Washington Post: Справа не лише у тобі. Ми всі стали «соціально незграбними»

Аналітики прогнозують зміни суспільних тенденцій у постпандемічному світі.  Пандемія поступово відбирає у людей соціальні навички. Надмірна балакучість - лише один із симптомів соціальної незграбності унаслідок пандемії коронавірусу, пише The Washington Post.

Люди все частіше запитують себе «чи достатньо далеко я стояв від співрозмовника», «скільки часу повинна тривати розмова».

«Я шукаю кумкват. Ви знаєте, як він виглядає?», - саме цим запитанням Кей Кінгсман привернула увагу сусіднього покупця в продуктовому магазині, і ні, незнайомець не міг знайти кумкват (один із видів цитрусових). Але жінка продовжила бесіду.

«Як пройшов ваш день? Маєте веселу продуктову подорож» - згадує вона свої слова.

Кей Кінгсман - 27-річна інженер із Портленда штат Орегон, затягнула розмову настільки довго, що незнайомець відповів на запитання, яке жінка навіть не задавала.

«Я одружений», - сказав він. Тоді Кінгсман зрозуміла, що вже не знає, як вести невимушену бесіду з незнайомцями. Вона не фліртувала, принаймні навмисно. Кінгсман дійсно шукала кумкват для торта і була настільки рада розмовляти з кимось, що не могла зупинитися.

Коли все більше людей отримують щеплення, а соціальне життя поступово відновлюється, багато людей не готові до звичної соціальної взаємодії, втратили здатність вести невимушені бесіди і впевненість у собі.

«Соціальна взаємодія - це мільйон об’єднаних речей», - каже психолог Маріса Франко. Це перетворення думок у мовлення, встановлення зорового контакту, вступ та вихід із розмови тощо.

«Це наче ви не практикували мову, а потім повертаєтесь у суспільство, і починаєте відроджувати втрачені навички. Будьте певні, хоч і дещо незграбно, але ваші соціальні навички повернуться», - додає психолог.

Пандемія коронавірусу принесла з собою стільки нових правил: людей закликали носити маски, дотримуватися соціальної дистанції, спілкуватися в приміщенні лише з тими, хто знаходиться на відстані, регулювати гучність свого мовлення в Zoom. Все це спочатку викликало незручності.

Чи не повинно відродження соціальних навичок бути легким процесом? Не обов'язково. Нова реальність не така, як життя до COVID-19 - це проміжна стадія, «колективний підлітковий вік». Люди змінилися, і світ також трансформується.

«Що незручно, то це те, що у різних людей існують різні правила. Усі кажуть, що їм важлива безпека, але при цьому у кожного власне визначення безпеки. Люди жахаються, якщо ви одержимі карантинними обмеженнями або навпаки, не дотримуєтеся запобіжних заходів. Коли пандемія почне відступати, ця напруга стане ще сильнішою», - каже засновник подкасту «Mortified», де люди діляться незручними історіями з дитинства, Дейв Надельберг.

«Ця ситуація нагадує шкільні танці: ми прагнемо бути в ритмі з іншими, але не знаємо, як діяти. І наші танцювальні рухи жахливо застаріли. Ми вже рік сидимо вдома у спортивних штанах перед екранами. Зараз ми повинні турбуватися про все те, від чого нас ізолювали конференції в Zoom», - додає Надельберг.

«На початку пандемії дискомфорт через соціальне дистанціювання або нову Zoom-реальність часто ігнорувалися через страх і тривогу навколо поширення коронавірусу. Тепер соціальна незручність стає окремою проблемою», - каже психолог Тай Тасіро.

Самотність - це ще одна емоція, яка панує під час пандемії. Чим більшу самотність відчуває людина, тим частіше вона буде «соціально стурбованою», вважають психологи.

Коли Маріса Франко запитала своїх підписників в Instagram, чи не відчувають вони, що їх соціальні навички втрачаються під час пандемії, близько 80 відсотків відповіли «так».

«Однак навіть якщо ви вважаєте, що ваші соціальні навички погіршилися, є велика ймовірність, що інші цього не помітили. Ми всі схильні думати, що інші люди приділяють нам більше уваги, ніж це є насправді», - говорить Франко.

Для 29-річної консультанта в Сан-Франциско Олександри Клементе її соціальна незграбність проявляється у страху бути занадто нав’язливою. Пандемія відібрала у неї відчуття часу.

«Я не хочу бути грубою. Я намагаюся прогнозувати, які межі існують у людей», - говорить Клементе.

У новій реальності, швидше за все, люди будуть більше дбати про те, наскільки природньою, «справжньою» є їхня поведінка.

«Ввічливість стає незручною не лише через соціальну ізоляцію та дистанцію, а через величезну кількість того, що люди пережили за минулий рік», - каже власник бару Columbia Room у Вашингтоні Дерек Браун.

Повернення до офісу змусило деяких працівників визнати переваги Zoom-конференцій. 33-річна Дженніфер Сонн із Анкориджа знайшла нову роботу під час пандемії і коли восени вона почала частіше працювати в офісі, то просто не могла впізнати своїх колег у масках.

«У Zoom ви бачите імена. У мене зявилося бажання, щоб усі люди в офісі почали носити на чолі ярлики зі своїми іменами», - каже вона.

Вона не може пригадати, як правильно завершити «живу бесіду».

«Під час відеоконференцій або телефонних дзвінків вам не потрібно турбуватися свій зовнішній вигляд чи про положення рук», - говорить Сонн. Під час імпровізованої розмови з колегою в офісі жінка піймала себе на думці, що робити зі своїми руками.

«Покласти руки на стілець? На стіл? Куди люди кладуть руки?», - згадує Сонн.

28-річний відеооператор із Лос-Анджелеса Джордан Холл виявив, що йому було незручно навіть відвідувати торговельний центр, щоб купити сорочку.

«Я почувався мурахою. Я справжній головний герой у своєму домі, але тоді опинився в цьому скупченні людей», - згадує Холл. Він навіть обрав ескалатор, аби не перебувати в ліфті з незнайомцями.

Проблеми «соціальної незграбності» починаються ще до того, як вийти з дому. 26-річна Ілана Данн із Нью-Йорку тепер приміряє близько семи нарядів, перш ніж обрати одяг для виходу. Після тривалого часу сидіння вдома у спортивному одязі «зібратися, зробити макіяж, одягнути вбрання стало настільки складно», каже жінка.

До пандемії Данн була по-справжньому соціально активною, але тепер вона навіть не хоче думати про вечірки.

«Я раптом стала тією тихою, незграбною людиною, яка рідко спілкується з іншими. Я навіть не знаю, про що говорити з людьми», - каже Данн.

Для тих, у кого знижена «соціальна витривалість», Маріса Франко пропонує слідувати повільному прогресу і планувати свої розмови.  

«Можливо, є небагато вибраних людей, з якими ви хочете поговорити», - говорить Франко.

«І наступного разу, коли ви будете почуватися незручно, найкраще, що потрібно зробити - просто сказати: це трохи дивно виходити в світ і знову спілкуватися з людьми, чи не так?», - радить Тасіро.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пандемія руйнує свободу слова — The Washington Post

Пандемія чуми на початку 30-х років сильно вдарила по Франції. За місяць хвороба забрала життя майже 3% парижан, а лікарні були перевантажені пацієнтами, причини нездужання яких лікарі не могли пояснити. Але завершення пандемії спричинило економічне пожвавлення, Франція рухалася слідом за Британією в епоху промислової революції. Подібні кризові ситуації часто сприяють різним видам «революцій». Пандемія коронавірусу також може спричинити «революційний» період та соціальні зміни.