Підтримати
В часи, коли демократії були втягнуті в крайні сумніви і песимізм, Макрон зайняв центристську позицію і закликав свою країну бути відкритою до змін, тому що зміни несуть прогрес. Але варто задуматися також і про важку дорогу попереду.
Про це сьогодні пише The Economist. Макрон зробив хороший старт з тверезої промови, наповненої більше закликом до єдності, ніж тріумфалізмом. Але він вперше обійняв виборну державну посаду. Макрон прийшов у Єлисейський палац без підтримки будь-якої панівної партії. Він зміг лишити Ле Пен позаду. Але якщо виключити усі порожні бюлетені і голоси тих, хто проголосував за центриста лише для того, щоб не дозволити радикальці очолити Францію, то стане очевидно, що лише п'ята частина виборців дійсно підтримують нову політику Макрона.
Кожен з трьох попередніх президентів Франції обіцяли реформи, а потім здавалися через народний опір. Демонстрації лівих у Парижі проти нового президента стали натяком, яка складна боротьба його чекає.
Але багато стоїть на кону. Проблема Ле Пен не з'явилася суто на цих президентських виборах, і після них вона не зникне. Якщо п'ять років правління Макрона будуть супроводжуватися подальшим повільним зростанням і високим безробіттям, праві і ліві радикали лише зміцняться. А в першому турі цьогорічних виборів вони разом вже набрали мало не половину всіх голосів. Щоб зробити Францію недосяжною для них, Макрону потрібно провести рішучі економічні реформи. А для цього йому потрібно першим ділом встановити своє бачення французької політики.
Наступні кілька тижнів будуть критичними. Старвши президентом, Макрон зможе провести низку змін через постанови. Але щоб забезпечити довготривалі і легітимні реформи, йому знадобиться підтримка законодавчої гілки влади. А це означає, що через місяць його "Республіці на марші!" доведеться постаратися завоювати значну кількість місць у Національних зборах. А це дуже амбітна ціль. Партія Макрона існує всього рік. І для неї це будуть перші вибори. Половина її кандидатів у депутати, як і сам Макрон, ніколи не обіймали виборні посади. Її знання і тактичні навички не перевірені. Тож вірогідність, що "Республіка на марші!" здобуде більшість, дуже мала.
Більш вірогідно, що Макрону доведеться опиратися на уряд меншості або коаліцію, яка втягне його і партію в політичні торги. Виставивши себе як лідера нового типу, який стоїть вище над партійними політиками, це може заплямувати його в очах прихильників, викривити його пріоритети і обмежити досягнення. Щоб мінімізувати такий ризик, The Economist закликає французів завергити своє відторгнення Ле Пен і підтримати партію Макрона, щоб дати йому шанс втілити свою програму реформ.
Але навіть якщо новий президент отримає підтримку в парламенті, йому доведеться мати справу з найбільшим джерелом опору змінам - вуличними страйками. Саме так сталося в 1995 році, коли Жак Ширак на початку свого першого президентського терміну, вів боротьбу за реформування економіки. Після поразки Ширак відмовився від запровадження змін впродовж всього свого президентського терміну. Франція досі живе з наслідками цього провалу. Якщо у Макрона теж буде лише один шанс, йому варто зосередитися на проблемі безробіття, яка відібрала у французів надію і дає аргументи в руки Ле Пен, яка звинувачує в усіх бідах виборців жаднібну еліту.
Нагадаємо, 7 травня відбувся другий тур виборів президента Франції, в якому змагалися незалежний центрист Еммануель Макрон і ультраправа екс-голова "Національного фронту" Марін Ле Пен. За лідера руху "Вперед!" Еммануеля Макрона проголосували 66,1% виборців.
Церемонія інавгурації новообраного президента Франції Еммануеля Макрона відбудеться 14 травня, оскільки саме в цей день опівночі закінчується термін повноважень його попередника Франсуа Олланда.
Більше про переможця на виборах у Франції читайте в матеріалі DT.UA "Раціональний єврооптиміст: ким є новий президент Франції".
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google