«Наш світ зіштовхнувся із пандемією порушень прав людини», - заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш ще кілька місяців тому. Він скаржився на те, як розповсюдження коронавірусу виявило жорстоку несправедливість у багатьох суспільствах, змусило десятки мільйонів людей опинитися за межею бідності. Пандемія коронавірусу також зупинила прогрес у забезпеченні гендерної рівності. Загалом, епоха COVID-19 поступово руйнує свободу слова та права людей, пише The Washington Post.
Гутерріш також вказав на те, що деякі уряди використовували надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я як привід для жорстких репресій.
«Використовуючи пандемію як привід, влада деяких країн застосувала жорсткі обмежувальні заходи не для того, щоб зупинити поширення хвороби, а щоб подолати інакомислення, криміналізувати основні свободи, придушити опозицію та обмежити діяльність неурядових організацій», - заявив генсек ООН.
Минуло вже більше року з моменту початку пандемії, і останнім часом з’являється все більше доказів, які підтверджують «масштабне придушення свобод громадянського суспільства».
Human Rights Watch задокументувала щонайменше 83 уряди у всьому світі, які використовували пандемію «для виправдання порушення свободи слова та заборони мирних зібрань», серед жертв таких «обмежень» опинилися журналісти, активісти, медичні працівники, політичні опозиційні групи та інші інакодумці, які критикували реакцію уряду на коронавірус.
Комітет захисту журналістів встановив, що у 2020 році рекордна кількість журналістів була ув'язнена у всьому світі, деякі з яких висвітлювали саме тему пандемії.
За даними організації PEN America у 2020 році щонайменше 273 письменники, науковці та інші представники громадської інтелігенції в 35 країнах були ув’язнені або несправедливо утримувались під вартою. Це суттєвий підйом у кількості ув’язнень серед активістів, і значною мірою, в цьому винна саме пандемія коронавірусу.
«Письменники допомагали викривати істини та протистояти несправедливості, щоб сформувати правильну реакцію на пандемію. У той же час надзвичайна ситуація забезпечила можливості для маскування репресій проти прав людей та розширення контролю державної влади над свободою висловлення думок», - зазначається у звіті PEN America.
Подібні репресії спостерігалися майже на всіх континентах.
«В Уганді письменника-романіста і журналіста Кавенца Рукірабашайя було затримано та піддано тортурам у квітні за звинуваченнями, які нібито пов’язані з COVID. Але дії влади, швидше за все, були мотивовані невдоволенням щодо дисидентських текстів автора», - зазначається у звіті.
«У Китаї співробітники поліції використали привід пандемії коронавірусу, щоб знайти та заарештувати есеїста і активіста Сюй Чжіона, а також помістити поета Лі Біфенга в примусовий карантин, що фактично стало формою ув’язнення. На Кубі в листопаді поліція апелювала до порушення кодексу здоров'я, пов'язаного з коронавірусом, як привід для рейду в штаб-квартирі художнього руху Сан-Ісідро, заарештувавши більше десятка членів руху», - повідомляє звіт.
Організація проводить, як вона називає, «перепис» затриманих письменників у всьому світі. Пандемія поглибила утиски, з якими зазвичай зіштовхується громадянське суспільство. Багато письменників та дисидентів заразилися коронавірусом у в'язницях.
«Журналісти висвітлюють ідеї реакції на кризу, які не змогли реалізувати уряди. Автори намагаються уявити інші шляхи боротьби з кризовими ситуаціями, але часто це просто не подобається владі», - заявила представниця PEN America Саммер Лопес.
Китай очолив рейтинг чисельності ув'язнених письменників (81 ув’язнений автор). До них належать щонайменше 33 художники, науковці та інші діячі культури в Синьцзяні. Саме цей регіон є місцем масштабних репресій уряду проти уйгурів та інших етнічних меншин.
«Ця кількість може бути лише верхівкою айсберга. Це справжня інформаційна чорна діра», - заявила головний автор звіту PEN America Карін Карлекар, натякаючи на проблеми з точною звітністю в регіоні, де багато людей страждають від утисків.
Карлекар також попередила про погіршення ситуації зі свободою слова в Індії, згадуючи про «постійні напади на журналістів, переслідування дисидентів, інтелектуалів та активістів, які виступають за захист прав людей».
Індія була фактично єдиною визнаною демократією серед 10 перших країн рейтингу, які PEN America розкритикувала за їхню роль в ув'язненні громадської інтелігенції та дисидентів.
Білорусь, де в 2019 році не було зафіксовано відкритих арештів інакодумців, з 2020 року стала одним із лідерів цього «негативного рейтингу» - відображення ролі, яку журналісти, знаменитості та науковці зіграли під час протестів проти самопроголошеного президента Олександра Лукашенка минулого року.
У М’янмі було зафіксовано вісім випадків ув’язнення журналістів у 2020 році. Але ці цифри далекі від кількості тих, кого охопили масові арешти після державного перевороту 1 лютого, здійсненого військовими, які видали ордери на арешт великої кількості інакодумців.
«Ситуація в М'янмі вже була невтішною, але ми очікуємо, що там повториться історія Білорусі», -заявила Карлекар.
Раніше Amnesty International презентувала свою традиційну річну доповідь щодо ситуації з порушенням прав людини в Україні та світі. У пресрелізі зазначається, що у 2020 році наша країна зіштовхнулася із системною кризою в галузі охорони здоров’я, ростом звернень щодо домашнього насильства, тортурами з боку співробітників поліції, утисками вразливих груп, зокрема ромів та ЛГБТІ тощо.
Організація звернула увагу на те, що обмеження, зумовлені пандемією COVID-19, не змогли ефективно запобігти поширенню хвороби.