Понад 100 білоруських опозиціонерів попросили політичного притулку в Польщі, рятуючись від репресій режиму Олександра Лукашенка. Цю інформацію голова канцелярії прем'єр-міністра Польщі Міхал Дворчік озвучив на спільній з Ольгою Колвальковою, членом президії білоруської Координаційної ради, пресконференції у Варшаві в неділю 6 вересня.
За словами Дворчіка, Польща хоче, щоб Білорусь була вільною і демократичною державою, а польський уряд готовий допомагати всім, кого вишлють з Білорусі за опозиційну діяльність, передає «Польське радіо».
Ковалькова розповіла, як її затримали і катували силовики Лукашенка. Спецслужби запропонували їй альтернативу: тривалий термін тюремного ув'язнення або виїзд з Білорусі без права повернення. Польський кордон вона перетнула в ніч з 4 на 5 вересня.
Дворчік також повідомив, що на 9 вересня заплановано зустріч прем'єр-міністра Матеуша Моравецького з лідеркою білоруської опозиції Світланою Тихановською.
У Білорусі вже місяць тривають протести проти режиму Олександра Лукашенка, спровоковані фальсифікацією президентських виборів і міліцейським насильством проти громадян.
9 серпня в Білорусі відбулися вибори президента. Олександр Лукашенко, який править країною з 1994 року, брав участь у них вже вшосте. Згідно з офіційними даними ЦВК, він отримав 80%, а Світлана Тихановська - 10% голосів виборців.
ОМОН застосував проти мітингувальників водомети, світлошумові гранати і гумові кулі. Тисячі людей були затримані і побиті силовиками, як мінімум п'ять протестувальників загинули. Десятки безслідно зникли.
Після цього було оголошено загальнонаціональний страйк, до якого доєдналися десятки державних підприємств.
Євросоюз, США, НАТО і Рада Європи констатували, що вибори в Білорусі не були ні прозорими, ні демократичними, і закликали офіційний Мінськ поважати права і свободи громадян.
ЄС відмовився визнавати результати виборів і анонсував санкції проти чиновників режиму Лукашенка.
Олександра Лукашенка привітали з перемогою лише лідери РФ, Китаю, Вірменії і Молдови.
Детальніше про ситуацію в Білорусі читайте в статті Андрія Паливоди «Ні війни, ні миру» в ZN. UA.