The Atlantic розповідає, як знайти щастя

Всім відомо, де живуть найщасливіші люди у світі, адже щороку публікується так званий «рейтинг щастя». Протягом останніх кількох років Фінляндія посідає перше місце. Загалом, жителі скандинавських країн вважаються дуже щасливими. Оскільки вони зламали код щастя, багато людей намагаються наслідувати «скандинавські звички». Просто живіть так, як живуть люди у Фінляндії – ходіть на прогулянки в ліс, поплавайте у льодяній воді - і все буде добре? Але питання щастя набагато складніше, пише The Atlantic.

Для того, щоб подібні міжнародні рейтинги щастя могли порівнювати життя людей, вони припускають, що люди у всьому світі визначають поняття щастя приблизно однаково. Але якщо це припущення не працює, тоді глобальні рейтинги та індекси щастя не зовсім надійні і навіть дещо суб’єктивні. Так чи інакше треба враховувати відмінності в традиціях та смаках людей.

Дослідження того, як люди у всьому світі сприймають добробут, насправді виявляє основні відмінності між народами. Розуміння цих відмінностей відкриває ширшу картину глобального щастя, а також пропонує набір моделей для визначення добробуту, які можуть «підійти» кожному.

На перший погляд, те, як люди у всьому світі визначають щастя, має очевидні спільні риси. Дослідження 2016 року, в якому взяли участь 2 799 дорослих у 12 країнах, показало, що в усіх досліджуваних країнах психологічне визначення щастя – «внутрішній стан, почуття чи ставлення», домінували над усіма іншими. Зокрема, учасники дослідження заявили, що знайшли щастя у досягненні «внутрішньої гармонії».

Внутрішня гармонія може здатися універсальним поняттям, але вона часто означає дуже різні речі для різних людей. Наприклад, під час зйомок документального фільму в Данії про пошуки щастя два роки тому автор статті Артур Брукс виявив, що датчани часто описували внутрішню гармонію чимось на зразок затишку та комфорту. Тим часом американці схильні визначати гармонію з точки зору своїх навичок, що відповідають їхнім захопленням, як правило, в контексті роботи.

Тож психологічні визначення не повністю охоплюють щастя, а відмінності між країнами лише поглиблюються. Дослідження 2016 року, про яке вже згадувалося вище, показало, що 49 відсотків американців явно посилалися на сімейні стосунки у своєму визначенні щастя, тоді як жителі Південної Європи та Латинської Америки здебільшого уявляли щастя з точки зору власної особистості: лише 22 відсотки португальців, 18 відсотків мексиканців, та 10 відсотків аргентинців говорили про свою сім'ю у визначеннях щастя.

Двоє японських учених виявили важливу різницю у визначенні щастя між західною та азіатською культурами. На Заході щастя часто визначається як «стан високого хвилювання та почуття особистих досягнень». Тим часом в Азії «щастя визначається як спокій, повна відсутність хвилювання».

У великих країнах навіть бачення людей, що живуть на різних «кінцях» держави можуть відрізнятися. Наприклад, щастя визначається по-різному в північній та південній Індії. А дослідження показують, що в США існують значні регіональні відмінності в рисах самих людей. Наприклад, люди в північно-східних регіонах США, як правило, виявляють більшу прив’язаність до оточуючих («Коли ти зателефонуєш?»), тоді як західні штати менш схильні до прив’язаності («Побачимось тоді, коли побачимось»).

Навіть слова, якими люди говорять про щастя, мають різну конотацію різними мовами. У групі германських мов щастя корениться у словах, пов’язаних із фортуною чи вдалою долею. Для прикладу, слово щастя англійською мовою (happiness) походить від середньоанглійського hap, що означає «удача». Тим часом у мовах, що базуються на латинській, цей термін походить від felicitas, який у Стародавньому Римі стосувався не лише удачі, а й зростання, родючості та процвітання.

Таким чином різні культури широко варіюються у своїх визначеннях щастя. Тому не можна сказати, що одна країна щасливіша за іншу в якомусь абсолютно конкретному сенсі, і єдиний показник «найщасливіших країн світу» не є точним. Щастя можна було б визначити та виміряти різними способами. Можливо, Фінляндія є найщасливішою країною за одним визначенням, але «нещасною» за іншим. Країни за рейтингом щастя слід класифікувати, а не порівнювати.

Зручний варіант виконати це завдання - розрізняти два способи зосередження на щасті. Перший - це «внутрішня» чи «зовнішня» спрямованість на щастя, тобто внутрішній світ проти взаємодії з іншими. Другий спосіб - фокус на «стосунки» чи «роботу», тобто орієнтованість на людей чи на кар’єру, для прикладу. Це дає чотири основні моделі добробуту на основі опитувань та досліджень з усього світу.

1. Щастя залежить від хороших стосунків з людьми

Це поєднання «зовнішнього» та «внутрішнього» фокусів. У цій моделі друзі та сім'я приносять найбільше щастя. Яскравим прикладом країни, яка відповідає цій моделі на основі того, як населення схильне визначати щастя, є США.

2. Щастя походить від саморозвитку

Це також поєднання «зовнішнього» та «внутрішнього» фокусів і є моделлю для філософів та релігійних людей, особливо тих, хто надає важливого значення єдності у спільноті. Встановлено, що на півдні Індії живе багато людей, які дотримуються цієї моделі.

3. Щастя походить від захоплень людини

Це поєднання фокусів спрямованості на «зовнішній світ» та «діяльність», тобто відданість роботі чи дозвіллю. Це модель щастя для людей, які можуть упевнено сказати: «Моя робота - це моє життя» або «Я найбільше люблю грати гольф зі своїми друзями», для прикладу. Подібна модель поширена в скандинавських країнах та Центральній Європі.

4. Щастя походить від хорошого самопочуття

Це поєднання фокусів орієнтованості на «внутрішній стан» та «зовнішню діяльність». Це модель для людей, які надають перевагу діяльності, яка викликає у них позитивні почуття, будь то наодинці чи в оточенні інших людей. Ця модель найбільш поширена в Латинській Америці, Середземномор’ї та Південній Африці.

Звичайно, така класифікація не є вичерпною; безліч людей і країн не можна просто помістити в ці моделі щастя. Дійсно, індивідуальна концепція щастя може бути поєднанням усіх цих моделей. Однак класифікація дає вихідну точку для розуміння численних концепцій добробуту у всьому світі.

Різні країни та різні люди мають власне визначення щастя. Розуміння цих відмінностей можуть допомогти людині зрозуміти себе та знайти власне щастя, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Жайворонки» чи «сови»: біоритми впливають на ризик розвитку депресії — NYT

Жителі Фінляндії вчетверте опинилися на верхньому рядку рейтингу найщасливіших країн світу. Україна займає 110-у сходинку зі 149 у рейтингу щастя за 2018-2020 роки.

У світі 54% опитаних вважають себе щасливими й лише 14% вважають себе нещасними, а близько третини (31%) не відносять себе ні до щасливих, ні до нещасних людей. Таким чином, індекс щастя у світі складає 40%.

Також вчені з університетів Макгілла (Канада) і Барселони (Іспанія) з'ясували, що спільноти, в яких гроші відіграють мінімальну роль, показують один з найвищих рівнів щастя.

Економічне зростання часто пов'язують з відчуттям щастя. Так, минулого року американські вчені показали, що чим більше грошей у людини, тим щасливіше вона себе відчуває. Але нове дослідження показало, що, можливо, такі висновки необхідно переглянути. Автори намагалися з'ясувати, як оцінюють своє суб'єктивне благополуччя люди зі спільнот, де гроші відіграють мінімальну роль і які зазвичай не включають у світове дослідження щастя.