Відставний білоруський міліціонер зізнався у вбивствах опонентів Лукашенка

Відставний офіцер МВС Білорусі Юрій Гаравський, який попросив політичного притулку в Євросоюзі, в інтерв'ю Deutsche Welle зізнався у вбивствах білоруських опозиціонерів. За словами колишнього міліціонера, він, будучи бійцем Спецпідрозділу швидкого реагування (СОБР), брав участь у викраданнях і позасудових стратах трьох помітних критиків режиму Олександра Лукашенка.

Підрозділ, в якому служив Гаравський, неофіційно називали "ескадроном смерті", а командир СОБРа полковник Дмитро Павличенко в спеціальній доповіді ПАРЄ фігурував як ймовірний організатор політичних вбивств у Білорусі.

Гаравський, який служив у СОБРі у 1998-2003 роках у званні майора, стверджує, що його підрозділ з восьми осіб, причетний як мінімум до трьох політичних вбивств: колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, ексголови Центральної виборчої комісії Віктора Гончара і бізнесмена Анатолія Красовського. Усі вони були політичними опонентами Лукашенка.

За словами ексміліціонера, накази про стеження за "об'єктами", викрадання і вбивства віддавало начальство СОБРу.

Гаравський розповів, що усіх трьох застрелили з пістолета ПБ із глушником. Тіло Захаренка спалили в крематорії Північного кладовища в Мінську, а потім закопали неподалік.

Гончара та Красовського, а також позашляховик бізнесмена Jeep Cherokee закопали в лісі поблизу військової бази в районі Бегомля Вітебської області.

За словами ексміліціонера, учасникам вбивства Гончара та Красовського начальство заплатило по 1 тисячі доларів.

Він також не виключив, що міліція не причетна до вбивства журналіста Дмитра Завадського, який зник у 2000 році.

Колишній міністр внутрішніх справ Білорусі Юрій Захаренко пропав безвісти 7 травня 1999 року. 16 вересня того ж року зникли колишній голова ЦВК Віктор Гончар і його друг, бізнесмен Анатолій Красовський, який фінансував опозицію.

Олександр Лукашенко призначив Захаренка головою МВС в 1994 році, але менше ніж через два роки звільнив, розжалувавши генерал-майора до полковника. Захаренко приєднався до опозиції, його обрали одним з керівників "Об'єднаної громадянської партії".

Гончар, будучи главою ЦВК, відмовився визнавати підсумки ініційованого Лукашенком референдуму про продовження терміну президентських повноважень, оскаржував їх у Конституційному суді, а також ініціював процедуру імпічменту.

За фактом зникнення Захаренка, Красовського і Гончара були відкриті кримінальні справи за статтею "умисне вбивство", але в 2003 році їх закрили.

Журналіст Павло Шеремет працював над фільмом "Дике полювання" про зникнення людей в Білорусі. Він присвячений колезі Шеремета Дмитра Завадського, а також Захаренку, Гончару і Красовському. У Білорусі фільм заборонили. 20 липня 2016 року Павла Шеремета підірвали в Києві.

Детальніше про політичні вбивства в Білорусі читайте у статтях Віталія Портникова "Ескадронгейт" і "Олександр Лукашенко в пошуках ворогів" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".