Попри очікування, ситуація з демократією у світі не поліпшилась — дослідження The Economist

Рівень глобальної демократії у 2022 році, який, як очікувалось, мав би продемонструвати зростання після скасування ковідних обмежень, зріс лише незначно і фактично залишився на тому самому рівні, що і у попередньому році. Про це повідомила група Economist Intelligence Unit (EIU), аналітичний підрозділ британського журналу Economist, яка оприлюднила щорічне дослідження «Індекс демократії».

Останні результати демонструють, що майже половина (45,3%) населення світу живе в умовах демократії, а більше третини (36,9%) — за авторитарного правління. Глобальна оцінка становить 5,29 балів з десяти, що лише 0,01 вище, ніж у 2021 році.

The Economist

Значне придушення особистих свобод, яке спершу мало на меті захистити людей від COVID-19, знизило показники у 2020 та 2021 роках. Однак будь-які покращення у 2022 році були зведені нанівець через негативні події в інших місцях. Більше того, Китай, де проживає майже п’ята частина населення світу, лише в грудні скасував політику «нульової терпимості» до COVID-19 , місяцями утримуючи десятки мільйонів своїх громадян під замком. Уряд відмовився від нульової ковідної політики після масових протестів проти неї. Але репресивна реакція держави на ці протести знизила оцінку демократії Китаю до 1,94 з десяти, що є найнижчим показником з початку дослідження індексу в 2006 році.

Росія зафіксувала найбільший демократичний спад з усіх країн світу, опустившись у рейтингу на 22 сходинки до 146-го місця. Прагнення Владіміра Путіна відновити позиції Росії як імперської держави стикаються з шаленим спротивом Заходу, водночас засудження з боку незахідних країн аж ніяк не є масовим. Приблизно дві третини людей живуть у країнах, уряди яких нейтральні або орієнтовані на Росію. Пропагандистська машина Путіна намагається переконати глобальний південь у тому, що мета Заходу — «розділити та знищити» Росію. У самій Росії жорсткий контроль держави над ЗМІ та придушення антивоєнних протестів сприяли найнижчому за весь час балу — 2,28.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Репортери без кордонів» вважають однією з головних загроз свободі слова у світі інформаційний хаос

Поляризація залишається найбільшою загрозою для демократії в Америці, хоча історично висока явка на проміжних виборах у листопаді та ігнорування кандидатів, які все ще заперечують результати президентських виборів 2020 року, допомогли країні залишитися зі стабільним результатом на рівні 7,85.

Далі на південь. Здійснений президентом Перу Педро Кастільо невдалий державний переворот послабив і без того нестабільну демократію. Тепер індекс класифікує уряд Перу як «гібридний режим», а не як демократичний.

В Буркіна-Фасо численні державні перевороти спричинили падіння на 16 сходинок у рейтингу. Невдалі спроби державного перевороту в Гвінеї-Бісау, Сан-Томе і Прінсіпі та Гамбії другий рік поспіль сприяли стагнації демократичних показників у країнах Африки на південь від Сахари.

Західна Європа, де розташовані вісім із десяти найкращих країн за індексом демократії, була єдиним регіоном, у якому в 2022 році зафіксовано помітне покращення: її регіональний показник повернувся до рівня, який фіксувався до пандемії, а Норвегія зберегла свою тривалу позицію на вершині рейтингу. З незначним відривом за нею слідують чотири інші скандинавські країни. 

На другому місці у світовому рейтингу розташувалась Нова Зеландія.

Туреччина, єдиний «гібридний режим» у Західній Європі, за останнє десятиліття зафіксувала різкий спад. Так на країні позначилось дедалі більш автократичне правління її президента Реджепа Таїпа Ердогана. Цього літа в країні відбудуться вирішальні вибори, які можуть змінити її демократичний статус.

Ще до початку повномасштабного вторгнення, в лютому 2022 року, міжнародне опитування соціологічної служби Gallup показало, що українці стали однією з десяти найнещасніших націй серед 44 країн, де проводилось дослідження. В Індексі щастя українці посіли 38 місце з 44.

Чи встоїть сучасний світовий порядок, налаштований на глобальну співпрацю, під ударами, які Росія завдає Україні? Читайте у статті «Глобальна змінна» Катерини Щоткіної та Тараса Паньо.