Європейський парламент має потужну владу, але не вміє її використовувати — The Economist

Вбивство короля - це спосіб показати, хто є «головним». У 17 столітті англійські парламентарі піддали суду Карла I за державну зраду після громадянської війни. Його визнали винним і швидко стратили. Французькі законодавці зробили щось подібне у 18 столітті. У 21 столітті не обов’язково покладатися на такі «криваві методи». Європарламент, по-своєму, такий же могутній, як і його попередники. У розпорядженні Європарламенту багато «зброї». Він може блокувати торговельні угоди та накладати вето на бюджет ЄС. Він має вплив на європейське законодавство. Європейську комісію, яка є фактично урядом ЄС, може бути звільнено, «хоча і не страчено», за бажанням парламенту, пише журнал The Economist.

І все-таки, не завжди європейський уряд до Європарламенту ставиться з особливою повагою.

Оскільки зараз тривають переговори щодо порядку фінансування ЄС у розмірі 1,8 трлн євро між Європейським Парламентом та Радою Європи, які представляють національні уряди, особи, що мають право вето, повинні пам’ятати про свої повноваження.

Президент Європейського парламенту Давід Сассолі на зустрічі на вищому рівні національних лідерів ЄС повторив свої вимоги щодо додаткових 39 млрд євро для бюджету ЄС, однак його ввічливо проігнорували. Врешті-решт, як сказав один із радників Ангели Меркель: "Зрештою, нічого з цього не має значення".

Європейський парламент може використати «небезпечну зброю», але він не надто розуміє, як цією «зброєю» користуватися.

З часу перших виборів у 1979 році Європарламент повільно набирав все більше повноважень і впливу. До 2009 року безліч змін до договорів перетворили його із просто дорадчого органу на справжній орган законодавчої влади, який приймає рішення про закони та впливає на виконавчу владу. На це знадобилося багато часу, однак, навіть зараз Європейський парламент не сприймається серйозно.

За останні роки модель отримання парламентом зростання повноважень дещо порушилася. У 2014 році Європарламент мав досить обмежений вплив на європейську політику, однак, у 2019 році парламенту фактично вдалося повернути «втрачену владу» назад.

Деякі європейські парламентарі поводяться більше як дипломати, які дотримуються суто національних інтересів, а не законодавці, що діють в загальних інтересах Європи. Коли вони все ж починають займатися чистою політикою, то зазнають при цьому невдач, обираючи «неправильні битви», швейцарці, скажімо, починають обмірковувати зовнішню політику, де їхні погляди часто ігнорують.

Успішне керівництво вимагає вміння. "Єдина мова, яку розуміє Рада Європи, - це сила", - каже один із радників Європарламенту. Однак, це мова, якою багато членів Європейського парламенту ще не оволоділи.

Ймовірно, Європейський парламент, буде наголошувати на запровадженні більш жорстких умов для виплати грошей європейським країнам, які ігнорують верховенство закону.

Парламент є найпотужнішим, коли він найменш помітний. Законодавчий процес в ЄС простий, але може бути дещо «непрозорим». Європейська комісія пропонує законопроєкт, міністри країн-членів Ради готують свою версію закону. Тим часом члени Європарламенту розробляють власну версію закону. Потім усі сторони починають обговорення, саме на цьому етапі найбільший вплив має Європарламент, який часто вносить зміни в останню хвилину, які потім стають законом для майже 450 мільйонів людей, резюмує журнал.