Китай і Росія використовують «цифрові репресії» — The Washington Post

«Між двома Великими Братами, які стежать за тобою» — саме так описав Центральну Азію директор Центру цифрових прав у Казахстані Руслан Даірбеков. Останніми роками в регіоні відбувається «цифровізація», яка значною мірою залежить від «імпортних товарів»: технологій з Китаю та правил з Росії. Москва та Пекін почали застосовувати нову «цифрову» форму репресій, намагаючись контролювати кіберпростір, пише The Washington Post.

Саме такі «схеми» повинні зупинити демократичні країни. Не можна, щоб подібна модель реалізувалася як у Центральній Азії, так і в інших регіонах світу.

Колишні радянські республіки Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан порівняно пізно прийшли до цифровізації та Інтернету, а їх геополітична влада – авторитарні країни-сусіди нав’язують їм свою регуляторну політику.

І Пекін, і Москва «проповідують» концепцію «кіберсуверенітету», згідно з якою уряди здійснюють розширений контроль над онлайн-інфраструктурою країни.

Полегшення контролю — особливо в країнах, які вдають, що їхні громадяни мають певну міру самовизначення, потребує інструментів для цензури та спостереження, а також законів, якими виправдовується такий контроль.

Ці закони також допомагають примушувати іноземні сайти соціальних мереж та інші компанії дотримуватися жорстких регуляторних правил, що придушує інакомислення.

Внутрішні репресії в Китаї спиралися на систематичне централізоване відстеження, що забезпечується потужними технічними можливостями.

Інші авторитарні країни почали брати приклад, унаслідок чого «міжнародні цифрові репресії» стають все більш популярними.

Найочевиднішим є партнерство між підприємствами та країнами, щоб забезпечити авторитарні уряди камерами спостереження чи біометричними реєстрами.

Росія, для прикладу, покладалася здебільшого на регуляторні схеми, які заохочують самоцензуру, хоча останнім часом вона зміцнює свою здатність запроваджувати більш широкі обмеження.

У Центральній Азії відчувається відгомін такої цифрової агресії.

Для прикладу, Таджикистан і Туркменістан повністю закривають ключові інтернет-платформи та новинні сайти, щоб протистояти критиці влади.

Казахстан, Киргизстан та Узбекистан застосували більш тонкі підходи, включаючи вимоги, щоб іноземні технологічні компанії створювали внутрішні офіси, зберігали дані на території країн або ідентифікували користувачів.

Проте, цілком ймовірно, що цифрові репресії не спрацюють.

Узбекистан цього місяця намагався заборонити Telegram, Facebook, Instagram та YouTube через недотримання вимог щодо локалізації даних. Але уряд відступив після громадського опору і визнав, що дії регуляторів були «непродуманими».

Правило в Казахстані, яке вимагає від технологічних компаній наймати співробітників всередині країни, зустріло подібний опір. Багато країн Центральної Азії експериментують із законодавством про захист даних, яке віддзеркалює зусилля Європи щодо захисту конфіденційної інформації користувачів.

Демократії повинні працювати так само наполегливо, як і автократії, щоб скерувати країни до правильного регулювання Інтернет-простору.

Центральна Азія, в силу географії та історії, може бути особливо ворожою територією. Але Сполучені Штати та їх союзники можуть прийняти та поставити пріоритет політики енергійної цифрової дипломатії, замість того, щоб сидіти склавши руки, поки Китай та Росія намагаються експортувати репресії, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Путін може втратити важливий інструмент впливу на Європу — The Washington Post

Інтернет стає все менш вільним. У щорічному звіті Freedom House «Свобода в мережі» було встановлено, що в 2021 році права користувачів Інтернету стають все більш обмеженими вже 11-й рік поспіль. Така загроза може здатися недостатньо значною, але вона переплетена з глобальним слабшанням демократичних тенденцій. Проблема свободи в Інтернеті досить суперечлива: відсутність регулювання розширює зловживання потужних технологічних компаній, але занадто агресивний контроль веде до авторитаризму, пише The Washington Post.