РФ могла допомагати Ірану в ядерній програмі: хакери оприлюднили секретні документи

Іранські хакери Black Reward зламали архів Тегерана і викрали секретні документи щодо ядерної програми .

Опубліковані у вільному доступі матеріали свідчать про співпрацю Іранської компанії з виробництва та розвитку атомної енергії з російськими фахівцями.

Хакери викрали близько 50 Гб даних – 100 тисяч електронних документів фарсі, англійською та російською, включно з угодами з Росією, даними російських фахівців та відеоматеріали з іранських ядерних об'єктів.

Black Reward/Telegram

Серед опублікованих документів:

• записи публічних та приватних переговорів Ірану та МАГАТЕ;
• контракти Іранської компанії з виробництва та розвитку атомної енергії з вітчизняними та закордонними партнерами;
• графіки управління та експлуатації Бушерської АЕС;
• ідентифікаційні дані та платіжні квитанції інженерів і співробітників компанії;
• паспорти та візи іранських і російських фахівців Бушерської АЕС.

Black Reward поставила владі ультиматум: звільнити всіх політв'язнів, затриманих на масових протестах в Ірані. Після того, як вимогу проігнорували, хакери оприлюднили документи у своєму Telegram-каналі. «В ім'я Махси Аміні. Життя та свободу жінкам», - йдеться у супровідному повідомленні.

Хакери рекомендують користувачам не завантажувати та не запускати файли на особистих пристроях і працювати з ними в безпечному режимі.

У компанії факт злому підтвердили, пише Reuters, але заперечують масштаби витоку: «Варто зазначити, що (викрадені – ред.) електронні листи – це технічні повідомлення, а також рутинне повсякденне листування. (...) Цей крок зроблено задля привернення уваги громадськості».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Путін в Ірані: хто кого там переграв

Тегеран став одним із небагатьох, але близьких союзників Кремля, пропонуючи як зброю, так і міжнародну підтримку, якої зараз так бракує Росії. Обидва авторитарні уряди, які страждають від санкцій Заходу, вважають США своїм великим ворогом і загрозою їхній владі. Відносини РФ та Ірану – це зручне партнерство двох диктатур, пише Ніл Макфаркуар у статті для The New York Times.