Результат виборів у Шотландії не гарантує проведення референдуму про незалежність — The Guardian

Перший міністр Шотландії Нікола Стерджен після перемоги на регіональних виборах пообіцяла домогтися від Лондона організації ще одного референдуму про незалежність.  Однак, результат виборів у Шотландії ще не гарантує проведення референдуму, пише британська газета The Guardian.

Опитування громадської думки протягом останніх трьох років показували, що Шотландія рівномірно розділена між прихильниками союзу та незалежності. Результат виборів до парламенту Шотландії ще раз підтверджує це.  

Шотландська національна партія не змогла отримати беззаперечну більшість, прихильники незалежності (Шотландська національна партія та Зелені) мають 72 із 129 місць. Місця пропорційно розподіляються для того, щоб загальний баланс у парламенті був близьким до голосування за регіональним списком. Партії, які підтримують незалежність, набрали 49% голосів виборчих округів та 50,1% голосів у регіональних списках.

Поляризація шотландської політики навколо конституційного питання загострюється і через Brexit. Баланс між прихильниками союзу та націоналістами дещо зміщується.

Ця поляризація пішла на користь Шотландській національній партії та консерваторам, тоді як лейбористи опинилися у суперечливому становищі.

Багато прихильників союзу у виборчих округах Південного Единбургу та Дамбартону виступали за лейбористів. В Західному Единбургу та Північно-Східній Файфі прихильники союзу підтримували ліберальних демократів. На півдні Шотландії та Абердінширу юніоністи виступили за консерваторів.

Шотландці мають давню історію «тактики голосування», яка з 1970-х до 1990-х використовувалась переважно проти консерваторів. Цього разу це стало черговим свідченням поляризації шотландської політики навколо конституційного питання.

Шотландська національна партія і «Зелені» сприйняли результат як чіткий сигнал на користь референдуму про незалежність. Звісно, юніоністи в Шотландії не можуть виключати можливість проведення референдуму.

Свого часу політичні сили визнали, що Шотландія має право на самовизначення, і в 2014 році відбувся референдум про незалежність. Деякі юніоністи стверджують, що вибори не стосувались питання незалежності, а саме шотландські консерватори зробили це центральним елементом своєї кампанії.

Деякі прихильники союзу наполягають на тому, що зараз не надто вдалий час для референдуму, зважаючи на пандемічну кризу. Однак, не варто виключати, що референдум може відбутися у довгостроковій перспективі, після закінчення кризи.

Для націоналістів складність полягає в тому, що немає чітко встановленої більшості прихильників незалежності, тому і немає гарантії, що вони виграють референдум. Вони скаржаться на те, що Шотландія була змушена вийти з Європейського Союзу, адже 62% шотландців проголосували за те, щоб залишитися в блоці. Проте Brexit ускладнив процес отримання незалежності, оскільки, якщо Шотландія буде в ЄС, а решта Великої Британії – поза блоком, тоді між сторонами утвориться жорсткий кордон.

Уряд Шотландії заявив, що він готовий подати законопроект про референдум і вступити у «суперечку» з урядом Британії у Верховному суді. Якщо це станеться, то, існує ймовірність, що суд відхилить це питання на тій підставі, що в законі Шотландії чітко зазначено, що союз між Шотландією та Англією є питанням, «зарезервованим» для Вестмінстера.

До того ж, керівництво Шотландської національної партії чітко дало зрозуміти, що воно не буде кидати виклик закону або проводити односторонній референдум. Фактично, єдиним прийнятним шляхом до міжнародного визнання є угода з Великою Британією. Навіть якби уряд Шотландії знайшов спосіб провести суто дорадчий референдум (насправді, це лише гігантське опитування громадської думки), Вестмінстер, швидше за все, просто б це проігнорував.

Тим не менше, уряд Великої Британії дуже стурбований Шотландією і готовий активно «контактувати» з місцевою владою та приватними структурами, а також розширювати фінансування.

«Конституційний глухий кут» може тривати довгий час, щонайменше, до наступних загальних виборів у Великій Британії в 2023 або 2024 році. Якщо не відбудеться суттєва зміна балансу між юніоністами та прихильниками незалежності, політики обох сторін будуть залишатися обережними, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Перший міністр Шотландії пообіцяла домогтися референдуму про незалежність

Перший референдум про незалежність Шотландії від Великої Британії відбувся у 2014 році. Тоді 55% населення виступили проти такого кроку. Водночас 23 червня 2016 року під час референдуму про вихід Великої Британії з ЄС 62% шотландців висловилися за збереження членства.

Варто зазначити, що на цих двох референдумах більше шотландців проголосували за Британію, ніж за Шотландську національну партію.

На виборах до парламенту Шотландії більшість отримують прихильники відділення регіону від Великої Британії. За підсумками виборів у SNP в шотландському парламенті буде 64 місця (на одне менше, ніж потрібно для більшості). У консерваторів - 31 місце, у лейбористів - 22. Детальніше читайте в статті Віктора Константинова "Тест на незалежність".