Після терактів в Парижі, 13 листопада, багато хто на Заході, можливо, забув про Україну, увагу світової громадськості зараз сконцентрована на Сирії та Іраку, пише колишній політичний радник Карла Більдта, екс-міністр закордонних справ Швеції Аарон Корева на сторінках видання Newsweek.
"Я нещодавно зустрічався з Іллею Яшиним, російським лідером опозиції, політичним активістом і колишнім колегою убитого політика Бориса Нємцова. Коли я запитав Яшина про те, що Захід міг би допомогти тим, хто досить хоробрий, щоб кинути виклик російському режиму, він відповів, що головне, щоб уряди і організації підтримали Україну", - пише Корева.
Як пише Корева, причина вторгнення президента Росії Володимира Путіна в Україну очевидна: все через його стурбованість тим, що ліберальна революція в цій країні може надихнути російських громадян на свій власний Євромайдан. Такими діями Путін намагається будь-яким шляхом, в тому числі за допомогою війни, показати, що які-небудь повалення - це погана ідея.
На щастя, як зазначає автор, Захід не просто стояв осторонь, коли європейські кордони "перемальовувалися" з допомогою зброї в руках вперше з часів закінчення Другої світової війни: Путін опинився в ізоляції. "Тепер, однак, він, можливо, знайшов вихід з неї", - відзначає він.
У своєму виступі в ООН у вересні Путін закликав до "широкої міжнародної коаліції проти тероризму". Порівнюючи "Ісламську державу" з нацистами, він заявив про свою стратегію боротьби з терористами, щоб показати себе необхідним партнером Заходу в Сирії. Автор порівнює цей намір російського лідера з тим, як колись Радянський Союз став незамінним для союзників у боротьбі проти Гітлера.
"Путін сподівається, що після того, як сирійський конфлікт буде вирішений, міг би розділити світ на сфери впливу в сучасній версії. Такий механізм міг би дати Росії свободу дій на колишньому радянському просторі. З точки зору Росії, Україна є одним з найбільш важливих країн в цьому просторі", - підкреслює Корева.
Тим, хто не пам'ятає "стабільні" дні холодної війни слід нагадати, що в ті часи, населення Східної Європи, жило в умовах репресивної тоталітарної системи протягом півстоліття. "Можна просто подивитися на ті труднощі реформування в Україні , щоб побачити глибокі рани "світового порядку", - пише він.
Корева зазначає, що український народ позбувся від екс-президента Віктора Януковича, а російська пропаганда назвала це шовіністичним "націоналізмом". Після терактів в Парижі, 13 листопада, "багато хто на Заході, можливо, забули про Україну", а увагу світової громадськості зараз зосереджено на Сирії та Іраку.
Незадовго до цих терактів в Донбасі (після періоду відносного затишшя) посилилися обстріли бойовиками українських позицій. А останнім часом повідомляється, що на лінії фронту російські нерегулярні сили застосовують важку зброю й артилерію.
Росія також оголосила, що вона посилає ще один "гуманітарний конвой" в Донбасі: "як правило, це - поганий знак". Додаткові повітряно-десантні частини були також розгорнуті в Криму. "У Сирії та в Україні Путін використовує схожу тактику, створюючи військові факти на землі (або на повітрі) і, таким чином, змушуючи тих, хто хоче миру, взяти його позицію до уваги", - пише Корева.
"Зовсім не обов'язково, що Путін планує новий масований наступ на Україну. Набагато менш дорогою альтернативою буде продовжувати повільну війну на виснаження, яку Росія веде з моменту свого першого великого втручання в квітні 2014 року", - говорить автор.
За його словами, зазнавши невдачі при спробі одним ударом "вибити" Україну з колії, Путін сподівається, зробити це з допомогою "тисячі порізів". Адже цими "невеликими" діями він змушує владу України відволікатися від виконання критично важливих реформ. Це в свою чергу, стомлює потенційних інвесторів, крім того, існує певний тиск на Україну, який здійснюється з допомогою західних політиків, вимагають поступитися вимогам бойовиків.
Поки що, як зазначає автор, Росія продовжує ескалацію ситуації. "Тому західним стратегам потрібно забезпечити українську армію передовою протитанковою зброєю для стримування російського натиску, що має більше шансів вплинути на припинення вогню", - йдеться в статті.
На думку Корева, перш за все, Україні слід рухатися вперед за допомогою проведення реформ. Захід може надати фінансову допомогу, "але тільки лідери України зможуть змінити свою країну". "При цьому, вони не тільки допоможуть собі, але і реформаторам, таким як Яшин, який може показати росіянам, що запевнення їх Путіним - "авторитаризм або хаос" - є помилковим", - говорить автор.
Крім того, вважає Корева, Захід повинен бути пильним щодо нових пропагандистських атак Кремля: ідея "розподілу та обміну" світу може здатися привабливою для деяких, "але у випадку з Путіним це означає, що сильний переможе слабого, і що це унікальний набір правил і норм повинен застосовуватися на великих частинах євразійського континенту".
Видання The Guardian також писало, що промова Путіна вказує на те, що його справи нікудишні. Росія не досягла значних успіхів ані у війні проти України, ані в Сирії.
Коментуючи промову російського президента оглядач Radio Free Europe Браян Вітмор зауважив, що Путін програв війну проти України і не хоче про це говорити. Він нічого не говорив про "необхідність захищати російськомовних людей" в Україні. Путін навіть жодного разу не згадав про війну в Донбасі. Щоправда, побіжно сказав кілька слів про Крим.
В цей же час, більшість росіян бачать Путіна президентом Росії після 2018 року. Також в тому, що "народу постійно потрібна "сильна рука", упевнені 32% опитаних. Кожен п'ятий (21%) росіянин, навпаки, вважає, що "ні в якому разі не можна допускати, щоб вся влада була віддана в руки однієї людини".