Європа повинна побудувати новий курс відносин із Китаєм — Euobserver

Аналітики вже прогнозували, що найбільшою геополітичною проблемою для Заходу в 2021 році буде зростання впливу Китаю. До того ж, з обранням нового президента США у Європи з’явився шанс відновити союзницькі відносини з Америкою. Однак, ситуацію ускладнює те, що ЄС нещодавно оголосив про нову інвестиційну угоду з Китаєм, пише Euobserver.

Відволікаючись на святковий сезон, мало хто звертав увагу на зміни, які вже активно наближаються. Великі політичні зміни в Європі лише поспіхом «показали свої обличчя» у відеодзвінку з китайським лідером Сі Цзіньпіном 30 грудня. Можна припустити, що ЄС фактично продемонстрував своє ставлення до Китаю як до впливової глобальної держави.

Безперечно, ЄС неабияк підбадьорює те, що новим американським президентом стане саме Джо Байден. Але своєю інвестиційною угодою з Китаєм Європа чітко дала зрозуміти, що не збирається стрімголов кидатися в захисні обійми Америки.

У Європі після президенства Дональда Трампа в США переважає більш поміркований підхід, який передбачає усвідомлення того факту, що інтереси ЄС та США дещо розійшлися, і це розходження може бути набагато глибшим, ніж здається на перший погляд. Але відтоді, як Джо Байдена було обрано президентом США, зростала надія, що Захід швидко відновить союз із Америкою.

Згадуючи звичний погляд на розташування «глобального центру», орієнтованого на Вашингтон, радник Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван не підтримав зближення відносин ЄС та Китаю, зазначивши що Європі потрібна "координація" з Білим домом. Однак ЄС показав, що розглядає себе як одну із могутніх світових держав, принаймні в сфері торгівлі. А суверенні держави самостійно приймають рішення.

Координація з Вашингтоном, звичайно, була б позитивним моментом для Європи, якщо вона стане ефективним інструментом для відстоювання європейських інтересів.

Але доки США мають власні двосторонні домовленості про "першу фазу торговельної угоди" з Китаєм, передаючи американським компаніям перевагу над європейськими конкурентами, відстрочка торговельної угоди ЄС із Пекіном виглядає як економічна та геополітична помилка.

Звісно, Вашингтон не надто задоволений тим, що ЄС поглиблює зв’язки з Китаєм. Демократи стривожені, адже перспективи оновленого Заходу після епохи Трампа ризикують зникнути ще до того, як Трамп піде з посади. Однак, геополітична ситуація в світі змінюється, і впливовим державам та блокам доводиться пристосовуватися до нових умов.

Європа та США мають достатньо можливостей спільно посилити тиск на Сі Цзіньпіна, однак цей тиск повинен принести користь по обидва боки Атлантики. Європейська інвестиційна угода також чітко дає зрозуміти, що статус "системного суперника", який ЄС надав Китаю в 2019 році, не заважає йому розглядати Пекін як «ділового партнера».

Швидше за все, «холодної війни 2.0» не буде. Попри те, що ЄС прагне захистити свої стратегічні галузі та зменшити залежність ланцюгів поставок у важливих секторах, блок все ще хоче торгувати на ринкових умовах у сферах, які він вважає менш стратегічно важливими. Однак, якщо Китай буде занадто агресивно поводитися на міжнародній арені, то будь-яка дипломатія з Пекіном буде під питанням.

Чи можна змусити Сі Цзіньпіна боротися з глобальним потеплінням? Чи є якась країна, яка якимось чином не встановлює системного суперництва з Пекіном? Австралія, Нова Зеландія та Японія – впливові демократії, не є «близькими друзями» Китаю. Але це не завадило їм підписати власну торговельну угоду з Пекіном лише через кілька днів після перемоги Байдена на виборах у США.

Захід покладає величезні надії на Джо Байдена і це є його найбільшою проблемою. Байден говорить про демократію, цінності та глобальне лідерство, навіть коли становище США у світі змінилося після президенства Трампа, а китайського лідера Сі Цзіньпіна називає  "бандитом", і це є досить серйозною заявою. Однак європейські лідери, такі як Шарль Мішель, Урсула фон дер Ляйєн, Еммануель Макрон чи Ангела Меркель поки не роблять занадто гучних заяв щодо Китаю, і це виглядає як досить кмітлива стратегічна політика, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Після вступу Байдена на посаду Китай розраховує на покращення відносин із США

Що робити зі зростанням Китаю -  є найбільшим геополітичним викликом, з яким зіштовхнуться усі західні демократії в 2021 році, при цьому, жодна з демократичних країн досі не має послідовної відповіді на це питання. До того ж, Китай став перешкодою на шляху до відновлення відносин Європи та США. Вплив Китаю стрімко зростає у всьому світі. За прогнозами, до 2028 року Пекін наздожене США як найбільшу економіку.