Своєю позицією по проекту "Північного потоку-2" Німеччина чітко розділила загальноєвропейський інтерес і національний німецький інтерес. Це рішення - щось більше, ніж просто проблема держав на зразок Польщі, України чи країн Балтії. Це свідчення спроби Німеччини і ряду європейських країн вибудувати нову (а швидше - дуже стару) архітектуру Європи з тенденцією до деконструкції над'європейських структур, реверсом інтеграційних процесів, зміцненням національних держав.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Володимир Горбулін, директор Національного інституту стратегічних досліджень, академік НАН України. На його думку, "Північний потік-2" для Німеччини - це вибір стратегічного партнерства США або Росія. Схоже, що свій вибір Берлін зробив.
"Для Німеччини це означає майже тотальне домінування в Європі, при одночасно посиленні стратегічного протистояння зі США (втім, у певних межах). І хоча поки що не йдеться про повернення до business as usual, але пріоритети зрозумілі: Німеччина хоче і готова бути ключовим партнером Росії в Європі, конвертуючи свій особливий статус в частині контролю над європейськими енергопотоками в політичний вплив. А адже ще не так давно саме європейські лідери говорили, що енергетику та енергоресурси не можна використовувати як зброю", - підкреслює експерт.
Детальніше про деконструкцію світової системи і виклики для України читайте у матеріалі Володимира Горбуліна "Вулканічний синдром" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".