Нестабільність переслідує країни, що розвиваються — The Economist 

Не так давно економіки, що розвиваються, були джерелом безмежного оптимізму та амбіцій. Сьогодні Південна Африка страждає від заворушень, у Колумбії пройшли жорстокі протести, а Туніс зіштовхнувся з конституційною кризою. Останнім часом у багатьох країнах, що розвиваються, «в моді» неліберальний уряд. Ця хвиля заворушень та авторитаризму частково відображає пандемію COVID-19, яка виявила та використала найбільш вразливі місця, від зіпсованої бюрократії до слабких мереж соціального захисту, пише The Economist.

За моделлю надмірної смертності, від пандемії загинуло 8–16 млн людей. Середня оцінка - 14 млн. Економіки, що розвиваються найбільш вразливі до вірусу, особливо країни з нижчим рівнем доходу, де віддалена робота зустрічається рідко, і багато людей мають слабкий стан здоров’я. Бідніші країни складають 68% світового населення, але 87% глобальної смертності. Тільки 5% людей старше 12 років повністю вакциновані у таких країнах.

Поряд з людськими втратами є економічні наслідки, оскільки ринки, що розвиваються, мають менше можливостей для виходу з кризи.

Багаті країни, такі як Америка та Велика Британія також можуть бути жертвами некомпетентності та нестабільності. Але руйнівні наслідки особливо сильно вдарили економіки, що розвиваються.

На початку 2000-х років поширеною була ідея про те, що бідніші країни можуть процвітати, «поглинаючи» іноземні технології, інвестуючи у виробництво та відкриваючи свою економіку для торгівлі, як зробили кілька східноазіатських країн. У той період на Уолл -стріт такі країни, як Бразилія, Індія та Китай, називали новими суперзірками світової економіки.

Деякий час ця ідея дійсно працювала. Частка країн, де рівень економічного виробництва підвищувався навіть швидше, ніж в Америці, зросла з 34% у 1980 -х до 82% у 2000 -х роках. Наслідки були величезними. Впала бідність. Багатонаціональні компанії відійшли від «нудного старого Заходу». У геополітиці з’явилися шанси на новий багатополярний світ, у якому влада розподілялася більш рівномірно.

Цей золотий вік тепер виглядає так, ніби він закінчився передчасно. У 2010 -х роках частка країн, що наздоганяли розвинуті економіки, скоротилася до 59%. Китай кинув виклик глобальній геополітиці. Також були і спокійніші історії успіху країн Азії, такі як В'єтнам, Філіппіни та Малайзія. Але Бразилія, і в цілому Латинська Америка, Близький Схід та Африка на південь від Сахари зараз ще більше відстають від багатого світу. Навіть деякі країни Азії розвиваються повільніше, ніж це було раніше.

Невдачі зіграли свою роль. Товарний бум 2000-х років вичерпався, глобальна торгівля опинилася в стагнації після фінансової кризи, що викликало потрясіння. Багато країн, що розвивалися, не використали всіх своїх переваг.

У багатьох регіонах базовими послугами, такими як освіта та охорона здоров'я, нехтували. Залишаються невирішеними важкі проблеми. Замість того, щоб захищати ліберальні інституції, такі як центральні банки та суди, політики використовували їх для власного блага.

Що буде далі? Одним із ризиків є економічна криза, що формується на ринку, оскільки процентні ставки в Америці зростають. На щастя, більшість країн, що розвиваються, менш крихкі, ніж були раніше, тому що вони мають «вільні» курси валют і менше покладаються на борг у іноземній валюті.

Але тривалі політичні кризи викликають більшу тривогу. Дослідження показують, що протести пригнічують економіку, що призводить до подальшого невдоволення серед населення, і цей ефект особливо помітний на ринках, що розвиваються.

Навіть якщо економіки, що розвиваються, уникнуть хаосу, спадщина COVID-19 та зростання протекціонізму можуть привести їх до тривалого періоду повільного зростання. Значна частина населення країн, що розвиваються, залишиться нещепленою до 2022 року. Довгострокова продуктивність може бути знижена внаслідок того, що багато дітей пропустили школу.

Торгівля також може ускладнитися. Китай повертається на внутрішній ринок, частково відмовляючись від широкої політики, яка свого часу зробила його багатшим. Якщо так триватиме, Китай ніколи не стане великим джерелом споживчого попиту для бідного світу.

Протекціонізм Заходу також обмежить можливості експорту для іноземних виробників. На жаль, багаті країни навряд чи компенсують це шляхом лібералізації торгівлі послугами, що могло б відкрити інші шляхи для економічного зростання.

Зіштовхнувшись з таким похмурим економічним ландшафтом, ринки, що розвиваються, можуть самі відмовитися від відкритої торгівлі та інвестицій. Це була б серйозна помилка. Коли шанси пришвидшити економічне зростання незначні, найкращий варіант – залишатися «політично та економічно відкритими».

Деякі правила гри змінилися: загальний доступ до цифрових технологій зараз є життєво необхідним, як і адекватна мережа соціального захисту. Але принципи того, як зробити країну багатшою, залишаються такими ж, як і раніше. Важливо залишатися відкритими для торгівлі, конкурувати на світових ринках та інвестувати в інфраструктуру та освіту, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Пандемія призвела до збільшення числа самотніх на початку 2020 року. Особливо це стосувалося молоді

Спостерігаючи за відновленням міжнародних рейсів, можна побачити як «фінансові вузли» знову з’єднуються після пандемії коронавірусу, навіть попри те, що вірус все ще поширюється, особливо в країнах із низьким рівнем вакцинації.

Часткове відновлення подорожей та комерційної діяльності стало частиною економічного відродження цього літа. Світову економіку сильно побила пандемія, але вона повільно стабілізується. Проте, незважаючи на цю стійкість, нерівність, закладена в глобальній економіці, погіршилась - у США, а також у Європі, Латинській Америці, Азії, Африці та на Близькому Сході.