Юваль Ной Харарі про ситуацію навколо України: «На карту поставлено майбутнє всього людства»

В основі кризи навколо України лежить фундаментальне питання про природу історії та людства: чи можливі зміни? Чи можуть люди змінити свою поведінку або ж історія повторюється нескінченно, а людство назавжди приречене відтворювати минулі трагедії, не змінюючи нічого, крім декорацій? Одна частина мислителів рішуче заперечує можливість змін. Вони вважають, що світ — це джунглі, де сильні полюють на слабких, а єдине, що заважає одній країні знищити іншу — це військова сила. Так було і буде завжди. Ті, хто не вірить у закон джунглів, не просто обманюють себе, а й піддають ризику власне існування. Вони довго не проживуть. Інша частина аналітиків вірить, що так званий закон джунглів взагалі не є законом природи. Люди створили його, і саме люди можуть це змінити, пише відомий футуролог Юваль Ной Харарі для The Economist.

Перші чіткі докази організованої війни з’являються в археологічних записах лише 13 тисяч років тому. Навіть після цієї дати було багато періодів, позбавлених археологічних свідчень війни. На відміну від гравітації, війна не є основною силою природи. Війна залежить від технологічних, економічних і культурних факторів. Оскільки ці фактори змінюються, змінюється і природа війни.

Свідчення таких змін навколо нас. За останні кілька поколінь ядерна зброя перетворила війну між наддержавами на божевільний акт колективного самогубства, змусивши наймогутніші країни світу шукати менш насильницькі способи розв’язання конфліктів. У той час як війни великих держав, такі як Друга Пунічна війна або Друга світова війна, були помітними відрізками історії, протягом останніх семи десятиліть прямої масштабної війни між наддержавами не було.

Протягом того ж періоду світова економіка еволюціонувала. Якщо колись основними джерелами багатства були такі матеріальні цінності, як золоті копальні, пшеничні поля та нафтові свердловини, то сьогодні основним джерелом багатства стали знання. І якщо ви можете захопити нафтові родовища силою, то не зможете отримати знання таким чином. Внаслідок цього вигода від завоювання знизилася.

В глобальній культурі відбувся тектонічний зсув. Раніше еліти, наприклад, вожді гунів, ярли вікінгів і римські патриції — сприймали війну позитивно. Правителі, від Саргона Великого до Беніто Муссоліні, прагнули увічнити себе шляхом завоювання. Інша частина еліти, для прикладу, християнська церква, вважали війну злом, але неминучим.

Однак за останні кілька поколінь у світі вперше в історії домінують еліти, які розглядають війну як зло. Зазвичай політичні лідери приходять до влади з мріями про внутрішні реформи, а не про завоювання земель.

У результаті всіх цих змін більшість урядів перестали сприймати загарбницькі війни як прийнятний інструмент для просування власних інтересів, а більшість держав вже не фантазують про завоювання та анексію сусідів. Це неправда, що лише військове стримування не дозволяє Бразилії завоювати Уругвай або перешкоджає Іспанії вторгнутися в Марокко.

Параметри миру

Занепад культури війни видно з численних статистичних даних. Починаючи з 1945 року міжнародні кордони дуже рідко змінювалися іноземним вторгненням, і жодна визнана на міжнародному рівні країна не була повністю стерта з карти світу зовнішнім завоюванням. Звісно, було багато інших видів конфліктів, таких як громадянські війни та повстання. Але навіть якщо врахувати всі типи конфліктів, за перші два десятиліття 21 століття людське насильство вбило менше людей, ніж самогубство, автомобільні аварії чи захворювання, пов’язані з ожирінням. Порох став менш смертельним, ніж цукор. Науковці сперечаються про точну статистику, але важливо виходити за рамки математики. Занепад культури війни став як психологічним, так і статистичним явищем.

Найважливішою особливістю занепаду культури війни стала серйозна зміна самого значення терміну «мир». Більшу частину історії мир означав лише «тимчасову відсутність війни». Коли в 1913 році люди говорили, що між Францією та Німеччиною існує мир, вони мали на увазі, що французька та німецька армії поки не зіштовхнулися безпосередньо, але всі знали, що війна між ними може вибухнути в будь-який момент.

В останні десятиліття «мир» почав означати «неправдоподібність війни». Для багатьох країн вторгнення та завоювання сусідів стало майже немислимим. Звісно, з цих тенденцій є винятки. Але, принаймні, розпізнавати тенденції так само важливо, як і вміти вказувати на винятки.

«Новий мир» не був статистичною випадковістю чи фантазією хіпі. Найбільш яскраво це відбилося на холодно розрахованих бюджетах. Протягом останніх десятиліть уряди в усьому світі відчували себе достатньо впевнено, щоб витрачати в середньому лише близько 6,5% своїх бюджетів на збройні сили, при цьому збільшуючи витрати на освіту, охорону здоров’я та соціальне забезпечення.

Ми схильні сприймати це як належне, але така тенденція дивовижна новинка в історії людства. Протягом тисячоліть військові витрати були найбільшою частиною бюджету країни кожного принца, хана, султана та імператора. Вони майже не витрачали ні копійки на освіту чи медичну допомогу для населення.

Занепад культури війни не був результатом божественного дива чи зміни законів природи. Така тенденція стала результатом того, що люди зробили кращий вибір. Це, мабуть, найбільше політичне та моральне досягнення сучасної цивілізації. На жаль, той факт, що воно випливає з вибору людини, також означає, що все може змінитися.

Технології, економіка та культура продовжують еволюціонувати. Розвиток кіберзброї, економіки, керованої штучним інтелектом, і нової мілітаристської культури може призвести до нової ери війни, гіршої за все, що ми бачили раніше. Щоб насолоджуватися спокоєм, майже кожен повинен робити правильний вибір. І навпаки, неправильний вибір лише однієї сторони може спровокувати війну.

Саме тому російська загроза вторгнення в Україну має хвилювати кожну людину на Землі. Якщо для впливових країн знову стане нормою знищувати своїх слабших сусідів, це вплине на людей в усьому світі. Першим і найбільш очевидним результатом повернення до закону джунглів було б різке збільшення військових витрат за рахунок усього іншого. Гроші, які мали б піти вчителям, медсестрам та соціальним працівникам, замість цього підуть на танки, ракети та кіберзброю.

Повернення до закону джунглів також підірве глобальне співробітництво з таких проблем, як запобігання катастрофічній зміні клімату або регулювання впливу технологій, таких як штучний інтелект і генна інженерія. Нелегко співпрацювати із країнами, які готуються знищити вас. І оскільки зміна клімату, гонка озброєнь та розвиток технологій штучного інтелекту прискорюються, загроза збройного конфлікту буде тільки посилюватися, замикаючи порочне коло, що цілком може принести загибель людства.

Напрямок історії

Якщо ви вірите, що історичні зміни неможливі, а людство не покидало закон джунглів і ніколи не залишить його, залишається лише вибір, грати роль хижака чи жертви. З огляду на такий вибір, більшість лідерів воліли б увійти в історію як хижаки і додати свої імена до похмурого списку завойовників, яких нещасні учні приречені запам’ятовувати на іспитах з історії.

Але, можливо, закон джунглів — це вибір, а не неминучість? Якщо так, будь-який лідер, який вирішить захопити країну-сусіда, отримає «особливо неприємне» місце в пам’яті людства. Він увійде в історію як людина, що зруйнувала найбільше досягнення цивілізації.

Я не знаю, що буде в Україні. Але як історик, вірю в можливість змін. Я не думаю, що це наївність – це реалізм. Єдина константа людської історії – це зміни. І цього, можливо, ми можемо навчитися в українців. Протягом багатьох поколінь українці мало що знали, крім тиранії та насильства. Вони пережили два століття царського самодержавства (яке остаточно розвалилося під час катаклізму Першої світової війни).

Коротка спроба отримання незалежності була швидко розгромлена Червоною армією, яка відновила російське панування. Тоді українці пережили страшний Голодомор, сталінський терор, нацистську окупацію та десятиліття нищівної комуністичної диктатури. Коли Радянський Союз розпався, історія, здавалося, гарантувала, що українці знову стануть жертвами жорстокої тиранії.

Але вони обрали інший шлях. Незважаючи на історію, незважаючи на бідність і на, здавалося б, нездоланні перешкоди, українці встановили демократію. В Україні, на відміну від Росії та Білорусі, кандидати від опозиції неодноразово змінювали чинних президентів. Зіштовхнувшись із загрозою самодержавства у 2004 та 2013 роках, українці двічі піднімалися на повстання, щоб захистити свою свободу. Українська демократія, так само як і «новий мир», нестабільна, крихка і ризикує проіснувати недовго. Але і те й інше може пустити глибоке коріння. Все зводиться до вибору людей, вважає Юваль Ной Харарі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Україна понад 300 років живе під тиском Росії, але не втратила ідентичності. Вистоїть і зараз – Кулеба

Сьогодні, після виходу США з Афганістану, ситуація навколо України цілком може стати остаточним підтвердженням того, що нові правила міжнародного життя будуть написані китайськими ієрогліфами з вкрапленнями літер російського алфавіту. Чому? Про це ви дізнаєтеся зі статті Сергія Корсунського «Нове вторгнення в Україну: все залежить не лише від Росії та Заходу».