Пандемія може стати каталізатором різкого зростання продуктивності праці — The Economist 

На фоні погіршення ситуації з пандемією коронавірусу перспективи відродження продуктивності можуть здатися похмурими. Врешті-решт, минуле десятиліття мало безліч «технологічних фаталізмів», однак навіть в часи найбільш кризових та песимістичних ситуацій, люди знаходили можливість для подальшого розвитку. Можливо, пандемія коронавірусу також стане причиною стрибка продуктивності в багатьох сферах людського життя, пише журнал The Economist.

Однак, деякі дослідження минулих пандемій та аналіз їхніх економічних наслідків свідчать про те, що COVID-19, ймовірно, може лише погіршити наявну картину продуктивності. За даними Світового банку, країни, які постраждали від спалахів пандемії у 21 столітті (не враховуючи COVID), зазнали зниження продуктивності праці на 9% через три роки порівняно з іншими країнами.

І все-таки, дуже часто відбувалися «дивні речі». Після важких 1930-х років відбувся найвищий економічний підйом в історії. Покоління тому економісти майже відмовилися від надії коли-небудь зрівнятися з повоєнними показниками, але з часом прийшов вибух продуктивності, який супроводжувався появою комп'ютерів.

Саме тому сьогодні знову з’являються натяки на те, що економічні та соціальні травми перших двох десятиліть цього століття можуть незабаром поступитися місцем новому періоду економічного динамізму.

Продуктивність - це чарівний еліксир економічного зростання. Збільшення кількості робочої сили або капіталу може збільшити обсяг виробництва, але ефект таких внесків зменшується, якщо не буде знайдено дієвих способів використовувати ці ресурси. Зростання продуктивності - є головним джерелом довгострокового збільшення доходів.

Збільшення продуктивності праці часто супроводжується покращенням освітнього рівня, зростанням інвестицій та впровадженням інновацій. Зростання загальної факторної продуктивності - або ефективності, з якою економіка використовує свої виробничі ресурси, може спровокувати відкриття нових способів виробництва товарів і послуг, або перерозподілу дефіцитних ресурсів з низькопродуктивних фірм та місць на високопродуктивні.

У глобальному масштабі зростання продуктивності праці в 1970-х роках різко сповільнилося після надзвичайно високих темпів у повоєнні десятиліття.

Пошук причини уповільнення є непростим процесом. Світовий банк вважає, що уповільнення темпів зростання торгівлі та менша кількість можливостей для впровадження та адаптації нових технологій у багатших країнах могли спровокувати зменшення зростання продуктивності у країнах, що розвиваються. В усіх економіках «мляві інвестиції» після світової фінансової кризи виглядають причиною усіх проблем, також вину покладають і на старіння та скорочення робочої сили. Однак, хоча ці «побічні вітри», безперечно, важливі, головне питання полягає в тому, чому, здавалося б, потужні нові технології - такі як вдосконалена робототехніка, хмарні сховища даних та штучний інтелект, не спровокували більші інвестиції та вищий рівень зростання продуктивності.

Загалом, три гіпотези можуть це пояснити. Перша гіпотеза, озвучена «технопесимістами», наполягає на тому, що при всьому ентузіазмі, з яким нові технології змінюють світ, останні інновації не будуть мати сильний трансформаційний ефект. Штучний інтелект, можливо, не трансформував світову економіку настільки різкими темпами, як очікувались п’ять-десять років тому, але він став суттєвим досягненням людства.

Попри те, що можливість Інтернету підтримувати економіку вже давно нікого не дивує, хмарні сховища даних та відеоконференції підтвердили свою економічну цінність за останній рік. Очевидно, нові технології можуть зробити більше, ніж від них вимагалося.

Друга теорія, яка пояснює повільне зростання продуктивності: хронічно слабкий попит. З цієї точки зору виходить, що нездатність урядів спрямувати достатню кількість витрат стримує інвестиції та зростання. Потрібно більше державних інвестицій, щоб розкрити потенціал економіки. Хронічно низькі відсоткові ставки та інфляція, мляві приватні інвестиції та нечітке зростання заробітної плати свідчать про те, що попит був недостатнім протягом більшої частини останніх двох десятиліть.

Третя гіпотеза дає найвищий аргумент для оптимізму: потрібен час, щоб визначити, як ефективно використовувати потужні нові технології. Штучний інтелект є прикладом того, що економісти називають "технологією загального призначення", такою як електроенергія, яка має потенціал для підвищення продуктивності в багатьох галузях. Але найкраще використання таких технологій вимагає часу та експериментів.  

Роль нематеріальних інвестицій у розкритті потенціалу нових технологій може також означати, що пандемія, незважаючи на всю економічну шкоду, спричинила зростання продуктивності. Закриття офісів змусило фірми інвестувати в цифрову сферу та автоматизацію або краще використовувати вже наявні інвестиції. У 2020 році керівники по всьому світу вклали гроші в «організаційний ремонт», необхідний для ефективної роботи нових технологій. Не всі ці зусилля призведуть до підвищення продуктивності праці. Але коли COVID-19 відступить, компанії, які реорганізували свою діяльність, швидше за все, будуть процвітати і надалі.

Зазвичай саме кризові ситуації стають найбільшими каталізаторами змін. Вже можна припустити те, що деякі трансформації, швидше за все, відбудуться, адже пандемія пришвидшила темпи впровадження технологій. Опитування компаній по всьому світі, проведене цього року Всесвітнім економічним форумом, показало, що понад 80% роботодавців мають намір прискорити плани цифровізації робочих процесів та надати більше можливостей для віддаленої роботи, тоді як 50% планують прискорити автоматизацію виробничих завдань. Такі зміни призведуть до скорочення робочої сили: конкуренція, яка може виникнути на ринку праці призведе також і до підвищення продуктивності.

До того ж, цілком ймовірно, що переміщення великої кількості роботи в «цифровий простір» може мати ефект, який підвищить продуктивність на рівні національних економік або в усьому світі.

Однак, ніщо з цього не можна сприймати як належне. Використовуючи більшість нових інвестицій приватного сектору в технології та ноу-хау, уряди країн потребуватимуть швидкого відновлення попиту та зосередження сил на вирішенні недоліків в освіті, через які постраждали багато студентів, внаслідок закриття навчальних закладів на карантин під час пандемії. Але «простір» для нового зростання продуктивності праці, здається, скоро почне розширюватися. Темрява насправді може означати, що світанок просто за обрієм, резюмує журнал.