Росія відпрацювала в Криму і Грузії свій метод окупації інших країн – Rzeczpospolita

Агресія Росії на Сході України, відверте вторгнення в Сирію для захисту режиму Башара Асада, вплив на розташування сил на Близькому Сході – все це здається значно важливішим, ніж незаконна окупація українського Криму всупереч міжнародним нормам. Але це не зовсім так.

Про це на сторінках Rzeczpospolita пише польська публіцистка і директор Фонду демократії у Східній Європі Ірена Лесота, наголошуючи, що в Криму все почалося, і там же має скінчитися. Після анексії події розвивалися за старою імперіалістичною, радянською традицією. Завоювання відбувалися один за одним, і скоро стало не зрозуміло, де і проти чого протестувати. В новітні часи так само більшовицькі війська поступово анексували три кавказькі країни: Азербайджан, Грузію і Верменію. А потім вони захопили цілу Центральну Азію, країни Балтії, частину Румунії, Польщі, Німеччини.

Якщо Росія вийде з Сирії і Сходу України, в центрі уваги опиниться незаконна анексія Криму. У свою чергу, Грузія стала жертвою російського окупаційного сценарію ще в 2008 році. Там, щоправда, він не завершився до кінця завдяки "армії з п'ятьох президентів і прем'єр-міністрів на чолі з Лехом Качиньським". Висадка лідерів п'яти країн в Тбілісі, на думку публіцистки, змусила Кремль обмежитися лише загарбанням Південної Осетії, хоча російські війська вже наближалися до столиці Грузії. Хтось може заявити, що нібито Росія лише "хотіла захистити православних братів, і до Грузії їй було байдуже". Але факти цьому суперечать. В серпні 2008 року Росія атакувала Грузію з трьох боків: Чорного моря (де, до речі, осетинів нема), з боку Осетії і Дагестану. За кілька місяців до атаки Москва перекрила дамбу, через яку відбувалося забезпечення водою Кахетії. А після війни Росія крок за кроком поволі пересуває лінію кордону вглиб Грузії.

Лесота нагадує про колишнього міністра оборони Грузії Давида Кезерашвілі, який обіймав свою посаду з 2006 до 2008 року і був одним з молодих соратників тогочасного президента Михеїла Саакашвілі. Вона нагадує, що через 100 днів після відставки в нього виявили 50 мільйонів доларів на таємному офшорному рахунку.

"Для мене все ясно. Росія завжди проводить підготовку на території, на яку збирається вторгнутися. І Кезерашвілі, швидше за все, був лідером російської п'ятої колони. Він був людиною, відповідальною за жалюгідний стан обороноздатності грузинської армії, яка повинна була звітувати перед росіянами, коли б вони увійшли в Тбілісі", - йдеться в статті.

Однак, перевірений на Грузії російський гамбіт в повній мірі спрацював в Криму. Там скрізь проходили проросійські демонстрації, проникали "зелені чоловічки". Було зрозуміло, що все йде до того, що в супереч закону і конституції України кримський парламент, наповнений проросійськими людьми, звернеться до Росії "з проханням приєднати" півострів до великого сусіда.

Але ідеальну для Москви картинку зіпсували найбільш лояльні до України громадяни півострову – кримські татари. Вони організували проукраїнські протести і не впустили кримських депутатів у будівлю парламенту автономії. Але було надто пізно, щоб зупинити російське вторгнення, яке почалося навіть без прохання кримських депутатів. Тепер Росія мститься кримським татарам, які зникають безвісти, яких арештовують і засуджують. А судять їх колаборанти російських окупантів, адже 95% працівників поліції і органів влади перейшли на бік загарбників. Хоча перед тим присягали на вірність Україні. Сьогодні їм складніше довести самим собі ніж новому господареві, що три роки тому вони правильно вчинили. Автор зауважує, що приклад Грузії і Криму доводить, що Путін нічого не робить без точного плану.

Тим часом, видання The Times писало, що Путін хоче зіграти на анексії Криму під час виборів. Британські журналісти звернули увагу на те, що російські депутати намагаються перенести день президентських виборів на річницю окупації українського півострова.

Раніше в своїй статті для DT.UA Олексій Їжак писав, що Путін шукає нову економічну стратегію перед обранням на ще один термін. в боротьбу за розробку економічної стратегії для нового президентського терміну минулої весни першим включився колишній міністр фінансів, все ще вхожий в кабінет президента Олексій Кудрін зі своїм Центром стратегічних розробок. Столипінський клуб, фронтменом якого є радник російського президента Сергій Глазьєв, тут же почав творити альтернативу.

Детальніше про можливого наступника Путіна читайте у статті Олексія Їжака "Медведєв і порожнеча" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".