Росія стала маяком для радикалів у всьому світі, як в 30-х – The Economist

Впродовж пострадянської історії 3 завжди здавалася країною, чия політика обов'язково буде спрямована на Захід. Після Brexit і перемоги Дональда Трампа на виборах в США, здається, відбувається дещо інше: стиль політичних практик, притаманних режиму Володимира Путіна, тепер працює з західного боку.

Про це пише The Economist, додаючи, що від Середземномор'я до Тихоокеанського регіону російського президента вважають прикладом націоналіста, популіста і диктатора.

"Мій улюблений герой – це Путін", - сказав жорстокий президент Філіппін Родріго Дутерте.

Трамп називав російського президента "більшим лідером", ніж Барак Обама. В Італії популісти з партії "Рух п'яти зірок" стали на бік Путіна проти Заходу, а антиіммігрантська партія "Північна ліга" захоплюється Росією.

"У Москві немає надокучливих іммігрантів, немає торгашів швабрами і таборів ромів", - писав у Twitter після візити в російську столицю лідер партії Маттео Салвіні.

У Франції голова французьких радикалів з "Національного фронту" Марін Ле Пен отримала позику від російського банку в обмін на критику ЄС і Америки за "агресію" проти Росії.

"Путін насолоджується статусом кульового лідера усіх ображених на Захід", - узагальнив експерт Дімітар Бечев.

Ніде і ніхто не погоджується з цим статусом більше, ніж "праві" радикали в Америці. Засновник так званої "Традиціоналістської робітничої партії" і ярий противник "антихристиянської дегенерації" Метью Геймбах в інтерв'ю New York Times назвав Путіна "лідером вільного світу". Він закликав до створення "традиціоналістського інтернаціоналу" за аналогією до комуністичного, оголошеного в 1919 році.

Востаннє Росія грала таку велику роль у кристалізації настроїв проти істеблішменту в 20-30-х роках минулого століття після більшовицького перевороту. Коли диктатор Йосип Сталін написав, що СРСР став "відкритим центром світового революційного руху", це була не лише пропаганда. Як писала історик Катерина Кларк в своїй книзі "Четвертий Рим",Москва намагалася сформувати світовий центр нової цивілізації, приваблюючи західних інтелектуалів.

"Москва як концепт – це концентрація соціалістичного майбутнього для всього світу", - писав у 1933 році радянський режисер Сергій Єйзенштейн.

Сьогодні, через 25 років після падіння СРСР, Росія знову стала символом, але цього разу націоналістичного імперіалістичного порядку. Як і в 30-х роках, її ізоляціонізм не заважає їй брати участь у глобальному популістському русі, націленому проти істеблішменту. Кремлівська ставка на маргінальні "праві" радикальні партії окупилася, оскільки вони потрапили до панівного політичного класу. Москва поширює свою пропаганду і дезінформацію через офіційні ЗМІ, такі як RT і Sputnik, а також через армію інтернет-тролів. Її кібератаки проти західних країн призвели до викрадення конфіденційних листів і документів, які пішли на користь Трампу під час виборів.

Тим часом, спецслужби Німеччини говорять про кібератаки перед виборами в країні. Франція теж боїться, що прихильники Росії нашкодять процесу вибору наступного президента. Всі ці дії нагадують радянську практику так званих "активних заходів", націлених на підрив і дискредитацію західних демократій.

На відміну від соціалістів 30-х років Кремль і його друзі сьогодні керуються не так ідеологією, як опортунізмом. Головна мета Путіна – не представити альтернативну політичну модель, а підірвати західну демократію, оскільки її модель становить загрозу для його режиму вдома. Переживши розпад СРСР, він добре знає, що привабливість успішного, заснованого на цінностях Заходу зіграла свою роль у перемозі над комунізмом. Поразка ліберальної демократичної ідеї дозволить російським пропагандистам оголосити про перемогу.

З нагоди річниці розпаду Радянського Союзу, видання Gazeta Wborcza писала, що СРСР помер 25 років тому, але імперія знову переродилася. Все менше росіян жаліються, що після зникнення союзу вони "втратили велику державу". Адже сучасна пропаганда переконує їх бомбардуваннями в Сирії і війною проти України, що та "держава" повернулася.

Раніше видання The Economist писало, що Кремль зачарований СРСР через нездатність впоратися з сучасністю. Сучасна Росія – це країна із заробітками вище середнього, у якої є освічений міський клас, якому подобається споживання у західному стилі і особисті свободи. Але це також дуже складне місце з великою кількістю протиріч, несправедливості і нерівності. Їй потрібна плюралістична, гнучка і сучасна політична система. І вона не з'явиться найближчим часом.