Про це в інтерв'ю італійському виданню La Repubblica сказав польський дисидент і головний редактор Gazeta Wyborcza Адам Міхник. За його словами, зовнішня політика Кремля завжди була передбачуваною і професійною. Але зараз це не так.
"Путін намагається переконати США і ЄС скасувати санкції, але водночас він продовжує дестабілізувати ситуацію в Україні, приймаючи рішення і підтримуючи небезпечну гру підконтрольних сепаратистів. Крім того, в нього скрізь є своя "п'ята колона": російські меншини і ті, хто йому симпатизує. Складається враження, що він збирається відбудувати російську імперію за допомогою війн, неоголошених війн, анексій, як в Криму, поширюючи брехливу пропаганду в сталінському стилі на Сході України, в Балтії, скрізь", - нагадав Міхник.
При цьому він назвав відповідь Заходу на агресію Росії проти України "мудрою" і "зваженою". На думку польського дисидента, не варто впадати в паніку і "готуватися до війни заради миру".
"Я нікого не демонізую і дивлюся на факти. Путін використовує всі нагоди дестабілізувати ситуацію в країнах ЄС, країнах НАТО чи інших країна за допомогою пропаганди. Від країн Балтії до Молдови. Паралельно з цим він дисциплінує власний народ, тому що його найбільший кошмар – це Майдан в Москві", - вважає Міхник.
За його словами, в Росії діє не тоталітаризм, а авторитаризм. Тому Заходу варто робити ставку на незалежні ЗМІ і опозиціонерів, які можуть стати передбачуваними і надійними партнерами в Росії у майбутньому. Напередодні оглядач Financial Times писав, що Путін схожий на таргана з дитячого вірша Чуковського, який залякав усіх навколо. Але коли його нестало, всі здивувалися, чому його боялися.
У свою чергу, видання Rzeczpospolita писало, що російський президент розуміє, що в умовах санкцій і падіння економіки, в нього лишилося замало часу. Путіну набридло чекати краху України, тому бої в Донбасі знову посилилися. У свою чергу, на сторінках New York Times болгарський експерт Іван Крастєв писав, що Захід неправильно розуміє Путіна. Європейці і американці пропускають повз увагу ментальність "судного дня", яка нині охопила російську політичну еліту. Щоб зрозуміти поведінку Росії, варто більше дивитися на розпад СРСР, ніж на зміну цінностей і геополітичні інтереси.