Підтримати
Другий тиждень поспіль Вашингтон залишається найважливішим театром у війні Росії проти України. Військова і економічна допомога Києву на мільярди доларів висить на волосині. Це ж без перебільшення можна сказати про долю України, стабільність в Європі і авторитет США як світової держави. Це важливий момент. То чому ж гравці на цій сцені здаються такими маленькими?
«З одного боку є Володимир Зеленський, чия героїчна аура зменшується з кожним візитом сюди. Приймаюча сторона українського президента в Білому домі - це змарніла фігура з низькими рейтингами і перспективами переобрання. Після дизфункціональної битви республіканці на Капітолії стали окремим різновидом ліліпутів. Є ще ті, кого немає на цій груповій картинці, але вони б ідеально в неї вписалися: європейці, які поводяться так, ніби найгірший збройний конфлікт з часів Другої світової війни не розгортався в самому серці їхнього континенту», - пише американська редакція Politico.
У цій драмі є кілька гравців, які змогли уникнути такого ж зменшення, якого зазнали інші. Всі бачили Владіміра Путіна з його гидкою посмішкою, коли минулого тижня він нарешті наважився вийти з кремлівського бункера, щоб здійснити турне по Близькому Сходу. Те ж саме стосується і Сі Цзіньпіна, у якого немає жодних об'єктивних економічних чи стратегічних причин відчувати себе великим за винятком того, що його супротивники на Заході так добре вміють применшувати себе. Ці двоє думають, що вони перемагають.
Який дивний геополітичний момент. Росія не відправила героя Ріка Мораніса з фільму «Люба, я зменшив наших дітей» з секретною зброєю. Всі, хто стоїть на боці України: від уряду в Києві до його союзників в Європі і США, - за останні пів року сильно «зменшилися». Переважно з точки зору амбіцій, бачення і впевненості, які вони демонструють щодо війни. Це контрастує з тією силою духу і відданістю, яку всі демонстрували минулого року.
Така зміна відірвана від реалій війни на місцях. Вона формує похмурі і поразницькі настрої, створюючи для українців найбільш небезпечний момент з тих пір, як Росія підійшла впритул до Києва у перші дні війни. Частково це пов’язано з суттю роботи демократії. Росіяни і китайці не можуть відкрито говорити про витрати і втому від війни. Путін затикає росіянам рота, Зеленський не хоче і не може цього зробити. Але вільні політичні системи повинні мати можливість дозволяти і винагороджувати масштабне мислення і сміливі дії.
Питання для Києва, Брюсселя і Вашингтона: як зробити так, щоб ви припинили себе зменшувати?
Можна почати з українців. Зеленський був видатним актором, який грав президента на телебаченні до перемоги на виборах. Його найвпливовіший радник Андрій Єрмак був телевізійним продюсером. Сценаристи також входять до їхньої команди. Минулого року вони влаштували майстер-клас з військових комунікацій. Зеленський підкорив світ своєю мужністю. У сезоні теж були великі моменти: героїчна оборона Києва, приголомшливий контрудар в Харківській області і визволення Херсона.
Вступаючи у весняний сезон бойових дій, українці хотіли зберегти підтримку Заходу, щоб утримати рейтинги на висоті. Але реальність була такою, що українській армії не вистачало американської та європейської зброї, щоб прорвати найбільш укріплену лінію в світі, якщо не рахувати демілітаризовану зону в Кореї. Українські сили підійшли близько, але не змогли перекрити російські поставки з Криму. На морі Україна здобула перемогу, яку не помітили, нейтралізувавши російський Чорноморський флот у Севастополі.
Зрештою, коли головнокомандувач української армії генерал Валерій Залужний визнав «патову ситуацію» у війні, українці і Захід вже відчували розчарування. У власній політиці українці теж «стали меншими».
«Коментарі Залужного вивели на поверхню напруженість у відносинах із Зеленським. Зеленський та його помічники ледве стримують свою неприязнь до політичних конкурентів, таких як колишній президент Петро Порошенко, якому минулого тижня заборонили виїзд за кордон. Це «політика в звичному режимі», як було довоєнному Києві: боротьба за владу, престиж і гроші з присмаком корупції. Це поганий і дріб'язковий образ, який шкодить українцям у Вашингтоні і Європі», - йдеться в статті.
Politico пише, що в Києві розуміють необхідність змінити наратив про Україну на Заході. Політики займають трохи захисну позицію, відкидаючи пропозицію Зеленського створити уряд національної єдності за прикладом Ізраїлю після атаки ХАМАСу. Військові плани на наступний рік звучать більш реалістично, але водночас амбітно. В Києві вірять, що сильніші ВПС і краще озброєння можуть забезпечити прогрес, який змусить Росію перейти в оборону.
«Америка любить переможців. Ми дуже близькі до перемоги. Нелогічно бути так близько і зупинитися зараз», - сказав Єрмак журналістам видання.
За його словами, без допомоги, яку Сенат заблокував минулого тижня, Україна може програти. Європейці теж розчаровані. Коли почалася війна, континент прийняв мільйони біженців і пообіцяв нарощувати військове виробництво та продовжувати надавати допомогу. Перше він зробив, а з рештою не впорався. За винятком країн східного фронту, ніхто не відчуває війну.
«Європа думає, що вона все ще перебуває в стані миру», - зауважує високопоставлений дипломат ЄС. Він додав, що на континенті досі думають, що саме США візьмуть на себе основний тягар.
Деякі внутрішньополітичні події зменшують здатність Європи проектувати владу: у Німеччині ультраправа партія AfD на підйомі, євроскептик переміг на виборах у Нідерландах, дружній до Путіна прем'єр-міністр прийшов до влади в Словаччині, а антиіммігрантські заворушення роздирають Дублін. Путін вважає, що Захід розбещений і розвалиться сам по собі. Європі загрожує небезпека довести його правоту.
«США переживають дуже дивний випадок геополітичного зменшення. Майже за всіма показниками: економіка, здатність до інновацій, військова міць по відношенню до Китаю чи будь-кого іншого, - Америка не була на стільки попереду інших з 1990-х років. Проте Зеленський відвідує Мілдендо: столицю ліліпутських гігантів», - пише видання.
Жахливі результати Джо Байдена в опитуваннях змушують його здаватися маленьким і обмежують його здатність формувати результати. Його адміністрація отримала кредит довіри за створення коаліції минулого року і виділення понад 66 мільярдів доларів на підтримку України, а також за значне скорочення армії Росії. Втім, Білий дім припустився одного прорахунку. З минулого року він надавав допомогу по краплях, стримуючи поставки зброї, яку Україна могла б використати для здобуття вирішальних перемог на полі бою. Але сам масштаб допомоги свідчить про те, що віддача від цієї інвестиції мала б бути вищою.
Більшість республіканців підтримують збільшення допомоги, на відміну від найгучніших членів партії, які, однак, формують сприйняття за кордоном.
«Можна говорити що завгодно про Дональда Трампа та його заклики, але ізоляціонізм в дусі «Америка понад усе» об'єктивно сприймається союзниками і супротивниками як самокастрація США в небезпечному світі. Можна зупинитися на іронії такого підходу тих, хто, здається, так прагне прийняти маскулінність як свою улюблену метафору влади, що мліє від фото Путіна на коні без сорочки», - йдеться в статті.
Затиснуті між політичною і фізичною слабкістю Байдена і нападками Трампа на американські інститути і традиції, США починають сприймати як «бананову республіку» за межами своїх кордонів. Насправді ж вони перебувають на піку своєї могутності.
Українці затамували подих. Найближчими днями угода щодо кордону може розблокувати 61 мільярд доларів допомоги для Києва. Ймовірність цього становить лише 50-60%, - кажуть посадовці Білого дому і деякі українські чиновники. На щастя для українців, допомога Ізраїлю також була включена в пакет, що підвищує шанси на ухвалення рішення.
Зазираючи в наступний рік, українці бачать, що їхні надії не зменшуються, а проблем стає все більше. Вони мають обмежений вплив на політику ЄС чи США. Вони хочуть, щоб європейці почали нарощувати оборонне виробництво вже зараз, а не чекали з жахом, коли президент Трамп знищить НАТО. Вони хотіли б, щоб європейці разом зі США зібрали більше промислової і військової потужності багатого світу, щоб притиснути Путіна. Санкції, ухвалені минулого року, більше не діють на Росію.
«Ось місія для Зеленського в США: перезавантажити очікування, заохочувати терпіння на місцях і наполягати на необхідності термінових дій. Його натхненні промови вже не такі ефективні», - пише Politico.
На зустрічах з Байденом та Майком Джонсоном український президент може знову стати важливим гравцем. Українці добре попрацювали на Капітолії. Минулого тижня Єрмак і делегація зустрілися з новим спікером Палати представників і були вражені та заспокоєні його заявами про бажання перемоги над Путіним. Джонсон може продати пакет допомоги краще, ніж Байден.
Щодо Трампа, то тут вірогідність його перемоги на виборах гірша для України, ніж його фактична перемога. Путін, європейці, американські політики паралізовані тим, що може статися. Західні політики проектують на Трампа свої страхи, а Путін - бажання, щоб США покинули Україну. Такі очікування можуть виявитися помилковими або, принаймні, українці сподіваються на це.
«Одна справа, коли ви берете участь у виборах, ви говорите і робите певні речі. Але коли перемагаєш і стаєш авторитетом, все стає складніше, тому що навколо тебе дуже різні актори і сили», - сказав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Річ у тім, що сприйняття, на відміну від реальності, може швидко змінюватися. Республіканська партія може почати помічати значний східноєвропейський електорат у деяких ключових штатах: Вісконсині, Мічигані, Пенсильванії та Арізоні. Після кількох важливих виборчих кампаній, які відбудуться в Європі наступного року, континент набуде іншого вигляду. Байден може залишитися на місці. Україна може перервати російську лінію постачання.
У Росії був старий жарт: чому Владімір Путін посадив Дмітрія Мєдвєдєва в президентське крісло в Кремлі у 2008-12 роках? Тому що Мєдвєдєв виявився єдиним, хто був нижчий за нього на зріст. Путін звертає увагу на уявний і реальний «зріст» своїх ворогів. Поки він бачить, що Україна і її союзники зменшуються в розмірах, він не зацікавлений у мирних переговорах або відступі від своєї військової мети, яка, в кінцевому рахунку, полягає у знищенні незалежної України і зруйнуванні Європи, яку створила і захищала Америка останні 80 років.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google