Ядерні Індія і Пакистан повинні припинити грати з вогнем – The Economist

Армії Індії і Пакистану часто обмінюються вогнем по всій лінії фронту у спірному штаті Кашмір. Коли напруженість зростає, одна сторона визначить іншу потужного артилерійського обстрілу. Іноді вони відправляли солдатів у набігах на територію один одного. Але так як ворогуючі сусіди випробували ядерну зброю в кінці 1990-х років, жоден з них не наважувався відправити винищувачі через кордон. До цього тижня. Після того, як екстремістське угрупування, що базується в Пакистані, здійснило напад на контрольовану Індією частина Кашміру, в результаті якого загинули 40 солдатів, Індія відповіла бомбардуванням в таборі підготовки терористів у пакистанському штаті Хайбер-Пахтунхва. Пакистан завдав у відповідь удар, направивши власні літаки для бомбардування індійських цілей. У подальшій повітряній битві обидві сторони стверджують, що збили літак іншої сторони, а Пакистан захопив індійського пілота, йдеться в статті "Небезпечний момент Моді" в журналі The Economits.

Автор зазначає, що неправильний розрахунок тепер може означати лихо. Бойові дії між двома країнами вже є найзапеклішими з тих пір, як Індія боролася за вигнання пакистанських бойовиків з висоти в Гімалаях в 1999 році. Початковий повітряний наліт Індії впав не на частину пакистанську частини Кашміру, але в самому Пакистані і всього в 100 км від столиці Ісламабаду. Це, по суті, являє собою зміну в правилах взаємодії між ними. Індія і Пакистан настільки часто розходяться в думках, що існує тенденція скидати з рахунків свої сварки, але не в зв'язку з тим, що їх остання повномасштабна війна в 1971 році мала настільки високий ризик ескалації.

Намір прем'єра Індії Нарендри Моді віддати наказ на перший повітряний удар був простим. Пакистан давно підтримує бойовиків, які проводять жорстокі напади в Індії, особливо в Мумбаї в 2008 році, коли джихадисти, які прибули на човні з Пакистану, вбили близько 165 осіб. Хоча пакистанська армія пообіцяла тоді закрити такі екстремістські угруповання, цього не сталося. Моді, більш рішуче, ніж зазвичай, реагував на останнє обурення, зі зрозумілих причин хотів показати, що не хоче, щоб Пакистан продовжував підтримувати тероризм.

В кінцевому підсумку стабільність залежить від того, як Пакистан припинить свою невиправдану підтримку тероризму. Його прем'єр-міністр Імран Хан закликає до діалогу і, в багатообіцяючому жесті, повинен був звільнити пілота Індії - мабуть, з дозволу командувача армією, який б'є з питань безпеки.

Моді поділяє відповідальність за припинення катастрофічною ескалації. Оскільки у квітні його чекають вибори, він стикається з самими складними і послідовними розрахунками. Вони можуть прийти, щоб визначити його прем'єрство.

Моді завжди уявляв себе сміливим і рішучим військовим лідером, який не боїться протистояти провокаціям Пакистану. Він спробував повторити помітну фразу з фільму "Урі", в якому зображено рейд командос, який він наказав направити проти Пакистану в 2016 році у відповідь на попередній теракт. Дуже правдоподібний страх полягає в тому, що його власна схильність до чванства, поряд з внутрішнім політичним тиском, підштовхне його ще далі по спіралі до війни.

Неоднозначність переконань Моді тільки посилює небезпеку. Він провів кампанію на виборах у 2014 році в якості модернізатора, який принесе робочі місця і процвітання в Індію. Але, як стверджують його критики, всі його розмови про розвиток і реформи - це просто приклад довічної прихильності индуїстсько-націоналістичного порядку денного.

За останні п'ять років Моді не виправдав ні галасу, ні страшних попереджень. Під його керівництвом економіка зростала приблизно на 7% у рік. Він привів до реформ, які його попередники обіцяли, але ніколи не проводили, такі як загальнонаціональний податок на товари і послуги.

Але безробіття фактично зросла за час перебування Моді, згідно джерел даних, які його уряд звинувачував у спробі придушення. Податок був надто складним і дорогим для адміністрування. Інші невідкладні реформи відійшли на другий план. Банки Індії як і раніше в значній мірі знаходяться в руках держави, все ще схильні кредитувати тих, хто з нею пов'язаний. І з наближенням виборів Моді вдається до політично доцільною політиці, яка може завдати шкоди економіці. Його уряд звільнив начальника центрального банку з офісу за підтримання високих процентних ставок, призначивши заміну, яка швидко їх знизила. І він оприлюднив проект правил, які захистять вітчизняні фірми електронної комерції від конкуренції з боку роздрібних мереж, таких як Amazon.

У той же час, Моді не викликав відвертого общинного пожежі своїх критиків, включаючи The Economist. Але його уряд часто демонструвало ворожість по відношенню до мусульманської меншини Індії і співчуття до тих, хто вважає індуїзм - релігію 80% індусів - під загрозою з боку внутрішніх і зовнішніх ворогів. Він призначив фанатичного індуїстського прелата Йоги Адитьянатха головним міністром самого густонаселеного штату Індії Уттар-Прадеш. Член його кабінету вручив букет квітів групі індуїстських чоловіків, які були засуджені за лінчування мусульманина за продаж яловичини (корови є священними для індусів – ред.). А сам Моді призупинив виборний уряд Джамму і Кашміру, єдиного індійського штату з мусульманською більшістю, і застосував силу для придушення там протестів проти центрального уряду, що призвело до жахливих жертв серед цивільного населення.

Як не соромно все це, фанатики-індуїсти, які працюють у виборчій машині Моді, скаржаться, що він не зробив достатньо для просування індуїстської справи. І суспільне невдоволення його економічними реформами допомогло підтримати Конгрес, головну опозиційну партію, зробивши вибори більш конкурентоспроможними, ніж очікувалося. Спокуса підігріти виборців, використовуючи конфлікт з Пакистаном, буде величезним.

Моді зробив кар'єру ігри з вогнем. Вперше він став відомим міністром в штаті Гуджарат, коли в 2002 році в штаті почалися антимусульманські погроми. Хоча немає жодних доказів того, що він організував насильство, він не виявив особливого жалю з приводу того, щоб отримати вигоду з його популярності в індуїстському націоналістичному суспільстві. Напередодні важких виборів він може подумати, що зможе знову виконати той же трюк, зігравши крутого хлопця з Пакистаном, але фактично не вступаючи в бійку. Однак ціна прорахунку не має сенсу думати. Західні уряди наполягають на дипломатичному врегулювання в ООН. Якщо Моді дійсно патріот, він зараз відступить.

В кінці лютого група літаків Військово-повітряних сил Індії завдала удару по позиціях бойовиків угрупування "Джаиш-е-Мухаммад" в Пакистані. У Міністерстві закордонних справ Індії заявили, що наліт був проведений "через небажання влади Пакистану розібратися з терористичною загрозою на своїй території"

За кілька днів до авіанальоту прем'єр-міністр Пакистану Імран Хан заявив у вівторок, що його країна не має жодного відношення до вибуху смертника, в результаті якого загинули 40 індійських солдатів в Кашмірі, додавши, що напруженість може тільки послабити діалог, але офіційний Ісламабад помститься, якщо піддасться нападу з боку Індії.

Індія і Пакистан претендують на розділену територію Кашміру в цілому. Повстанці борються з індійським контролем з 1989 року.

Більшість кашмірців підтримують вимогу повстанців про об'єднання території або під владою Пакистану, або в якості незалежної країни, а також беруть участь у вуличних громадянських акціях протесту проти контролю Індії.

Варто відзначити, що розділ Кашміру не закріплений офіційними угодами про кордони. Регіон на індійську та пакистанську частини розділяє лінія контролю, яка не має юридичної сили. Частину території Кашміру Пакистан передав Китаю у 1963 році. Незважаючи на те, що Кашмір населений переважно мусульманським населенням, влада регіону у 1947 році прийняла рішення про його приєднання до Індії, що Пакистан не визнав. Це спровокувало конфлікт між двома державами, який призвів до встановлення в 1949 році лінії припинення вогню, яка розділила регіон. З тих пір радикальна частина мусульманського населення, що залишилася в індійській частині регіону, веде збройну боротьбу за приєднання до Пакистану. Обстановка в регіоні стабілізувалася після укладення у 2003 році угоди про перемир'я, яке тим не менш, періодично порушується.

Детальніше про конфлікт у Кашмірі читайте в матеріалі Михайла Соколовського "Півстоліття на грані війни" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".