Країни роблять занадто мало для боротьби зі зміною клімату — The Economist 

Нові кліматичні цілі надходять дуже активно і швидко. Протягом останніх тижнів десятки країн оновили плани пом'якшення наслідків кліматичної кризи, відомі як «національно визначені внески» (NDCS), необхідні відповідно до Паризької кліматичної угоди 2015 року. Початковий термін для першого раунду оновлення кліматичних обіцянок — COP26, саміт ООН з питань зміни клімату, який мав відбутися у Глазго ще у 2020 році. Однак через пандемію COVID-19 саміт відтермінували до жовтня 2021 року. Наразі 58% із 191 підписанта кліматичної угоди оголосили про нові кліматичні цілі, пише The Economist.

Кліматичні цілі країн мають різні «форми та розміри». Приблизно дві третини світової економіки зараз охоплені зобов’язанням досягти «нульових» викидів приблизно до середини століття. Різноманітність орієнтирів та визначень може викликати плутанину навколо того, наскільки насправді кожна країна планує бути амбітною в питанні боротьби зі зміною клімату. Щоб отримати більш чітке уявлення, The Economist зібрав дані дослідницької групи Climate Action Tracker.

На 20 найбільших «забруднювачів» світу припадає чотири п'ятих глобальних шкідливих викидів. Близько половини з них мають кліматичні цілі, які можуть навіть призвести до зростання їхніх викидів протягом наступного десятиліття - все це країни з економікою, що розвивається. Їх виправданням є те, що Заходу було дозволено викидати парникові гази, коли він ставав багатим, тому вони також мають на це право.

Відносні зобов'язання, пов'язані з інтенсивністю рівня забруднення у майбутньому, створені за сценаріями без будь-яких скорочень, є популярними способами приховувати дрібні кліматичні амбіції та продовжувати забруднення.

Для прикладу можна поглянути на Китай, який є одним із найбільших джерел шкідливих викидів у світі. До 2030 року «інтенсивність вуглекислого газу» у ВВП скоротиться більш ніж на 65% порівняно з рівнем 2005 року, свідчать кліматичні цілі Пекіна. Однак у міру зростання економіка автоматично стає більш енергоефективною, і тому спалює менше викопного палива. Викиди вуглецю падають, навіть якщо загалом країна все ще залишається великим джерелом забруднення.

Інший тип кліматичних цілей передбачає обіцянку скорочення викидів у порівнянні зі звичайним сценарієм. Пакистан обіцяє скоротити викиди на 20% до 2030 року порівняно з тим шляхом, коли жодних кліматичних дій не вживається. Однак ця мета означає, що до 2030 року викиди можуть зрости втричі.

У грудні Бразилія подала оновлені кліматичні цілі. Основна частина була незмінною: скорочення викидів до 2030 року на 43% нижче рівня 2005 року. Але зміни означали, що рівень викидів, зареєстрований у 2005 році, збільшився з еквіваленту 2,1 мільярда тонн вуглекислого газу до 2,8 мільярда тонн. В результаті кількість вуглецю, який Бразилія може викидати у 2030 році, зросла приблизно на третину.

Оновлення кліматичних цілей також варіює амбіції багатих країн. На перший погляд, мета Європейського Союзу скоротити викиди на 55% до 2030 року є більш амбітною, ніж скорочення США на 52%. Але мета ЄС базується на рівнях 1990 року, і викиди вуглецю в ЄС з цього моменту вже впали.

Навпаки, американський план базується на рівнях 2005 року, і з того часу викиди вуглецю в США скоротилися менше. В такому аспекті мета Америки виглядає більш амбітною.

Проте багаті країни не повинні відчувати надмірну впевненість у своїх кліматичних цілях. Якщо викиди Бразилії зростатимуть відповідно до її кліматичних обіцянок, а скорочення шкідливих викидів Америки досягне своєї мети, до 2030 року «середній вуглецевий слід» США все одно буде вдвічі більшим, ніж Бразилії. Як багатий світ, так і країни, що розвиваються, роблять недостатньо для боротьби зі зміною клімату, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зміни клімату загрожують повною дестабілізацією Гольфстріма— вчені

Згубний вплив діяльності людини на клімат - це вже «констатація факту», говориться в звіті Міжурядової групи експертів зі змін клімату. Згідно з ним, викиди парникових газів можуть привести до того, що Земля може подолати важливу температурну позначку вже протягом десятиліття.

Автори також зазначають, що «не можна виключати» підвищення рівня моря на два метри вже до кінця століття. Разом з тим, ще є надія на те, що зниження викидів парникових газів може допомогти стабілізувати підвищення температури.