Тіньовий уряд М'янми заслуговує на більшу допомогу від міжнародного співтовариства — The Economist

П'ять років тому цього місяця армія М'янми почала погром проти рохінджа, мусульманської меншини, в результаті якої 750 тисяч із них було вигнано з країни. Біженці досі страждають у таборах у Бангладеш. Тим часом рохінджа, що залишилися в М'янмі, піддаються систематичній сегрегації та дискримінації. Проте, не задовольняючись переслідуванням меншості своїх громадян, армія відтоді скинула громадянський уряд і жорстоко придушила загальнонаціональні продемократичні протести. Це викликало запеклий опір, який армія безуспішно намагається придушити, пише The Economist.

Небагато режимів у світі більш криваві та огидні. Однак на деякі режими важче вплинути. Західні країни призупинили допомогу М'янмі, а західні компанії здебільшого відмовилися від інвестицій. За оцінкою Світового банку, торік економіка скоротилася на 18%. Але хунті,  що захопила владу, немає справи до зубожіння своїх громадян. Насправді генералам на них начхати: кампанія випаленої землі проти повстанців, що борються за демократію, вбила тисячі ні в чому не винних цивільних і змусила залишити країну близько мільйона людей.

Жорстока відповідь на повстанський рух дає уявлення не лише про жорстокість хунти, а й про те, наскільки рішучі та стійкі м'янманські демократи. Звичайні сільські жителі зі мінімальним озброєнням та підготовкою сформували у багатьох місцях ополчення. Бійці з етнічної більшості бірманців (також відомі як бамар) об'єдналися з етнічними повстанцями рохінджа на околицях країни. Хоча деякі з цих груп мають сили, щоб боротися з армією в лоб, вони проводять рейди та засідки по всій країні. Армія контролює майже половину території М'янми і поступово втрачає позиції. І все це було досягнуто практично без зовнішньої допомоги. Трохи більше грошей та підтримки дали б опозиції величезний імпульс.

Відсутність допомоги частково пов'язана з тим, що М'янма не видається пріоритетною на тлі війни в Україні, нездорового стану світової економіки та багатьох інших криз. Але в основному це відображає те, як мало спочатку здавалося сподівань на витіснення армії хунти. Майже загальною думкою було те, що будь-яке інакодумство буде легко придушене. Західні уряди не заохочували насильницький опір перевороту на підставі того, що таке кровопролиття було б марним. Вони також засумнівалися у можливості опозиції об'єднатися.

Ця думка виявляється абсолютно помилковою. Депутати від колишньої правлячої партії швидко сформували тіньовий уряд. Попри свою репутацію прихильників бірманського шовінізму, до їхнього складу входили представники партій етнічних меншин. Вони навіть пообіцяли краще ставитись до рохінджа. Уряд національної єдності (УНЄ) користується лояльністю переважної більшості бірманців, включаючи більшість сил опору. У деяких районах тіньовому уряду вдалося сформувати місцеві адміністративні органи та керувати школами та клініками. Тим часом армія виявилася нездатною перемогти повстанців.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

М'янма може повторити історію Сирії — The Guardian

Але УНЄ відчайдушно не вистачає грошей. Уряду потрібна підтримка — і надто гроші — із боку Заходу. Якби Америка визнала УНЄ законним урядом, УНЄ міг би вимагати $1 млрд бірманських активів, які Америка заморозила після перевороту. Такий жест матиме додаткову перевагу, оскільки покаже, що світ не бажає миритися зі звірствами хунти за умовчанням.

Ніщо з цього, звичайно, не гарантує програшу військової хунти, чия армія зберігає переважну перевагу в грошах та вогневій могутності. Вони, як і раніше, мають могутнього союзника в особі Китаю. Але опір кидає виклик хунті протягом 18 місяців. І їм не потрібно багато часу, щоб змінити шанси на свою користь.

Раніше повідомлялося про те, як у джунглях М'янми мирні жителі готуються до битви з військовими, що захопили владу. Військове та цивільне протистояння у М'янмі триває вже 78 років. Починаючи з 1948 року у конфлікті загинуло понад 150 тисяч людей.