Росії нема кому "продати" голову Асада, проте багато хто готові "купити" вивід іранських сил з Сирії – експерт

Сирія була однією з тем переговорів Дональда Трампа з Володимиром Путіним у Гельсінкі. У ній можлива велика і мала гра. Судячи за результатами саміту, була зіграна гра мала, але потенціал великої гри зберігається, пише в своїй статті для DT.UA Олексій Їжак, заступник директора Регіонального філіалу НІСД в м. Дніпро.

Як зазначається в матеріалі, коли Росія з подачі Ірану вплуталася в 2015 році в сирійську епопею, її цілі виглядали багатообіцяючими. Адміністрація Барака Обами бачила режим Башара Асада головною причиною кризи, при цьому США помітно охололи до Ізраїлю і проштовхували угоду щодо ядерної програми Ірану. Здавалося, якщо Росія врятує Асада, вона отримає козир у відносинах зі США, яким зможе перебити всі інші проблеми. Але на міжнародну арену вийшов Дональд Трамп, і все змінилося. США знову поставили на перше місце інтереси Ізраїлю. Ізраїль турбує Іран, який дуже близько підібрався до ізраїльських кордонів, закріпившись в Сирії.

У новій ситуації Асад став нікому не потрібним, крім Росії і Ірану, і в такій конфігурації він багато в чому втратив цінність і для Росії: щоб зберігати під ним крісло, Росії потрібно буде постійно тримати в Сирії війська і вливати в неї економічну допомогу, вважає експерт.

"Росії нема кому "продати" голову Асада, проте багато хто готові "купити" у Росії вивід іранських сил Сирії. Ізраїль, Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати в останні місяці в діалозі з адміністрацією Трампа активно проштовхували велику угоду: Росія робить так, щоб Ірану не було в Сирії, а США за це знімають з Росії санкції", - йдеться в матеріалі.

Але навіть якщо б США на це погодилися, укладання такої великої угоди вкрай проблематично. Росія не контролює Іран. У Сирії Іран має сил більше, ніж у Росії, за деякими оцінками - на порядок. Саме Іран втягнув Росії в Сирію, намалювавши привабливі перспективи. Швидше, Іран грає Росією в Сирії, ніж навпаки, відзначається в матеріалі.

"Іран в обмін на санкції" - це велика багатоваріантна гра. Росія може включати до неї додаткові активи, такі, наприклад, як вплив на проблему Палестини, участь в угоді про ядерну програму Ірану, двосторонні відносини з арабськими країнами. З їх допомогою ціна зняття санкцій може бути знижена, якщо інтересанти виходу Ірану з Сирії задовольнятися меншим. Поки результату немає. Трамп і Путін домовилися лише про те, що коли війська Асада за російської підтримки вийдуть на Голанські висоти на кордоні з Ізраїлем, там не буде Ірану. Це Росія здатна гарантувати, але заробити подібним чином на зняття санкцій вона не може, йдеться в статті.

Детальніше про підсумки переговорів Дональда Трампа з Володимиром Путіним у Гельсінкі читайте в матеріалі Олексія Їжака "Американо-російська асиметрія" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".