Розмовляти з незнайомцями простіше, ніж здається — The Washington Post

З розширенням програм вакцинації від COVID-19, люди,  які дбали про соціальне дистанціювання, частково виходять із «соціальної сплячки» та знову повертаються до спілкування. Це може означати повернення до світу дрібних розмов або так званих «світських бесід», пише The Washington Post.

«Привіт, як справи?», «Погода жахлива, чи не так?»  - враховуючи такі дрібні і незручні бесіди, багато людей, ймовірно, замислилися б над тим, що період соціального дистанціювання був не таким вже й покаранням.

Згідно з результатами опитувань, більшість респондентів заявили, що хотіли б мати більш змістовні розмови у повсякденному житті. Це правильна тенденція: дослідження показують, що чим «серйозніше» розмовляють люди в певний день, тим вони щасливіші цього дня.

На відміну від цього, чим більше часу люди проводять у поверхневих розмовах, тим більша ймовірність того, що вони почуватимуться за великим рахунком, «ніяк». Маленька розмова – має служити очікуванням чогось хорошого.

Тут є очевидна загадка: якщо такі дрібні «світські розмови» настільки посередні, то чому люди витрачають на них стільки часу? Очевидною відповіддю є те, що глибокі розмови більш приємні з хорошими друзями, але були б незручними або недоречними з незнайомцями.

Дослідження показує, що це припущення помилкове: ви ймовірно, недооцінюєте, наскільки іншим людям, особливо незнайомцям, важлива інформація, якою ви ділитеся, кажуть психологи. В результаті ви також, ймовірно, недооцінюєте, наскільки можуть бути насичені глибокі та серйозні розмови з людьми, які не є близькими друзями або членами родини.

У низці експериментів з приблизно 1 800 незнайомими людьми, психологи виявили, що учасники почувалися щасливішими та ближчими один до одного, ніж вони очікували, після відносно глибоких розмов з людьми, з якими вони щойно познайомилися.

Учасники «експерименту» також очікували, що більш глибокі розмови будуть незручнішими, ніж вони були насправді. Надмірно песимістичні очікування щодо глибоких розмов із незнайомцями випливали з хибного припущення, що співрозмовник буде в значній мірі байдужим до взаємодії з малознайомою людиною.

Насправді чужа людина, як правило, із задоволенням виходила за межі «поверхневості». Психологи спостерігали занепокоєння людей щодо відкритості перед незнайомцями у першому експерименті.

Метою такого експерименту було об’єднати людей, щоб обговорити чотири питання з незнайомцем. Теми розмов були такими: «За що у своєму житті ви відчуваєте найбільшу вдячність?», «Якщо ви збираєтесь стати близьким другом з іншим учасником дослідження, будь ласка, поділіться тим, що йому важливо знати» і «Чи можете ви описати момент, коли плакали перед іншою людиною?».

Організатори дослідження адаптували ці підказки до процедури, розробленої психологом Артуром Ароном та його колегами для створення близьких розмов між незнайомцями. Як тільки учасники побачили ці питання, один чоловік у першому ряду вигукнув: «Ой, та ні!». У кімнаті відчувалася нервова напруга серед учасників.

Однак після того, як учасники провели 10 хвилин у бесіді, організаторам навіть довелося просити людей припинити розмову і повернутися до презентації. Одна людина витерла сльози, інша пара учасників обійнялася. Незнайомцям вдалося знайти спільну мову досить швидко. Після експерименту учасники повідомляли про те, почувалися більш комфортно під час розмови, ніж вони очікували.

В іншому експерименті організатори давали учасникам відносно глибокі запитання для обговорення з людиною, яку вони щойно зустріли, та відносно неглибокі запитання для обговорення з іншими незнайомцями. Перед розмовами люди очікували, що віддадуть перевагу неглибокій розмові. Пізніше вони сказали, що дійсно відчули задоволення після серйозної та глибокої бесіди.

Напрочуд позитивний досвід глибокої розмови не залежить від якоїсь особливої ​​магії питань, які організатори дали людям обговорити.   

Психологи спостерігали ті ж результати, коли просто просили людей вести більш глибокі розмови. У ще одному експерименті організатори спочатку попросили учасників записати п’ять питань, які вони зазвичай обговорювали при знайомстві з кимось. Вони відповіли невеликими класичними запитаннями, такими, як «Звідки ти?», «Чим ти заробляєш на життя?».  Потім організатори попросили людей записати ще один набір із п’яти питань, які були «глибшими», ніж вони зазвичай обговорювали.    

Учасники зробили це без особливих труднощів. Серед запитань поширеними були такі: «Про що найбільше шкодуєте у своєму житті?», «Що ви любите робити?» і «Де ви бачите себе через п'ять років?». Як показали експерименти, вести розмови з незнайомими людьми легше, ніж здається.

Згідно з експериментом, як екстраверти, так і інтроверти не відчували труднощів у спілкуванні. Глибока розмова з незнайомцями викликала у людей почуття позитиву, як і змістовні розмови з друзями.     

Більшість людей мають великий досвід спілкування, але все одно важко точно знати, як складеться розмова, оскільки результат залежить від ситуації. Якщо ви припускаєте, що інші не зацікавлені у змістовній розмові, ви, ймовірно, просто її уникнете, і ніколи не дізнаєтесь, наскільки приємними можуть бути глибокі розмови з незнайомцями, кажуть психологи.

Варто зазначити, що це дослідження не пропонує забувати про обережність, припускаючи, що кожен хоче бути вашим найкращим другом, і не пропонує розкривати свої найглибші думки кожному, кого ви зустрінете, додають організатори експерименту.

Але дослідження показує, що незнайома людина поруч із вами, ймовірно, готова говорити на більш глибокі теми, а не лише про погоду, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Відмовитися від соціальної ізоляції буде важче, ніж здається — The Guardian

Аналітики прогнозують зміни суспільних тенденцій у постпандемічному світі.  Пандемія поступово відбирає у людей соціальні навички. Надмірна балакучість - лише один із симптомів соціальної незграбності унаслідок пандемії коронавірусу, пише The Washington Post.