Про це в редакційній статті пише The Times, додаючи, що за допомогою державного телебачення в Росії Путін виставляє себе людиною дії на противагу несміливим США і їхнім союзникам. Але це не привід його привітати, оскільки російський президент не має мороки з сильною демократичною опозицією, яка б його критикувала, чи народним невдоволенням. Автократи, як він, можуть швидко приймати військові рішення на власний розсуд.
Тож військову авантюру Путіна можна оцінювати лише за його ініціативами, їхніми виконанням і наслідками. За всіма трьома критеріями він скоріше програє, ніж виграє. Путін вже зробив війну ще гіршою, ніж вона була. На Заході помилково припускали, що втручання Росії у сирійський конфлікт може бути всього лише спробою захистити свою базу в Тартусі. Деякі коментатори дійсно вірили, що відправка російських солдатів в Сирію – це оборонні заходи, а не спроба захистити Асада від повалення. Але бомбардування, які російська авіація проводила цілий тиждень, сказали самі за себе.
Пріоритетом Путіна, очевидно, стало знищення чеченських повстанських груп, які щоправда не мають ніякого відношення до "Ісламської держави". Однак вони могли б дестабілізувати Північний Кавказ, повернувшись додому. В довгостроковій же перспективі російський президент, напевне, планує відвоювати для Асада стільки територій, скільки буде можливо. І в цьому полягає його ідея відновлення стабільності на Близькому Сході. І поки "Ісламська держава" не становитиме прямої загрози Асаду і Росії, до тих пір на неї не будуть звертати уваги.
Путін за допомогою авіаударів і запуску ракет з бойових кораблів, спробував підтримати залишки армії Башара Асада. Крім того, Росія відправила їй нове озброєння. Але за чотири роки війни провладна армія деморалізована і майже розбита. Багато солдатів не хочуть залишати бараки. До того ж поповнити її новими солдатами не вдається, оскільки багато придатних для військової служби юнаків тікають з Сирії в Європу.
Таким чином успіх плану Путіна дуже залежить від бойовиків "Хезболи" і іранських військ. Але цей союз погубить російського президента. По інший бік затоки священнослужителі вже закликали сунітів не лише йти на священну війну, а й націлити свою зброю проти Росії. Оголошуються винагороди за полон російських солдатів. Північний Кавказ може стати полем бою проти Путіна на території Росії. А ентузіазм росіян щодо війни швидко згасне, коли додому почнуть приходити труни.
Преш ніж втрутитися у сирійську війну, у Путіна був вибір з двох сценаріїв: він міг стати союзником Заходу у війні проти "Ісламської держави", або ж влаштувати власну військову кампанію. Обравши друге, він показав себе в якості лідера, який перебільшує свої можливості. Саме таким він виявився і під час вторгнення в Україну.
Тим часом, у адміністрації США вважають, що дії РФ у Сирії ставлять під сумнів її здатність до стратегічного мислення. Про це заявив прес-секретар Білого дому Джош Ернест. За його словами, російська стратегія "не буде мати успіху" і лише змусить РФ "втягнутися в міжконфесійний конфлікт у Сирії, що призведе до серйозних наслідків". Він також повторив твердження, що Росія діє на території Сирії "з позиції слабкості, а не сили".
Повітряна військова операція Росії в Сирії почалася 30 вересня після відповідного запиту президента країни Башара Асада, якого з моменту початку війни в Сирії в 2011 році Росія надає підтримку, у той час як країни НАТО і ЄС звинувачують режим Асада у військових злочинах і вимагають його відставки.
Незважаючи на заявлянную Росією мету операції - боротьба з бойовиками "Ісламської держави", ряд ЗМІ, свідків і чиновників заявляли, що цілі недавніх бомбардувань РФ в Сирії не мали відношення до ІД, а ведуться проти опозиції режиму Асада.
Видання Sueddeutsche Zeitung писало, що бомбардування в Сирії можуть принести війну в саму Росію, де живе 20 мільйонів мусульман.