Німеччина відкриває грошовий кран – The Economist

Кожен четвер в 5 годин вечора три десятка найвидатніших економістів Німеччині розчісують волосся, прочищають горло і приєднуються у ZOOM до міністерства фінансів, щоб протягом 90 хвилин обговорювати те, що думають його чиновники. Сесії, які виникли в результаті неформальної дискусії про кризу 19 березня, надихнули ряд політичних заходів. (Олаф Шольц, міністр фінансів та віце-канцлер, іноді теж присутні.) Ці зустрічі також показують, як далеко Німеччина відійшла від своєї карикатури, одержимості дефіцитом, The Economist.

3 червня коаліція оголосила про пакет стимулів на суму не менше 130 млрд євро (148 млрд доларів). Це слідує за додатковим бюджетом 123 млрд євро, прийнятим у березні. Свіжі позики можуть досягти 6% ВВП у цьому році. Тим часом Німеччина домовилася з Францією про те, що ЄС повинен випустити 500 млрд євро у вигляді загального боргу для фінансування інвестицій в держави-члени, які сильно постраждали від COVID-19. Аутсайдери, які давно зневірилися від німецької жорсткості, опиняються у становищі подиву.

У 2008 році німецькі політики попередили про "грубе кейнсіанство", перш ніж неохоче передали нужденним країнам фінансовий стимул. На цей раз реакція була більш швидкою, більш масштабною і краще спланованою. Збільшення допомоги і скорочення податку на додану вартість спрямовані на підвищення споживання, і € 50 млрд було виділено на інвестиції. Політики проігнорували (як вони не робили цього в 2009 році) лобіювання потужної німецької автомобільної промисловості на субсидування людей для покупки автомобілів, крім електричного типу. У 2010-2012 роках єврозона, на прохання Німеччини, включила заходи жорсткої економії в програми допомоги і навіть в національні конституції, такі як "боргові гальма" Німеччини (в даний час припинено), яке обмежує запозичення. Тепер Німеччина підписується на великі, багаторічні переклади. Разюче, що цей тріумф дискреційного накачування над виконанням правил влаштовує виборців: 73% повернулися "взявши на себе великі борги". Що з ним сталося?

Каталізатором, звичайно ж, є вірус. Німеччина знаходиться в глибокій рецесії: виробництво і експорт знаходяться в дірі, а 7,3 млн робочих знаходяться в Курцарбайтергельде (недоплата), в порівнянні з 1,5 млн на піку у 2009 році. На європейському рівні легше мобілізувати підтримку для країн, уражених пандемією, ніж для (передбачуваних) перевитрат. І відродження підтримки уряду, який шість місяців тому, здавалося, охляв, створює простір для дій.

Тим не менш, вже була закладена основа. В останні роки економічне мислення в Німеччині зазнало кардинальних змін, говорить Йенс Судекум, професор Університету ім. Генріха Гейне в Дюссельдорфі. Старші економісти, які навчалися на правилах "ордоліберализму", частково поступилися більш молодому, часто освіченому за кордоном, з емпіричною економікою і поглядами, які просто стоять в міжнародному руслі. У період з 2010 по 2015 рік подвоїлася кількість німецьких економістів, які повідомили, що податкова політика може допомогти стабілізувати економіку. І як коментатори, нова хвиля викликала жваві дебати з таких питань, як німецький "чорний нуль" (тобто відсутність дефіциту).

Прагматизм нового покоління приносить їм популярність серед політиків, говорить Крістіан Одендал, економіст Центру європейських реформ. При Шольце і його головному економісті Якобу фон Вайцзеккере міністерство фінансів стало свого роду салоном; щотижневий Zoom викликає постійну переписку по електронній пошті. Цю атмосферу культивують такі чиновники, як Вольфганг Шмідт, старий союзник з рідного міста Шольца Гамбурга, і Йорг Кукіс, колишній банкір Goldman Sachs. Кукіс допоміг зібрати франко-німецький план, частково натхненний старим документом мозкового центру з американського федералізму, який він закликав Шольца прочитати.

Як би не гуділа сцена навколо містера Шольца, останнє слово залишається за його босом канцлером Ангелою Меркель. Підлеглі Шольца стверджують, що в його довгих бесідах з канцлером йому притаманні великі переконання. Тим не менш, вдома і за кордоном авторитет Меркель також ослаб, оскільки її канцелярія, термін дії якої закінчується після виборів наступного року, відходить у минуле. Це залишає місце для інших, щоб відзначитися.

Зміни будуть продовжуватися? Не обов'язково. Шольц входить в Соціал-демократичну партію (СПД), але, як і Християнські демократи Меркель, він стверджує, що Німеччина може дозволити собі її щедрість, тому що вона виплатила борги за довгі роки. В цьому суворому висловлюванні, оспорюваному багатьма економістами, нинішнє розорення є підтвердженням фіскальної прямоти, а не її запереченням. "Це не поворот, це незвичайна ситуація, яка вимагає зіставної відповіді", - каже Ларс Фельд, професор економіки у Фрайбурзькому університеті. Лукас Хафферт з Університету Цюріха зазначає, що досвід цього року заважає критикам боргового гальма стверджувати, що вони перешкоджають дефіцитним витратам у кризових ситуаціях. І терпіння консервативного крила Християнських демократів буде мати свої межі. Раннім випробуванням будуть темпи скорочення заборгованості. "Занадто рання консолідація була б катастрофою", - говорить г-н Судекум.

Європейський аргумент трохи відрізняється. Шольц почав говорити про гамільтонові моменти, фіскальному союзі та передачі податкових повноважень ЄС. Той факт, що витрати Німеччини будуть лише розширювати прірву зі своїми партнерами - Бундесбанк прогнозує падіння ВВП у цьому році на 6%, що набагато менше, ніж у Франції та Італії, - підсилює аргументи на користь великих трансфертів всередині ЄС. Німецькі експортери також потребують європейської митниці. Правда, коли лідери Європи почнуть обговорення фонду 19 червня, саме Меркель, а не Шольц буде вести переговори.

Але годинник цокає і у Меркель залишається все менше часу на посаді канцлера. Шольц, швидше за все, досягне призначення на пост президента в наступному році. Якщо це так, він не запропонує своєму суперникові по ХДС відкриту мету, пообіцявши ігнорувати старі бюджетні правила. Але він, можливо, наважиться вивести дебати за рамки традиційних фіскальних проблем, таких як інвестиційний розрив Німеччини, її тривожно велика частка низькооплачуваних робочих місць та її роль в Європі. Якщо нічого іншого не станеться, це означатиме зміни.

Раніше повідомлялося, що ощадбанки Німеччини перебувають під вогнем європейських фінансових спостерігачів. Європейський Центробанк і BaFin закликають до радикальних змін у системі захисту вкладів німецької банківської групи.

Нагадаємо, Європа не може прокласти собі шлях до федерального майбутнього. Надзвичайне збільшення бюджету ЄС - це ще не все, і Німеччина досі не трансформована у європейський фіскальний союз.