Тайваню варто готуватися до спроби КНР розіграти кримський сценарій – National Interest

Президентом Республіки Китай, більш відомої як Тайвань, стала Цай Інвень – кандидат від "Демократичної прогресивної партії", яка твердо виступає за збереження незалежності країни.

В той час, як її опоненти з партії Гоміньдан, коріння якої сягає до часів правління генерала Чана Кайши після поразки у війні проти комуністів 1949 року, бачать майбутнє Тайваню в об'єднанні з материковою комуністичною країною в "єдиний Китай". КНР офіційно вже заявив, що його не тішить перемога Інвень на виборах, що ставить під питання безпеку Тайваню.

Про це на сторінках The National Interest пише колишній представник США в ООН Роберт О'Браян.

Він звертає увагу на застереження колишнього капітана військово-морських сил США Джеррі Хендрікса щодо небезпек, які нависли над острівною країною.

"Китайська стратегія повторює дії Росії в Грузії, Криму і Україні. Там російські війська діяли під пильним наглядом радарів США. Вони провели операції будучи впевненими, що ні США, ні їхні союзники в НАТО насправді не будуть ризикувати початком війни, щоб відновити порядок в регіоні, який щойно був знищений. Китай точно відчуває, що час на його боці. Він поступово розширює свій вплив, уникаючи прямої конфронтації з США", - писав Хендрікс у своїй статті на сторінках National Review.

А експерт Майкл Кол радив президенту Цай Інвень "готуватися, що КНР може застосувати зброю і порушити статус-кво" у відносинах з острівним сусідом.

Автор зауважує, що англомовні видання в комуністичному Китаї активно висвітлювати вибори в демократичній Республіці Китай. Пекін називає Цай Інвень не інакше як "та жінка", уникаючи навіть згадування її імені. КНР також ускладнив участь Тайваню у ВООЗ, вимагаючи, щоб міжнародна організація розглядала Тайбей частиною материкового Китаю і ставилася до тайванських представників як до активістів неурядових організацій.

Якщо президент Цай офіційно не проголосить свою прихильність до "Консенсусу від 1992 році", який визначає статус-кво "єдиного Китаю", Пекін може посилити свій тиск на Тайбей. Новообраний президент демократичної острівної країни до цього часу уникала коментарів щодо "Консенсусу 1992-го". Тим часом, КНР може почати тиснути на 22 країни, які досі визнають суверенність Тайваню і вимагати від них розриву дипломатичних відносин з ним на користь Пекіну. Також комуністичний Китай може розгорнути широкомасштабні військові навчання в акваторії біля острову.

У свою чергу, тайванці не здаються стривоженими агресивною поведінкою КНР. Можливо тому, що вони за 70 років вже звикли до цього. На острові всі: від таксистів до керівників великих компаній, - переконані, що США прийдуть на порятунок, якщо раптом виявиться, що бряжчання зброєю КНР – це підготовка до вторгнення. І таку їхню впевненість тяжко зрозуміти, враховуючи те, як погано адміністрація Барака Обами поводилася зі своїми старими союзниками. Білий дім проігнорував думку Ізраїлю у питанні угоди з Іраном щодо ядерної програми, а президент США також називав британські Фолклендські острови "Мальвінськими островами" на аргентинську манеру.

Тайванці дотримуються дещо наївних поглядів на Америку. Вони досі думають про США як про старого і вірного союзника, який боровся проти Японії в часи Другої світової війни, як про дружню демократію, яка не злякається Китаю.

Колишній представник США в ООН також звертає увагу на те, що мешканці Тайваню зацікавлені в торгівлі з КНР, однак вони точно не хочуть, щоб Си Цзиньпін раптом виявився і їхнім лідером теж. Вони не вірять у можливість об'єднання під гаслом "одна країна – дві системи", як це було в Гонконзі і Макао. Тайвань розуміє, що це лише "фіговий листок", який не захистить їхню розвинену демократію і економіку.

Тому автор радить президенту Цай Інвень поводитися обережно у відносинах з КНР і не розраховувати, що "американська кавалерія на підході" в разі чого. Їй варто зміцнити оборонну здатність Тайваню, почавши зі збільшення витрат на армію до 3% від ВВП. Демократичній Китайській Республіці також варто якомога швидше стати членом Транстихоокеанського партнерства, щоб позбавити КНР можливості почати економічний шантаж. Інтеграція з іншими тихоокеанськими демократіями може створити незручності у внутрішній політиці, але піде на користь безпеці острівної країни. Також автор радить Тайбею почати роботу в своїй закордонній політиці, схиляючи світову спільноту до підтримки самовизначення Тайваню.

"Тайвань, як і Україна, і деякі інші країни у недавньому минулому нагадали нам, наскільки крихка свобода і демократія, коли експансіоністські авторитарні режими підкрадаються, а США якраз вирішує відступити", - йдеться в статті.

Нагадаємо, що Китай заявив, що буде протистояти будь-якій сепаратистській діяльності на Тайвані. Тайвань керується власною адміністрацією з 1949 року, коли туди втекли залишки сил Гоміндану, який зазнав поразки в громадянській війні з китайськими комуністами. КНР як і раніше вважає острів однією зі своїх провінцій і домагається об'єднання з ним.

Раніше повідомлялося, що Китай представив свою військову стратегію. Зокрема, на тлі напруженості в Південно-Китайському морі на спірних територіях, в стратегії прокоментована позиція Китаю наступним чином: "Деякі сусіди роблять провокативні дії і зміцнюють військові присутність на рифах Китаю і островах, які вони нелегально окупували. Деякі треті країни (які не є сусідами, натяк на США - ред.) також втручаються в справи Південно-Китайського моря,ведуть стеження і розвідку проти Китаю".