, яка складається із семи кроків. Що спонукало колишнього військового інженера-авіатора, кандидата технічних наук, а нині процвітаючого бізнесмена зайнятися політикою, і який, на його думку, вихід із наших традиційних політичних і економічних глухих кутів, на ці запитання відповідає наш гість — президент компанії «ЛІТЕР» Юрій БОЙКО.

— Юрію Володимировичу, із концепцією реформи «Успішна Україна» ви звернулися до перших осіб держави й поважних українських політиків, сьогодні ви презентуєте її публічно, чим це викликано й на чому грунтується ваша переконаність в актуальності теми?

— У історії кожної держави бувають певні кризові моменти, коли не можуть уже ані верхи, ані низи, ані еліти, і в такій ситуації сміливість і відповідальність беруть на себе патріоти та, коли хочете, ентузіасти. Зробити концепцію реформи «Успішна Україна» надбанням гласності я вважаю своєю місією, яка базується не лише на впевненості в її своєчасності, а й на системному аналізі історії розвитку української демократії та унікальної сьогоднішньої ситуації.

— У чому ви бачите її унікальність?

— Із одного боку, ми маємо всі інструменти для реальних перетворень — при владі перебувають представники потужних економічних структур, успішний великий і середній бізнес підтримує законодавча й виконавча влада. Люди влади й великих грошей сформували парламентську більшість і скооперувалися в потужну силу з Президентом, Кабінетом міністрів, силовими структурами, органами влади на місцях. Ця сила забезпечує швидке економічне зростання (найвищі показники в Європі). Кістяк бізнес- і економічної еліти України — це розумні, хитрі та працьовиті люди. Крім того, попри недофінансованість, загальний рівень освіченості нації залишається хорошим, українці продовжують дивувати своїми спортивними успіхами.

Відносна національна однорідність, а вірніше, звичка до добросусідства, створює хороший психологічний клімат: українці, росіяни, євреї, котрі становлять переважну більшість населення, століттями мирно жили та зможуть і надалі дружно співіснувати разом; відносна релігійна однорідність нації сприяє непоганому моральному клімату: більшість населення — християни, що характеризуються природною релігійною толерантністю до всіх релігій і конфесій. Достатньо в нас також природних і екологічних багатств — вугілля, метали, газ, чорнозем, Чорне море, Карпати тощо.

І водночас за високих темпів зростання ВВП і низької інфляції на тринадцятому році незалежності маємо: менш як один відсоток населення володіють левовою часткою приватизованої працюючої економіки, але їхні капітали на країну не працюють, бо надійно сховані (приміром, за кордоном); середній клас слабкий; працівники багатьох бюджетних сфер, котрі мають низькі зарплати (освіта, медицина, митниця та ін.), часто домагаються перерозподілу частини багатства на свою користь за рахунок хабарів або виконання робіт, оплачуваних додатково (без оподаткування), — репетиторство тощо; до 80% жителів України мають доходи нижчі від прожиткового рівня, а 25% перебувають за межею бідності.

Беззахисними (нездатними отримати додаткові «ліві» заробітки) в державі виявляються люди похилого віку — пенсіонери, а також селяни, військовослужбовці, творча інтелігенція. На тлі цього депресивного чинника до 30% дорослих українців хочуть емігрувати з країни. Народ уже нікому не довіряє — ані владі, ані правій опозиції; а найстрашніше — не вірить в успішне майбутнє своєї країни. Список «жахів» можна продовжити.

— Хотілося б перейти від жахів до способів повернути нації втрачені оптимізм і бадьорість. Ви вважаєте це можливо?

— За нинішнього протистояння влади й опозиції — ні. Причому ані в разі розвитку за першим сценарієм, коли влада, консолідувавшись і мобілізувавшись, перемагає праву опозицію, бо тоді ні в економіці, ні в політиці нічого не зміниться. Триватиме неефективне використання ресурсів країни, збагачення владних кланів. Природно, відповідно до інстинкту самозбереження, влада повільно проводитиме деякі прогресивні реформи. Права опозиція перетвориться на малу групу, котру поступово залишать бізнесмени (підуть у групу «Влада»). Років через 10—15, коли Україна в соціальному й економічному розвитку серйозно відставатиме навіть від сусідів (Польщі, Росії, Білорусі й ін.), визріє нова криза, аналогічна існуючій нині.

Ані в разі реалізації другого сценарію, якщо владі так і не вдасться консолідуватися і взяти опозицію під тотальний контроль. При спробі опозиції домогтися своїх цілей, виводячи людей на вулиці, влада від розпачу чи внаслідок провокації (не приведи Господи!) може застосувати силу; кандидат від опозиції, що переміг на виборах, організує розбірки з колишньою владою (суди, переділ власності й т.п., помста силовикам, котрі виступили проти народу). Країна в хаосі. Капітали та їхні власники тікають за кордон або ховаються. Україну знову буде відкинуто на багато років назад. Політичні й економічні перетворення усе-таки розпочнуться на нових, скоріш за все, прогресивних принципах, але є небезпека, що нова влада не встоїть перед спокусою одержати частину національних багатств, скориставшись недосконалістю законодавства. У результаті, років через 5—10 можна сподіватися на певні зрушення на шляху до УСПІШНОЇ КРАЇНИ, але наші сусіди (Польща, Росія, Білорусь та ін.), не кажучи вже про Іспанію або Грецію, будуть далеко попереду.

— Уже просто напрошується традиційне слов’янське запитання — так що ж робити?!

— Не витрачати час і енергію на конфронтацію, а використовувати наявний ресурс. Реформа «Успішна Україна» і є, на мою думку, оптимальним шляхом руху України до успіху та процвітання. Реалізація реформи дозволить протягом двох-трьох років створити політичні й економічні підвалини успішної демократичної країни з ринковою економікою, котра через 8—10 років вийде на рівень розвинених держав Європи. Саме такою політикою (використовуючи дане відомим українським політологом Дмитром Видріним визначення політики як науки оптимального) ми й повинні займатися зараз, невідкладно.

— Про які ж конкретні кроки йдеться?

— Перше — надихнути людей, зробивши досягнення успіху всіма громадянами країни національною ідеєю. Успішна країна — це країна, де людям живеться добре та з якої не хочеться їхати. У кількісному співвідношенні це виражається так: забезпечити зростання реальних доходів громадян: 2008 року — у 2 (заможні) — 4 (малозабезпечені) рази; 2015-го — у 3—7 разів.

Друге — об’єднати всі ресурси країни. Ключ до об’єднання — примирення нинішньої влади та правої опозиції, котрі репрезентують левову частку економічної, політичної, управлінської еліти країни, і перехід їх до цивілізованої конкуренції.

Третє — як ідеологічну засаду цього примирення до виборів 2004 року на законодавчому рівні прийняти стратегію, концепцію або декларацію про політичні й економічні перетворення України (еліта країни зобов’язана гарантувати народу рух до успіху й хорошого життя незалежно від результатів виборів), а також провести легалізацію або амністію капіталів із сплатою спеціального податку, після чого переслідування бізнесменів, політиків, чиновників за старі гріхи унеможливляться.

Четверте — закріпити примирення організаційно, створивши два чи більше змішані партійні блоки за кілька місяців (приміром, до липня) до виборів, котрі об’єдналися б навколо ідеї зробити Україну успішною, демократичною країною із ринковою економікою. Хоча, я розумію, це навряд чи можливо.

П’яте, після необхідних перетворень — примирення влади та правої опозиції, амністії капіталів, політичних і економічних трансформацій — встановлення, а потім підтримка в Україні залізного демократичного порядку, який унеможливлює повернення до старого.

Шосте — разом влада й опозиція можуть і повинні забезпечити в Україні прозорі й чесні вибори. Це надасть усім реформам головної рушійної сили — впевненості народу в близькому успіху.

Сьоме — дуже важливо забезпечити реформі високу швидкість, бо вона дозволить не «забалакати» всі перетворення, як це робилося до сьогоднішнього дня, а дозволить пожити в успішній країні більшості наших громадян.