Успіхи авантюр Путіна маскують слабкості Росії - WSJ

Зовнішньополітичні підходи Володимира Путіна електризували і жахали світ впродовж цілого останнього десятиліття. З 2008 року російський президент розділив Грузію, вторгся в Україну і анексував український Крим. Він підвищив російську силу і престиж до найвищого рівня з часів Холодної війни. Він грав м'язами на Близькому Сході і втручався у президентські вибори в США у 2016 році. Він також продемонстрував здатність перетворювати інформацію на зброю і дешево посилювати російський вплив. Кремль продовжує порушувати правила, розповсюджувати дезінформацію, а його політичні опоненти час від часу стають жертвами отруєнь чи замахів. Але в той час, як політика США за президентства Дональда Трампа стала більш напористою, російська зовнішня політика, здається стала дещо стриманішою, пише лояльне до Республіканської партії видання Wall Street Journal.

Але це "пом'якшення", на думку газети, пов'язане з тим, що Москва досягла ключових цілей і тепер намагається лише консолідувати завойоване. Якщо 10 років тому ЄС і НАТО вели амбітне розширення у Східній Європі, то тепер розколотий і шокований Захід відмовляється від таких кроків. Сьогодні обидві організації менш впевнені в собі, ніж десятиліття тому. Нинішній конфлікт між США і Європою теж вигідний Москві. При цьому, Кремлю не потрібно вдаватися до активних дій.

Але попри всі успіхи Путіна, Росія лишається слабкою. І можливості її впливу на інші країни обмежені. Приміром, Китай може схиляти на свій бік сусідів багатомільярдними проектами на зразок торговельної ініціативи "Єдиний пояс, єдиний шлях". Росія ж у не може нічого запропонувати світу. Тож якщо Китай - це тигр, то РФ - котик на милицях. Російський президент може лише створювати перешкоди для європейського проекту, який останнім часом кульгає. Але у нього немає ресурсів, щоб запропонувати альтернативу.

На Близькому Сході позиції Кремля теж залежать від бажання США йти на більш активні заходи. Якщо президент Трамп раптом зробить повалення режиму Башара Асада в Сирії своїм пріоритетом у боротьбі проти впливу Ірану, то Путіну доведеться лише стояти збоку і спостерігати за крахом його клієнта.

Попри те, що низка драматичних зовнішньополітичних успіхів Путіна підвищила його популярність серед росіян, склеротична економіка і корумпований соціальний устрій Росії гарантують, що фундамент влади Путіна залишиться хитким. Може російський президент і повернув якоюсь мірою омріяну "велич" країни на міжнародній арені. Але російський народ хотів би, щоб він використав свою сміливість і вправність для покращення ситуації вдома.

У свою чергу, Los Angeles Times писало, що Путін не намагається навіть зміцнити Росію і добивається ослаблення усіх інших. Але у нього великі амбіції, але надто мало влади. Російська держава відстала через свою примітивну економіку і погані стандартами освіти і охорони здоров'я. Тому боротьбу доводиться вести брудними методами.

А видання Financial Times писало, що навряд чи Путін утримається від нових конфліктів із Заходом. Увага тепер буде прикута до змін, які Путін може зробити в його президентській адміністрації і кабінеті, особливо в сфері економічної політики. Неназваний чиновник з Кремля сказав Financial Times, що економічний радник Путіна Олексій Кудрін може отримати високу посаду.