Підтримати
У своїй промові в Лондоні у квітні 2022 року тодішня міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс запропонувала, щоб "G7 діяла як економічне НАТО, колективно захищаючи наше процвітання", і була готова відповісти в один голос, використовуючи свої економічні важелі впливу, якщо партнер зіткнеться з економічними загрозами з боку агресивного режиму. Вона продовжувала просувати цю ідею протягом свого приголомшливо короткого періоду на посаді прем'єр-міністра і після нього — і була предметом широких насмішок.
Оскільки багато хто вважав, що такі функції вже виконуються існуючими організаціями, такими як Рада Безпеки ООН, та ЄС, і що існуючий альянс щодо санкцій проти Росії вже ефективно функціонує без участі НАТО. Але це далеко не так, повідомляє Том Кітінґ, директор Центру досліджень фінансової злочинності та безпеки.
Існуючі міжнародні структури, такі як Рада Безпеки ООН і ЄС, мають серйозні недоліки у своїй здатності ефективно реагувати на кризи, такі як агресія Росії проти України. Більшість членів ЄС також є членами НАТО, але навіть поблажлива оцінка діяльності блоку щодо російських санкцій не дозволяє стверджувати, що він був особливо гнучким, рішучим чи оперативним.
По-перше, НАТО — це оборонний альянс, "відданий захисту свободи й безпеки всіх членів Альянсу від усіх загроз з усіх напрямків". Стримування є ключовим елементом загальної стратегії Альянсу, і не буде великим перебільшенням вважати, що економіка входить до цієї сфери.
Крім того, стримування запереченням, "переконання супротивника не нападати, стверджуючи, що напад не досягне поставлених цілей", є центральним елементом його місії — те, чого не змогли досягти політичні лідери й політики, погрожуючи санкціями проти Росії перед вторгненням Путіна в Україну.
Крім того, така організація, як НАТО, має відігравати свою роль не лише на етапі стримування. Коли виникає конфлікт, важливим є націлювання на економічні ресурси супротивника.
"Протягом останніх 20 років застосування санкцій для більшості західних союзників було інструментом вираження позиції, який використовувався для підтримки зовнішньополітичних цілей. Таким чином, відповідальність за їх застосування покладалася на міністерства закордонних справ. Лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну союзники спробували використати санкції спочатку як інструмент стримування (який не спрацював), а потім як контрзахід, щоб вплинути на хід війни й зменшити оперативну спроможність Росії до ведення бойових дій. Це дві дуже різні цілі, які відповідають двом дуже різним способам мислення", — вважає Кітінґ.
З цією зміною бажаного результату застосування санкцій пов'язана потреба у фундаментальній зміні ставлення до загрози. Простіше кажучи, Захід веде економічну війну з Росією. Для Росії ухиляння від санкцій — це екзистенційна боротьба. Країна та її економіка перебувають у стані війни й відповідно реагують на санкції.
Тим часом союзники України продовжують перейматися внутрішніми проблемами, пов'язаними зі шкодою, яку санкції та інші економічні заходи можуть завдати їхнім власним економікам. Очевидний брак у них "військового досвіду" в питанні застосування санкцій призвів до млявого і запізнілого прийняття рішень, внаслідок чого Росія продовжує отримувати критичні компоненти, необхідні їй для військового виробництва. Тому Альянс повинен переглянути свою стратегію та посилити координацію між військовим і економічним вимірами стримування.
Раніше Politico писало яким буде план Трампа щодо НАТО, якщо він знову стане президентом. Зміна, яку планує Трамп та його команда, передбачає "значне і суттєве скорочення ролі Америки у сфері безпеки — відхід від ролі головного постачальника бойової сили в Європі до ролі того, хто надає підтримку лише під час кризи.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google