Переділ кордонів на Балканах може бути ризикованим - FT

Історія показала, що змінювати кордони на Балканському півострові небезпечніше, ніж в будь-якій іншій частині Європи. Тим не менш президент Сербії Олександр Вучич та його косівський колега Хашим Тачі просуваються до підписання історичної угоди про нормалізацію відносин між країнами, пов'язаної з урегулюванням кордонів і обміном земель. Такий компроміс допоможе наблизити обидві держави до членства в Європейському Союзі. Але у нього також є ризики, пише Financial Times.

Деталі угоди не були оприлюднені, але, передбачається, що лідери країн обговорили питання обміну території сербської Прешевскої долини, на якій в основному проживають албанці, на північне Косово, заселене переважно сербами. Угода може покласти кінець невизначеного статусу Косово, який існує з моменту війни 1998-1999 років. Республіка Косово проголосила незалежність у 2008 році й вона була визнана більш ніж 110 країнами, але Сербія, Росія, Китай і п'ять країн-членів ЄС відмовилися це зробити.

Якщо угода передбачає визнання Сербією незалежності своєї колишньої провінції, а Косово навряд чи погодиться на менше, вона допоможе нарешті перетворити Косово на життєздатну державу. Такий крок повинен спонукати п'ятьох членів ЄС також визнати незалежність республіки, що дасть можливість Косово приєднатися до ключових міжнародних інститутів, таких як ООН та Інтерпол. Наближення обох країн до членства в ЄС зміцнить демократичні та економічні реформи, а також подасть сигнал, що якою б повільною не була інтеграція Балканів в євроатлантичні інститути, вона триває.

Проте існує безліч потенційних пасток. У той час як західна політика полягала в тому, щоб спонукати різні етнічні групи жити мирно пліч-о-пліч, обговорювана угода між Сербією і Косово буде включати в себе по суті етнічний обмін землями. У заселеному переважно албанцями південному Косові живе більше сербів, ніж у північному. Багато хто з них побоюється бути відокремленими від своїх родичів і важливих сербських православних монастирів. Угода щодо обміну землями може спонукати сербів покинути Косово, перетворивши його на моноетнічну албанську державу. Косовські албанці також стурбовані. Президенти Вучич і Тачі, схоже, дослухаються до власних політичних інтересів так само, як до волі народу.

Найбільш потенційно небезпечним наслідком угоди може стати те, що вона заохочує етнічні групи, що проживають в інших країнах колишньої Югославії, насамперед, сербів у Боснії, спробувати перемалювати кордони, які їм не подобаються. Однак вирішення конфліктів часто вимагає від лідерів втілення сміливих і навіть раніше заборонених кроків. В такому випадку, якщо президенти зможуть укласти угоду, потенційні вигоди для Косово, Сербії і регіону в принципі, достатні, щоб заслужити міжнародну підтримку.

Ставлення високопосадовців США та ЄС до плану теплішає. Незважаючи на те, що канцлер Німеччини Ангела Меркель раніше критикувала цю ідею, позиція Берліна, схоже, пом'якшується. Косівська угода може викликати відчуття прориву у вирішенні складних проблем на Балканах. Парламент Македонії наполягає на ратифікації угоди, що вирішує 20-річну суперечку з Грецією щодо назви країни, всупереч невтішній явці на референдум з цього питання у минулому місяці.

Однак Вучич і Тачі повинні ретельно працювати над тим, щоб завоювати підтримку населення. Вкрай важливо також, щоб ЄС та інші країни стимулювали Сербію і Косово, якщо буде спостерігатися прогрес. Це забезпечило б сприянню миру і стабільності, замість відновлення фрагментації в проблемному регіоні.

Нагадаємо, що з моменту проголошення незалежності Косово від Сербії в 2008 році країна була визнана 110-ма державами світу, включаючи США. Детальніше про нинішні відносини між Косово і Сербією читайте в матеріалі Костянтина Федоренка "Косівський запал для "порохової бочки Європи"" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".