Про це на сторінках Gazeta Wyborcza пише Вацлав Радзівінович, пояснюючи, що оце "пробудження патріотизму" полягало в тому, щоб показати фільм про те, як мешканці СРСР дізналися, що Німеччина напала на їхню країну без оголошення війни.
Потім в ефірі прозвучала пісня Олександра Олександрова "Вставай, страна огромная". На екрані з'явився нацистський орел над північним горизонтом. І з кожним куплетом героїчної пісні про "прокляту орду" він згорав. Після цього була хвилина тиші.
Але тоді глядачі не знали, що скоро їм повідомлять, що в цей "священний день" на них знову напали. 22 червня ще за президента Бориса Єльцина оголосили Днем пам'яті і смутку. Враховуючи 27-мільйонні втрати СРСР у війні, фільм, пісня і хвилина тиші були цілком доречні. Але лишається не зрозумілим, чому все це назвали "пробудженням російського патріотизму".
Радзівінович пригадує, як рівно 14 років тому прийшов рано вранці у центр Москви, тому що там повинні були пройти ходою ветерани. Чекати довелося довго і вже закралися думки, що всю ходу журналісти пропустили. Однак раптом з боку бібліотеки Леніна в цілковитій тиші вийшов натовп сивих, згорблених людей із запаленими свічками в руках. В їхніх повільних кроках і мовчанню був жах того, що сталося в часи Другої світової війни.
Ветерани розповіли потім, що початок війни їх спочатку не налякав. Оскільки Сталін пообіцяв, що війна буде не тривала, з малими жертвами і на чужій території. 22 червня 1941 року мешканці Москви розкуповували мапи Європи, щоб стежити за героїчним просуванням і перемогами "наших".
Загрозу усвідомили лише тоді, коли вермахт дійшов швидко до Мінська, Смоленська, а в полон потрапили мільйони червоноармійців. Головне, про що говорили ветерани біля могили невідомому солдату 14 років тому, було: "Щоб лише не було війни". Тоді водночас відзначали визволення і дуже високу ціну, яку довелося за нього заплатити.
Вчора ж ветеранів практично не було. А ті 80-річні діди з грудьми в медалях, які є в Москві, розказують байки про "укрофашистів", які нібито бомблять Донбас. Є також і молодь, готова "будити російський патріотизм". Тому що це нині модно і за це добре платять. Старої тези "Щоб тільки не було війни" більше не чути. Натомість 25% росіян підтримують застосування ядерної зброї для захисту країни, а вторгнення в колись "братню" Україну готові підтримати три чверті росіян.
А у вечері "священного" 22 червня, росіяни довідалися з телевізора, що Євросоюз нібито "забув" про 27 мільйонів загиблих в СРСР і продовжив санкції проти Росії. Звісно, російські чиновники запевняли, що економічні обмеження ніяк не впливають на російську економіку і шкодять лише самим європейцям. Але вчинок ЄС вони називали цинічним.
Перед глядачами виступив також депутат Вячеслав Ніконов, який назвав той факт, що ЄС продовжив санкції саме 22 червня, "блюзнірством і цинізмом".
"Ніконов добре знає, про що говорить і про "цинізм" може розповісти багато, враховуючи традиції його родини. Він внук міністра закордонних справ СРСР Вячеслава Молотова, який підписав угоду, за якою Сталін разом з Гітлером розділили Польщу, назвавши її "потворним наслідком Версальського миру, який пригнічує національні меншини", - йдеться в статті.
Потішив також і депутат "Единой России" Олексій Журавльов, запропонувавши законопроект, який змушує німецькі і італійські компанії в рекламі повідомляти, що колись вони співпрацювали з Третім рейхом.
Сам депутат подав приклад співвітчизникам і відмовився від робочого автомобіля Mercedes, виробленого у Німеччині, і пересів на авто Skoda. Щоправда він забув, що чеський концерн належить німецькому VolksWagen, який фактично запрацював у часи нацистського режиму в Німеччині.
Радзівінович пише, що якщо погодитися з ідеєю Журавльова, то Москві теж є в чому зізнаватися. Починаючи з 1933 року саме вона цілих вісім років підтримувала режим Гітлера і допомагала йому розвивати військову промисловість. Москва і Берлін уклали договір на поставку сировини, палива, зерна. І ці договори підписували не радянські підприємства, а уряд в Кремлі. Тож уряду Росії, згідно з ідеєю путінського політика, треба оголосити публічно, що саме він є правонаступником тих, хто допомагав нацистам будувати воєнну машину, яка вранці 22 червня 1941 року прийшла в СРСР вбивати людей.
Раніше Gazeta Wyborcza писала, що росіяни заперечують право українців на перемогу над Гітлером. Вони заперечують, що окрім росіян в Червоній армії служили українці, казахи, грузини та інші народи. Вони не хочуть визнавати право всіх народів колишнього СРСР на перемогу у Другій світовій війні. На думку автора статті, в Росії сьогодні намагаються привласнити собі історичну спадщину останньої світової війни.
"Сьогодні, коли Москва ставить українців "поряд з СС", блюзнірством є те, що вона забула про жертви, яких зазнав український народ в часи війни", - йдеться в статті.