Бубонна чума забрала життя близько двох третин європейців, коли вона спалахнула в 14 столітті. COVID-19 не досягнув таких масштабів. Однак демографічний вплив пандемії коронавірусу може стати критичним. Наприклад, у 2020 році народжуваність в Китаї впала приблизно на 15%, тоді як Америка зафіксувала зниження щомісячного показника народжуваності на 15% у період з лютого по листопад минулого року.
Як наслідок, пандемія, ймовірно, відтермінувала прогнозовану дату піку глобальної чисельності населення до 2050-х років. Зменшення чисельності населення світу може здатися не таким вже й негативним явищем, враховуючи екологічні проблеми. Але менша кількість людей означає і менше нових ідей, які могли б гарантувати прогресивне майбутнє, пише The Economist.
Людство не досягло населення кількістю в один мільярд до 19 століття, але загальна чисельність тоді швидко зростала. До 1920-х років було додано другий мільярд, і відтоді - майже шість мільярдів за останні роки. Цей демографічний вибух супроводжувався великою кількістю тривожних прогнозів. "Демографічна бомба", книга Пола Ерліха, опублікована в 1968 році попереджала про глобальний голод.
Більшість допандемічних демографічних прогнозів, однак, припускали, що у другій половині 21 століття зростання глобального населення стабілізується. Деякі аналітики вважають, що чисельність не просто стабілізується, але й зменшиться. У книзі "Порожня планета", опублікованій у 2019 році, два канадські журналісти Даррелл Брікер і Джон Іббітсон писали, що в багатих країнах та економіках, які розвиваються спостерігається тенденція падіння рівня народжуваності. Зараз майже половина людей у світі живе в країнах, де рівень народжуваності падає. Якщо врахувати цю тенденцію, то можна припустити, що наближається різке скорочення глобальної кількості населення.
Брікер та Іббітсон вказують на потенційно позитивні наслідки падіння кількості населення, такі як послаблення тиску на дефіцитні ресурси, зменшення шкоди навколишньому середовищу та підвищення незалежності жінок. Однак, скорочення населення принесе і негативні наслідки, такі як економічні зриви, дефіцит працівників, проблеми зі стійкістю державного боргу та наукову стагнацію.
Історія також свідчить, що зменшення населення може бути певним чином економічно вигідним. Внаслідок пандемії чуми в 14 столітті дефіцит робочої сили у відношенні до ресурсів призвів до вищої заробітної плати та більшої свободи робітників.
Проте економіст Стенфордського університету Чарльз Джонс вважає, що в довгостроковій перспективі будь-які позитивні економічні ефекти, які виникають від скорочення населення, можуть нівелюватися через зменшення творчих можливостей людства. Якщо інноваційні ідеї сприяють прогресу, а люди є джерелом ідей, то доля людського виду вирішальним чином залежить від демографічних тенденцій, вважає вчений.
За відсутності нових ідей розвиток і прогрес можуть зупинитися. Зростання робочої сили, ресурсів чи капіталу може збільшити дохід, але зі зменшенням прибутковості; за відсутності технологічного прогресу ті чи інші види діяльності будуть ставати більш затратними.
Нові прогресивні ідеї дозволяють економіці рухатися вперед. Таким чином, технологічний прогрес забезпечив стабільне зростання реального доходу на людину протягом останніх двох століть, навіть коли глобальне населення стрімко зростало.
Нові ідеї генеруються людьми. Економіка може збільшити потік ідей, коригуючи використання людських ресурсів: більше інвестуючи в освіту та заохочуючи людей працювати в сфері науки. Але для появи більшої кількості інновацій потрібна більша кількість людей. Зниження загальної чисельності населення може спровокувати занепад інновацій та перспектив подальшого зростання доходів.
Вчені припускають, що у майбутньому світ може зіштовхнутися з двома потенційними сценаріями. Якщо народжуваність залишиться на досить високому рівні, то на світ чекає сценарій «загального зростання», при якому запас знань, кількість населення та доходи постійно будуть збільшуватися.
Згідно з іншим сценарієм, цикл падіння кількості населення та зменшення обсягів продукування ідей може привести до «порожньої планети», де рівень життя занепадає, тоді як показники чисельності населення скорочуються. Такі моделі прогнозування показують, як різні фактори можуть впливати на майбутній економічний розвиток.
Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. Першими про випадки захворювання за межами Китаю заявили влади Японії, Таїланду та Південної Кореї. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.